“23” січня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12017150180000197
за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 та начальника Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_11 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Веселинове Миколаївської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди 97355 грн 63 коп., і в рахунок відшкодування моральної шкоди - 200 000 грн.
Зобов'язано ОСОБА_7 відшкодувати потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду, спричинену пошкодженням транспортного засобу мопеда в натурі, шляхом передачі потерпілому мопеда моделі SUZUKI» LETS AS50 Т, або аналогічної моделі.
Вирішено питання щодо речових доказів. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 8384 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Просить дослідити висновок експертизи №771 від 03.11.2017 та судово-автотехнічної експертизи від 15.03.2018.
В апеляційній скарзі начальник Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_11 просить (з урахуванням уточненої апеляційної скарги) вирок скасувати в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_8 вважає вирок суду необґрунтованим, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, вважає, що судовий розгляд проведено неповно.
Зазначив, що судом було відхилено клопотання учасника судового провадження про дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, оскільки висновок експерта ОСОБА_12 і висновок експерта ОСОБА_13 мають суттєві суперечності, а допит зазначених експертів в суді першої інстанції не дав змоги усунути виявлені суперечності.
На думку апелянта, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, зокрема, показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Прокурор ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження й доведеності вини обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню, в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
На думку апелянта, суд першої інстанції належним чином не обґрунтував та не мотивував свої висновки щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. Зазначив, що судом безпідставно визнано як обставини, що слугують підставами для застосування ст. 75 КК України, молодий вік обвинуваченого ОСОБА_7 , не притягнення його раніше до кримінальної відповідальності, вчинення злочину з необережності, не вчинення порушень правил дорожнього руху раніше, посередню характеристику обвинуваченого.
Апелянт зазначив, що ОСОБА_7 вину у вчиненому злочині не визнав, не розкаявся, спричинені злочином збитки потерпілому ОСОБА_9 впродовж тривалого проміжку часу не відшкодовано взагалі. Також не в повній мірі враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого та суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину, а також, що вчинений злочин відноситься до категорії тяжких злочинів. Не враховано обставини вчинення злочину, зокрема, що обвинувачений відволікався під час керування транспортним засобом, спілкуючись з пасажирами автомобіля, та не слідкував за дорожньою обстановкою.
Прокурор просить врахувати, що ОСОБА_7 вину не визнав, органам досудового розслідування у встановленні істини не сприяв, заходи до збереження життя потерпілого, пов'язані з відшкодуванням необхідних витрат на його лікування, не вживав взагалі, що значною мірою ускладнило процес одужання потерпілого.
Узагальнений виклад заперечень учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що є обґрунтовані сумніви в оцінці судом першої інстанції обставин кримінального правопорушення та доказів у ньому. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора та скасувати вирок, а кримінальне провадження направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 квітня 2017 року в вечірній час біля 21:00 год. обвинувачений ОСОБА_7 , керуючи легковим автомобілем марки «NISSAN MAXIMA» д/з НОМЕР_1 , рухався в смт. Веселинове по вул.Одеська в сторону центру селища зі сторони Веселинівської районної лікарні.
Приближаючись до легкового автомобіля «ВАЗ 2107», який рухався в попутному напрямку, ОСОБА_7 , не переконавшись в безпечності та не створення перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, почав перестроюватися в ліву сторону та здійснювати обгін вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_17 . Перебуваючи на зустрічній смузі, ОСОБА_7 , не надавши переваги у русі мопеду «SUZUKI» д/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , який рухався на зустріч, зі злочинною недбалістю поставивши до можливих наслідків порушення ним правил дорожнього руху, які міг і повинен був передбачати, вчинив зіткнення лівою частиною автомобіля з мопедом. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді осколкових переломів лівої плечової кістки, кісток лівого передпліччя; перелому лівої стегнової кістки; відкритого перелому 5-го пальця лівої кисті; переломів 6,7,8,9 ребер з ліва. Причиною вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення обвинуваченим ОСОБА_7 вимог п.п. 11.3, 10.1, 14.2 (в), 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), що знаходиться в прямому причинному зв'язку з суспільно - небезпечними наслідками, які настали внаслідок цих порушень.
