Справа №587/2792/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - Гончаренко
Номер провадження 11-кп/816/644/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів
06 лютого 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянувши, без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, в порядку ч.4 ст. 422-1 КПК України, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2023 року, якою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
В провадженні Сумського районного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України.
У судовому засіданні суду першої інстанції прокурор заявив клопотання, в якому просив застосувати відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що строк їх тримання під вартою закінчується 28.10.2023, однак до вказаної дати неможливо завершити судовий розгляд, ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зменшились, оскільки знаходячись на волі обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 можуть переховуватися від суду, так як підозрюються у вчинені особливо тяжкого злочину, можуть вчиняти тиск на свідків та на інших обвинувачених, які також підозрюються у вчиненні зазначеного правопорушення та з метою не надання останніми показів, які викривають їх як учасників групи у кримінальному провадженні, ніде не працюють, не мають законних джерел прибутку.
19 жовтня 2023 року ухвалою Сумського районного суду Сумської області клопотання прокурора задоволено та застосовано до обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою по 17 грудня 2023 року включно з визначенням застави 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268 400 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу в частині застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 268400 грн та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту нічного за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 з покладенням на нього обов'язків, передбачених КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначала, що ухвалюючи рішення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених у даному кримінальному провадженні судом не було досліджено щодо кожного з обвинувачених окремо про наявність існування реальних ризиків, на які посилався прокурор та які б підтверджувались доказами.
Вказувала, що суд першої інстанції не звернув увагу на доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника про те, що ОСОБА_5 має батьків похилого віку, один з яких переніс інсульт головного мозку, на утриманні та вихованні ОСОБА_5 перебуває неповнолітній син - напівсирота, який наразі перебуває під піклуванням тих же батьків, старшому сину загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, що на думку апелянта нівелює можливість переховування обвинуваченого від суду.
Наголошувала, що характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 та особливості доказової бази у даних кримінальних провадженнях вказують на те, що свідки, які можуть бути допитані під час розгляду даної кримінальної справи, суттєво не вплинуть на її розгляд. Також прокурором не надано жодного доказу про те, що такі свідки взагалі є.
Звертала увагу на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що обвинувачений раніше не судимий, має позитивні характеристики, до моменту затримання перебував на службі у Добровільному формуванні, раніше був офіційно працевлаштований.
На думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про існування всіх ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Вказувала, що суд першої інстанції визначив обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, який для нього фактично є непомірним. Прокурором не було доведено факту наявності грошових коштів у обвинуваченого, яка б вказувала на можливість останнього внести запропоновану прокурором суму.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 та прокурор були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Разом з тим, з повідомлення ДУ «Сумський слідчий ізолятор» вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 звільнився з вказаної установи.
Прокурор надіслав заяву, в якій просив розгляд даного провадження провести без його участі.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд провадження за їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої захисником апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Так, висновок суду про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, поданого в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України та застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтований наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких було встановлено з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а також те що, справа лише передана до суду, не допитані обвинувачені, свідки.
Щодо існування вказаних ризиків, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, і у разі визнання їх винуватими у вчиненні цих злочинів, їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, а тому від тяжкості покарання обвинувачені зможуть ухилитись від суду; на даний час ніде не працюють, не мають законних джерел прибутку, вчинили злочин з корисливих спонукань; справа лише передана до суду, не допитані обвинувачені та свідки.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про необхідність застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки підставою для цього стали вищезазначені обставини, які свідчать про наявність ризиків, які існують, а більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
При цьому доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 має батьків похилого віку, один з яких переніс інсульт головного мозку, на утриманні та вихованні ОСОБА_5 перебуває неповнолітній син - напівсирота, який наразі перебуває під піклуванням тих же батьків, старшому сину загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, обвинувачений раніше не судимий, має позитивні характеристики, до моменту затримання перебував на службі у Добровільному формуванні, раніше був офіційно працевлаштований, на переконання колегії суддів не є підставою для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки дані обставини існували і на час вчинення інкримінованого йому злочину, проте не стали стримуючим фактором.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції визначив обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави, який для нього фактично є непомірним, колегія суддів обґрунтованими та такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваної ухвали визнати не може, оскільки існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним тяжких злочинів, передбачених . 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 306 КК України, а саме тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів і застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Крім цього, колегія суддів зауважує розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Твердження захисника про те, що обраний судом першої інстанції розмір застави для обвинуваченого не відповідає його майновому стану, є безпідставним, оскільки він обраний судом у межах встановлених відповідно до положень ч.5 ст.182 КПК України, а доводи захисника з цього приводу мають суто суб'єктивний характер.
Підстав для зменшення розміру застави, визначеної судом першої інстанції при обранні запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, оскільки матеріали кримінального провадження підтверджують наявність обставин, які дають підстави вважати, що саме обраний судом розмір застави зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Таким чином, з врахуванням практики ЄСПЛ, а також тих обставин, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 становлять небезпеку для суспільства, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, і з цих підстав, обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Сумського районного суду Сумської області від 19 жовтня 2023 року, якою застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою по 17 грудня 2023 року включно з визначенням застави 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268 400 грн, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3