07.02.2024
Справа № 331/1730/23
Провадження № 2/331/434/2024
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В.,за участю секретаря судового засідання Свириденко О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб цивільну справу
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, -
Концерн «МТМ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію, мотивуючи свої вимоги тим, що Теплопостачальна організація відпустила теплову енергію до приміщення відповідача, яке знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення Х1 , з листопада 2020 року по січень 2023 року на загальну суму 23 875,95 грн. Відповідач за вказаний період жодних оплат за наданні послуги не здійснював. Позивач просить стягнути в судовому порядку основний борг в сумі 23 875,95 грн, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою суду від 28.03.2023 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від відповідача відзив на позов або письмові пояснення не надходили.
06.07.2023 року Жовтневим районним судом м.Запоріжжя ухвалено заочне рішення, яким позов Концерну «МТМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію задоволено у повному обсязі.
11.09.2023 року від представника відповідача адвоката Надолинського Р.Ф. надійшла заява про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 06.07.2023 року.
28.09.2023 року Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя скасоване заочне рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 06.07.2023 року та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні прохав суд задовольнити частково позовні вимоги з урахуванням сплати до подачі позовної заяви заборгованості відповідачем у розмірі 8 584,16 грн.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, долучив до матеріалів справи заяву про розгляд справи у його відсутність, прохав суд відмовити у задоволенні позову .
Суд, заслухавши представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII(далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має у власності нежитлове приміщення Х1 АДРЕСА_1 ./а.с.14/.
Договір між Концерн «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 не укладався.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема, у постанові від 7 липня 2020р. у справі № 712/8916/17, погоджується з висновками судів про те, що відсутність укладеного письмового договору про надання будь-якого виду комунальних послуг не звільняє відповідачів як споживачів від обов'язку оплати за надані послуги, оскільки у сторін таких спорів є фактичні договірні відносини щодо надання-отримання відповідних житлово-комунальних послуг
ВП ВС вказує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
У вказаній постанові ВП ВС зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Відповідач не заперечує про наявність і дійсність типового індивідуального договору № 76208661.
З матеріалів справи судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 оснащений приладом комерційного теплової енергії Sonometer 2000 заводський № 477704Н377.
Відповідно до п.11 Договору обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку, які зазначені в рахунках за надані послуги або розрахунково до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року №315.
Пунктом 6 Розділу III Методики визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якій частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загально будинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.
Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «МТМ» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374.
Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.
Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.
Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.
Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.
В періоді застосування сезонного тарифу на теплову енергію, до 01.10.2021, тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Згідно пункту 32 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 34 цих Правил визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Тобто вартість абонентської плати за постачання теплової енергії є постійна та змінюється протягом року.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2021-2023 років, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради, та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.
Представником відповідача в заяві вказано, що позивачем не вказані відомості про площу нежитлового приміщення, що саме до такого нежитлового приміщення було у листопаді 2021 року по січень 2023 року надано відповідний обсяг послуг.
В період з листопада 2021 року по січень 2023 року позивач надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 23 875,95 грн.
Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії № 76208661 за листопад 2021 року по січень 2023 року на суму 23 875,95 грн.
Для здійснення перевірки нарахувань позивачем надано всі необхідні дані, що містяться в рахунку, а саме покази приладу обліку, площу опалювальних приміщень у будинку, площу приміщення відповідача, тарифи що діяли в розрахунковому періоді.
Подача теплоносія на об'єкт відповідача нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у спірному періоді підтверджується інформацією зняття показань приладів обліку теплової енергії за листопад 2021 року по січень 2023 року.
Наведеним вище спростовуються доводи відповідача щодо того, що позивачем не доведено факту надання послуг за спірний період, їх обсягу, вартості.
Відповідач не був позбавлений права та можливості звернутися до позивача стосовно роз'яснень здійснених нарахувань за надану послугу з постачання теплової енергії, а також вказаної опалювальної площі приміщення. Відповідне листування в матеріалах справи відсутнє та відповідачем не подано.
За вказаний період заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої воді на адресу Концерну «МТМ» не надходило.
Відповідачем долучені квитанції про часткову сплату за теплову енергію у розмірі 8584,16 грн. до подачі позовної заяви.
Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття рішення погашена частково, до подачі позовної заяви, то позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 15 291грн. 79 коп.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК , ст.ст.525,526,610, 625 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість у розмірі 15 291грн. 79 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458) судовий збір в сумі 1717,74 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 7.02.2024 року
Суддя Н.В.Фісун