Судом першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які брали участь під час апеляційного розгляду, підтримали апеляційну скаргу начальника Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_11 . Заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Потерпілий ОСОБА_9 під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу прокурора, та заперечував проти апеляційної скарги захисника.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_10 , апеляційну скаргу прокурора підтримав та просив її задовольнити. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.
Обвинувачений ОСОБА_7 просив задовольнити апеляційну скаргу захисника. Заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Захисник ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду власну апеляційну скаргу підтримав та заперечував проти апеляційної скарги прокурора.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, суд дійшов до наступного.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, на які міститься посилання у вироку.
Відповідно вимог п.п. 11.3 ПДР України, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу.
Відповідно до п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Як передбачено п. 14.2 (в) ПДР України, перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.
Відповідно вимог п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється не більше 60 км/год.
Ці вимоги Правил дорожнього руху України ОСОБА_7 порушено.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 13.04.2017 в вечірній час він на власному автомобілі разом зі своїми знайомими ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , та ОСОБА_20 рухались в смт. Веселинове по вулиці Одеській зі сторони Веселинівської ЦРБ до центру селища. Рухаючись з гори, він наздогнав автомобіль «ВАЗ», котрий їхав в попутному напрямку ближче до узбіччя, рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год. зі світлом, освітлював дорогу попереду і він бачив, що попереду нікого не було. Стверджував, що його автомобіль рухався ближче до центру дороги зі швидкістю 50 км/год. Наздогнавши автомобіль «ВАЗ», впевнившись, що попереду немає зустрічного транспорту, він увімкнув сигнал повороту і почав маневр обгону. В момент обгону приблизно наполовину корпусу автомобіля, він побачив відблиск від оптики фари мопеду. Не бачив мопеда в темноті, а побачив його лише на відстані ближнього світла. Відразу почав гальмувати, взяв вправо на стільки міг, щоб не зіткнутись з автомобілем. Зіткнення відбулося на зустрічній полосі, ближче до центру дороги. Безпосередньо перед зіткненням автомобіля та мопеда він змінив напрямок руху направо, а мопед наліво.
В суді свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_21 та ОСОБА_15 пояснили, що перебували в салоні автомобіля «NISSAN MAXIMA» під керуванням ОСОБА_7 . Автомобіль під керуванням ОСОБА_7 рухався в невеликою швидкістю, а мопед під керуванням ОСОБА_22 рухався без освітлення та ближче до середини проїзної дороги.
Хоча обвинувачений ОСОБА_7 стверджував, що не з його вини сталася ДТП, і що його показання підтвердженні поясненнями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_21 та ОСОБА_15 , але ці твердження обвинуваченого ОСОБА_7 та наведені в апеляційній скарзі захисника доводи спростовані доказами, які досліджені судом першої інстанції, та покладені в основу вироку.
На переконання колегії суддів, доводи обвинуваченого про недоведеність його вини у вчиненні злочину, а також доводи захисника про ненадання належної оцінки доказам, які покладені в обґрунтування вироку, позбавлені підстав.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за встановлених судом обставин, підтверджуються доказами, дослідженими в суді першої інстанції.
Так, потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що 13.04.2017 в вечірній час він рухався на мопеді по вул. Одеській в смт. Веселинове, не більше 1 м від обочини зі швидкістю 25-30 км/ год. Побачив, що зі сторони лікарні рухається в його напрямку автомобіль «ВАЗ», а за ним - автомобіль «NISSAN MAXIMA» під керуванням ОСОБА_7 , який рухався з ввімкненим дальнім світлом та засліплював його, та швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_7 була більше допустимої. Він взяв правіше своєї сторони, щоб уникнути зіткнення, і коли автомобіль «ВАЗ» доїжджав до нього, то задній автомобіль під керуванням ОСОБА_23 пішов на обгін.
