Справа № 308/288/24
1-кс/308/115/24
06 лютого 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали скарги начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову дізнавача Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 від 16.12.2023 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023078030000863 від 05.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України
на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову дізнавача Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 від 16.12.2023 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023078030000863 від 05.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України.
Скарга обґрунтована тим, що дізнавачем неповно та поверхнево досліджено обставини справи, не здійснено жодних заходів щодо збирання доказової бази та відсутній будь який аналіз норм чинного законодавства України щодо ведення військового обліку військовозобов'язаних. Оскаржувана постанова містить посилання на норми законодавства без чіткого викладу обставин та застосування щодо них відповідних норм права.
У судове засідання представник ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, подав заяву про розгляд скарги за його відсутності.
Дослідивши матеріали, слідчий суддя встановив наявність підстав для її задоволення зважаючи на таке.
Витягом із ЄРДР підтверджується, що сектором дізнання Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023078030000863 від 05.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України.
Постановою дізнавача ОСОБА_3 від 16.12.2023 кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях гр. ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України.
У тексті оскаржуваної постанови міститься посилання на те, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано належних та допустимих доказів дотримання процедури виклику особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Частиною 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зауважує про те, що закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що його виключають. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження й оцінки слідчим доказів у сукупності.
За змістом роз'яснень, викладених у п. 3 Узагальнення ВССУ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з'ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК України).
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України постанова складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
На переконання слідчого судді, оскаржувана постанова не містить належних мотивів її прийняття, що свідчить про необґрунтованість останньої.
Так, постанова не містить чіткого формулювання фактичних підстав закриття кримінального провадження, що саме стало підставою для прийняття слідчим вказаного висновку.
Слідчий суддя враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 07 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, дізнавача, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Основним засобом збирання доказів є проведення дізнавачем слідчих дій.
Відповідно до положень ст. 223 КПК України, слідчими, дізнавачем (розшуковими) є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для їх проведення є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Тобто прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після проведення всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, дізнавачем, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження у їх сукупності.
Слідчий суддя вказує на те, що оскаржувана постанова не містить посилання дізнавача на конкретні слідчі дії, які були ним проведені і які стали підставою для висновку такого про відсутність у діях гр. ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України.
При цьому з досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження, можна дійти висновку що такі слідчі та процесуальні дії практично не проводилися.
Отже, дізнавач не вжила всіх необхідних заходів для збирання доказів і забезпечення повного та всебічного досудового розслідування, а відтак не виконала вимог ст. 40 КПК України, не вичерпала можливості отримання доказів, що свідчить про передчасність оскаржуваної постанови.
Крім того, дізнавач в оскаржуваній постанові, вказуючи про відсутність в діях особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, не зазначає, який саме елемент відсутній.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що обставини з приводу дотримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 процедури виклику особи також не перевірялися. Натомість дізнавач формально обмежилася посиланням на те, що докази дотримання порядку виклику особи не було надано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 284, 303-307, 372 КПК України, слідчий суддя
скарги начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю.
Постанову дізнавача Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_3 від 16.12.2023 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023078030000863 від 05.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України, скасувати.
Матеріали кримінального провадження №12023078030000863 від 05.09.2023 - повернути Ужгородському районному управлінню поліції ГУНП в Закарпатській області для подальшого досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1