06 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 580/5506/22
адміністративне провадження № К/990/2312/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №580/5506/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив (з урахуванням уточнення позовних вимог):
- скасувати як протиправний наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 30 серпня 2022 року №1653 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого ОСОБА_1 , як старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, за вчинення дисциплінарного проступку звільнено зі служби в Національній поліції;
- скасувати як незаконний наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 12 жовтня 2022 року №274 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції капітана поліції - старшого дільничного офіцера поліції Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області - ОСОБА_1 , за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із середньоденного заробітку в сумі 1732 грн, в розмірі 51 960 грн, за період вимушеного прогулу, починаючи з 13 жовтня 2022 року по 13 листопада 2023 року;
- допустити негайне виконання судового рішення в частині зобов'язання відповідача поновити позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в місячному розмірі;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на його користь судові витрати включно з судовим збором та витратами на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області:
від 30 серпня 2022 року №1653 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , як старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за вчинення дисциплінарного проступку;
від 12 жовтня 2022 року №274 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 - старшого дільничного офіцера поліції Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Поновлено ОСОБА_1 з 13 жовтня 2022 року на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 13 жовтня 2022 року до 13 листопада 2022 року у сумі 26 744,17 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року - змінено у резолютивній частині та викладено у такій редакції:
Абзац четвертий:
«Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 13 жовтня 2022 року до 13 листопада 2022 року включно, у розмірі 47 719,68 грн».
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року - скасовано в частині відмови стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача в розмірі 15 000 грн.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області повернуто скаржнику.
Відповідач повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та залишити позов без розгляду.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21 липня 2023 року у справі №240/18814/20, від 08 лютого 2023 року у справі №120/7567/22, від 23 лютого 2021 року у справі №420/1927/20 щодо частини першої статті 308, пункту 3 частини четвертої статті 246 КАС України та частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Також скаржник вказує позицію Верховного Суду викладену у постановах від 29 травня 2019 року у справі №2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі №390/131/18, від 01 квітня 2020 року у справі №686/24003/18, від 30 січня 2018 року у справі №804/14757/17, від 11 грудня 2018 року у справі №802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року справі №824/399/17-а.
Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій під час розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі №260/3564/22. Не застосовано до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, який міститься у постановах від 07 березня 2019 року у справі №819/736/18, від 19 травня 2022 року у справі №480/4079/18 щодо дискредиційних повноважень керівника під час визначення дисциплінарного стягнення.
Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Посилання на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) без обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №580/5506/22 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Соколов