Факт зіткнення не пам'ятає, прийшов до свідомості, перебуваючи в лікарні в м. Миколаєві.
Пояснення потерпілого ОСОБА_9 про отримання внаслідок ДТП тілесних ушкоджень підтверджені висновком судово-медичної експертизи №281 від 30.05.2017, згідно яким потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді осколкових переломів лівої плечової кістки, кісток лівого передпліччя. Перелом лівої стегнової кістки. Відкритий перелом 5-го пальця лівої кисті. Переломи 6,7,8,9 ребер з ліва.
Вказані показання потерпілого щодо обставин ДТП узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_17 , який на момент ДТП керував автомобілем «ВАЗ 2107».
Так, свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що проїхавши залізничний міст, побачив світло фар автомобіля «NISSAN MAXIMA» під керуванням ОСОБА_7 , який рухався позаду в попутному напрямку. Перед залізничним мостом автомобіль під керуванням ОСОБА_7 виїхав на зустрічну полосу, та коли порівнявся з ним, попереду метрів за 10-15 він помітив, що назустріч їде мопед. Можливо можна було б уникнути цього зіткнення, якщо б раніше була якась реакція з боку водія автомобіля ОСОБА_7 , але ані гальмування, ані яких різких маневрів не було, як їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_7 з великою швидкістю, так і в'їхав з великою швидкістю у мопед.
Внаслідок зіткнення, мопед повністю пошкоджено, а потерпілий «пролетів» над автомобілем під керуванням ОСОБА_7 головою вперед і позаду автомобіля приземлився на спину.
Також свідок ОСОБА_17 пояснив, що він рухався зі швидкістю 60-70 км/год, а швидкість автомобіля обвинуваченого була більше 100 км/год при маневрі обгону. Мопед рухався від правого бордюру не більше 1 м. Від місця події автомобіль зупинився приблизно за 100 м. Боковий інтервал між автомобілями при обгоні був 1,2 - 2 м.
Крім того, свідок ОСОБА_17 вказав, що перед зіткненням транспортних засобів обвинувачений ОСОБА_24 не прийняв ніяких заходів для запобігання дорожньо-транспортної пригоди.
Пояснення потерпілого та свідка ОСОБА_17 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 .
Так, свідок ОСОБА_25 в суді пояснила, що вона йшла з центру по правій стороні в напрямку моста і зі сторони лікарні до центру гналося три автомобілі. Мопед їхав ближче до бордюра, фара горіла. Перший автомобіль проїхав, а ззаду залишилось два. Потім один з автомобілів при маневрі обгону виїхав на зустрічну полосу та сталося зіткнення з мопедом, який після зіткнення «розлетівся». Автомобіль, який допустив зіткнення, їхав з великою швидкістю. На стовпах горіло світло, видно було дорогу. Мопед рухався попід бордюр і автомобілям було достатньо місця, щоб проїхати.
Свідок ОСОБА_26 в суді пояснила, що в вечірній час, побачила, що автомобіль чорного кольору стоїть далі, а мопед лежав за бордюром передом до центру, на мопеді горіло світло. Частини мопеду розлетілися та знаходилися в різних місцях. Потерпілий лежав метрів за 10 м від мопеду.
Вказані свідки спростували показання обвинуваченого щодо руху ним з дозволеною швидкістю та його твердження про рух мопеду без світла і посередині проїжджої частини дороги.
Показання зазначених свідків щодо обставин ДТП узгоджуються між собою, а також з іншими доказами, зокрема з даними протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_17 від 20.09.2017, який при проведенні слідчої дії на місці ДТП вказав на обставини його вчинення.
Так, при проведенні слідчого експерименту свідок ОСОБА_17 зазначив, що перед зіткненням автомобіль «ВАЗ 2107» рухався з правим боковим інтервалом 1,67 м від правих коліс автомобіля до правого краю проїзної частини, а автомобіль «NISSAN MAXIMA» рухався з лівим боковим інтервалом 2,18 м від лівих коліс автомобіля.
ОСОБА_17 було запропоновано виставити мопед з автомобілем «NISSAN MAXIMA» так відносно проїзної частини, коли він вперше помітив мопед, на що свідок ОСОБА_17 вказав, що мопед рухався по зустрічній смузі з правим боковим інтервалом 1,05 м від коліс до правого краю проїзної частини.
Автомобіль «NISSAN MAXIMA» знаходився на смузі руху мопеда з лівим боковим інтервалом 2,18 м від лівих коліс автомобіля до лівого краю проїзної частини на відстані 10,2 м від передньої частини автомобіля до мопеда.
Свідок ОСОБА_17 на місці ДТП вказав, що контактування між мопедом та автомобілем «NISSAN MAXIMA» виникло на смузі руху мопеда який знаходився на відстані 1,15 м від правого краю проїзної частини дороги, автомобіль «NISSAN MAXIMA» знаходився на відстані 2,14 м від лівих коліс до правого краю проїзної частини дороги по ходу руху мопеду (т. 3 а.п. 16-20).
Окрім того, згідно з даними протоколу слідчого експерименту від 20.09.2017 та схеми за участю потерпілого ОСОБА_9 , потерпілий при проведенні цієї слідчої дії зазначив, що він рухався на мопеді зі швидкістю 30 км/год з боковим інтервалом 1,05 м від коліс мопеда до правого краю проїзної частини. Зазначив, що автомобіль «ВАЗ 2107» під керуванням ОСОБА_17 рухався попереду з правим боковим інтервалом 0,92 м від коліс до краю проїзної частини, а автомобіль «NISSAN MAXIMA» рухався позаду з лівим боковим інтервалом 2,63 м від коліс до краю проїзної частини. Вказав, що місцем контактування виникло на його смузі дороги, мопед знаходився на відстані 1,05 м від правого краю проїзної частини дороги, а автомобіль «NISSAN MAXIMA» знаходився на відстані 2,63 м від лівих коліс до правого краю проїзної частини дороги по ходу руху мопеда (т. 3 а.п. 21-25).
Суд першої інстанції, навівши пояснення зазначених свідків, врахував, що свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 не були знайомі з обвинуваченим та потерпілим, ці свідки не є особами, зацікавленими в результатах розгляду справи, у них відсутній мотив давати показання на користь будь-кого з учасників ДТП. Свідки надали показання в суді безпосередньо, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, і їх показання є послідовними, узгоджуються між собою.
За такого, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого щодо відсутності підстав ставити під сумнів їх показання.
В обґрунтування вироку суд першої інстанції також врахував наступні докази:
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.04.2017 та фото таблицю до нього, з якого вбачається, що проведено огляд напрямку дороги по вул. Одеська між залізничним мостом і перехрестям між вул. Одеська і вул. Єлеваторна в смт Веселинове Миколаївської області. Встановлено, що проїзна частина пряма в плані, вид покриття -асфальтобетонне, стан покриття - сухе чисте, дорожнє покриття загальною шириною 8,5 м. Число смуг до руху за напрямком проведення огляду одна, їх ширина і у зустрічному напрямку також.
На проїзній частині нанесені смуги горизонтальної розмітки відсутні. До проїзної частини примикають праворуч та ліворуч бордюри висотою 10 см. Далі за узбіччям розташовані праворуч будівлі , а ліворуч опори освітлення. На момент огляду в темний час доби було міське електроосвітлення.
Автомобіль «NISSAN MAXIMA» мав деформацію переднього бамперу, деформоване переднє ліве крило, лобове скло, передня частина ходової з лівої сторони та передня решітка. Мопед марки «SUZUKI» під керуванням ОСОБА_9 повністю пошкоджений (т. 2 а.с.174-187);
- схему до ДТП від 13.04.2017 та фото таблицею до неї, на якій зазначено розташування транспортних засобів (т. 2 а.с. 190 -198);
- протокол огляду автомобіля «NISSAN MAXIMA» д/з НОМЕР_1 , який належить обвинуваченому ОСОБА_7 , згідно якому автомобіль мав наступні пошкодження: переднього бамперу від середини в ліву сторону. Розбита передня ліва фара з лівим поворотним ліхтарем, відірвано ліве дзеркало заднього виду. З лівої сторони деформовано передній бампер, пошкоджено ліве переднє крило, передній диск та шина. Частково пошкоджена ходова частина з передньої лівої сторони( т.2, а.с.202);
- протокол огляду мопеда «SUZUKI» д/з НОМЕР_2 , який мав наступні пошкодження: передня вилка з колесом відірвана від кермової колонки; передня обшивка на передній вилки роздроблена на дрібні частинки; сидіння відірвано від рами, задня вилка з колесом і амортизаторами відірвана від металевої рами; двигун розламаний на дві частини, заднє крило з номером відламане від рами. Все облицювання мопеду пошкоджено на дрібні куски. Передня фара відпала від передньої вилки; задній ліхтар розбитий на дрібні шматки. Заднє колесо спущене та диск зігнутий в двох місцях (т.2, а.с.208).
Результати зазначених слідчих експериментів, а також дані, які зафіксовані при складані протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього, покладені в основу судових інженерно-транспортних експертиз.
Так, згідно висновкам судових інженерно-транспортних експертиз встановлено технічний стан наступних транспортних засобів:
- мопеда «SUZUKI» р.н НОМЕР_2 , у якого на момент ДТП ходова частина, рульове керування та робоча гальмівна система перебували в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ПДР України і ДСТУ 3649:2010, щодо технічного стану транспортних засобів, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на його рух (висновок № 285 від 16.05.2017, т.2, а.с. 211-216).
- автомобіля «NISSAN MAXIMA» д/з НОМЕР_1 , у якого на момент ДТП ходова частина, рульове керування, робоча гальмівна система та фари головного світла перебували в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ПДР України і ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортних засобів, які могли б виникнути до ДТП та вплинути на його рух ( висновок № 286 від 17.05.2017,т.2, а.с.221-229).
Згідно з висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 284 від 24.05.2017, під час зіткнення автомобіль «NISSAN MAXIMA» д/з НОМЕР_1 розташовувався передньою лівою частиною (передньою лівою частиною накладки переднього бамперу) до лівої частини мопеда «SUZUKI» д/з НОМЕР_2 (облицювання мопеда в лівій частині, в подальшому при руйнуванні облицювання відбувалось контактування з лівої центральною частиною рами). Точне визначення кута під яким розташовувались повздовжні осі автомобіля «NISSAN MAXIMA» д/з НОМЕР_1 та мопеда «SUZUKI» д/з НОМЕР_2 під час зіткнення не є можливим по причинам вказаним в дослідницький частині даного висновку. В даному випадку можна вказати лише те, що транспортні засоби, під час зіткнення, ймовірно розташовувались відповідно до зображення № 3.
Зіткнення між автомобілем «NISSAN MAXIMA» д/з НОМЕР_1 та мопедом «SUZUKI» д/з НОМЕР_2 відбулось в межах проїзної частини вулиці Одеської, смт. Веселинове, в місці близькому до розташування подряпин на дорожньому покритті (т.2, а.с. 233-246).
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 17-1195 від 15.03.2018 по дослідженню обставин ДТП, належним і своєчасним виконанням вимог 11.3, 10.1, 14.2 (в), 12.4 ПДР водій «NISSAN MAXIMA», тобто обвинувачений ОСОБА_7 , в даній дорожній ситуації мав технічну можливість запобігти ДТП.
Дії водія автомобіля «NISSAN MAXIMA», що передували ДТП і не відповідали вимогам п. п. 11.3, 10.1, 14.2 (в), 12.4 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП (т. 3, а.с. 48-59).
В суді експерт ОСОБА_12 підтвердив зазначені висновки, зазначивши про врахування при проведенні експертизи даних слідчих експериментів, експертизи технічного стану транспортних засобів, дані протоколу огляду місця події та схеми до нього.
Як слідує зі змісту судової автотехнічної експертизи № 17-1195 від 15.03.2018, вона має належне обґрунтування.
Всупереч доводам захисника в апеляційній скарзі, немає підстав не довіряти цьому висновку, оскільки в основу зазначеної експертизи покладені наступні вихідні дані, зокрема: висновок судово-медичної експертизи №281 від 30.05.2017; висновок експертизи технічного стану №285 від 16.05.2017 (мопеда «SUZUKI» д/з НОМЕР_2 ); висновок експертизи технічного стану №286 від 17.05.2017 (автомобіля «NISSAN MAXIMA» д/з НОМЕР_1 ); висновок транспортно-трасологічної експертизи №284 від 24.05.2017; дані протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього; дані протоколу слідчого експерименту від 20.09.2017 за участю водія ОСОБА_7 ; дані протоколу слідчого експерименту від 20.09.2017 за участю потерпілого ОСОБА_9 ; дані протоколу слідчого експерименту від 20.09.2017 за участю свідка ОСОБА_17 .
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив всі докази у справі, зокрема й ті доводи ОСОБА_7 щодо його невинуватості. На переконання колегії суддів, докази, на які послався суд першої інстанції, поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом першої інстанції.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду винести законний і обґрунтований вирок, не встановлено.
Оскільки, усі обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи в судовому засіданні досліджені всебічно, повно та об'єктивно, то підстав для скасування вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції, про що просить в апеляційній скарзі захисник, немає.
В апеляційній скарзі захисник хоча і висловив вимогу про скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, але колегія суддів акцентує, що в обґрунтування цих доводів апелянт лише зазначив про необхідність проведення комісійної судово-автотехнічної експертизи, але колегія суддів вважає ці доводи безпідставними.
Так, суд першої інстанції навів мотиви незадоволення клопотання захисника ОСОБА_27 , який в суді першої інстанції заявив клопотання про проведення комісійної судово-автотехнічної експертизи по дослідженню механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки у кримінальному провадженні проведена експертом ОСОБА_12 судова автотехнічна експертиза № 17-1195 від 15.03.2018 по дослідженню обставин ДТП, яка має належне обгрунтування, та в її обгрунтування покладені усі вихідні дані щодо обстановки ДТП.
Що стосується висновку судової автотехнічної експертизи № 771 від 03.11.2017, яка проведена експертом ОСОБА_13 (т.3, а.с.34-41), то як вірно зазначив суд першої інстанції, цей висновок не суперечить висновку експертизи № 17-1195 від 15.03.2018, та, окрім того, не містить відповідей по суті запитань. Як слідує з висновку зазначеної експертизи, на жодне з поставлених запитань експертом надана відповідь про неможливість відповісти на усі запитання.
Крім того, допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 надали вичерпні відповіді на запитання захисників та прокурора. Суд першої інстанції правильно зазначив, що експерт ОСОБА_12 надав висновок з урахуванням наданих слідчим ОСОБА_28 вихідних даних та матеріалів кримінального провадження про порушення ПДР обвинуваченим, які повністю узгоджується з іншими доказами та відповідають фактичним обставинам справи. За такого, саме висновок судової автотехнічної експертизи № 17-1195 від 15.03.2018 по дослідженню обставин ДТП, в якому міститься вичерпні відповіді на поставлені запитання, обґрунтовано покладено в основу вироку.
Окрім того, в апеляційній скарзі захисник вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про неврахування показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в тій частині, що автомобіль під керуванням ОСОБА_7 рухався в невеликою швидкістю, а мопед під керуванням ОСОБА_9 рухався без освітлення та в порушення правил ближче до середини проїзної дороги. Проте, суд першої інстанції врахував, що зазначені свідки знаходяться в дружніх відносинах з обвинуваченим, та їх показання не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються доказами, на які послався суд першої інстанції в обгрунтування оскаржуваного рішення. Тобто, всупереч доводам апелянта, у вироку наведені мотиви неврахування показань зазначених свідків.
За такого підстави, передбачені ст. 415 КПК України для призначення нового розгляду судом першої інстанції, апелянтом не наведено. Також не наведено і підстав для повторного дослідження обставин кримінального провадження шляхом дослідження доказів, про що зазначив захисник.
Тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Що стосується доводів прокурора, висловлені в апеляційній скарзі, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, то ці доводи є слушними.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Як передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання та приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції не розмежував підстави для призначення покарання та для звільнення від його відбування.
Пославшись на одні і тіж підстави, суд першої інстанції належним чином не вмотивував своє рішення.
Так, судом враховано, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, але з необережності, а також дані про його особу, а саме: ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не вчиняв порушення правил безпеки дорожнього руху, має молодий вік та задовільну характеристику за місцем проживання.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, не встановлено.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а також про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Що стосується основного та додаткового покарання ОСОБА_7 , то на переконання колегії суддів, воно призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, у виді позбавлення волі, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у розмірі, наближеному до мінімального, та з позбавленням права керувати транспортними засобами. Таке покарання є необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. В цій частині вирок апелянтами не оскаржується.
Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі вимог ст. 75 КК України, є безпідставним.
Дійшовши висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, суд першої інстанції не достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, а також наслідки, що настали, а саме, що потерпілому ОСОБА_9 спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий безпосередньо після ДТП тривалий час проходив стаціонарне лікування з оперативним втручанням (з 14.04.2017-15.05.2017, 09.08.2017-18.08.2017), у зв'язку з отриманими травмами йому встановлено 2 групу інвалідності, про що свідчить довідка МСЄК від 01.08.2017 (т.1, а.с. 31-35).
Окрім того, у зв'язку із тривалим лікуванням потерпілий поніс значні витрати на медикаменти, про що свідчать надані суду довідки (т.1, а.с. 36-105), але починаючи з моменту лікування з 13.04.2017 та до прийняття апеляційним судом рішення, обвинувачений взагалі не відшкодував майнову та моральну шкоду, яка стягнута за оскаржуваним вироком. Вибачення потерпілому не висловив.
Зазначене вказує на відсутність у ОСОБА_7 каяття з приводу вчиненого, а також небажання виправити наслідки вчиненого.
Жодної обставини, яка пом'якшує покарання, не встановлено.
Хоча ОСОБА_7 раніше не судимий, задовільно характеризується, про що зазначив суд першої інстанції, проте, зазначені дані про особу винного не знижують тяжкості й небезпечності злочину, вчиненого за обставин, встановлених судом першої інстанції, з огляду на тяжкі наслідки, що настали внаслідок злочину.
Більш того, судом першої інстанції взагалі не врахована думка потерпілого, який в суді просив про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі. Таку ж думку потерпілий та його представник висловили і при апеляційному розгляді. З огляду на те, що з моменту ДТП та протягом тривалого розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_7 взагалі не висловив жалю з приводу вчиненого, не прийняв жодного заходу з усунення наслідків злочину, така позиція потерпілого є вмотивованою.
Колегія суддів також наголошує, що хоча злочин вчинено з необережності, але за своїм характером допущені обвинуваченим порушення Правил дорожнього руху є грубими.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає неможливим виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, та не знаходить підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Рішення суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є неправильним.
Отже, вирок суду першої інстанції у відношенні ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, з ухваленням нового вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність через застосування закону, який не підлягає застосуванню.
За такого, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420, 424, 425, 532, 615 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу начальника Веселинівського відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_11 задовольнити.
Вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року у відношенні ОСОБА_7 в частині звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня його затримання, в порядку виконання вироку.
В іншій частині зазначений вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_29