Справа № 600/3349/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
06 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2023 року №241670055072.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2006 року по 29.12.2006 року, з 11.07.2011 року по 24.02.2012 року, з 25.06.2012 року по 27.11.2012 року, з 01.07.2013 року по 11.12.2013 року, з 03.08.2017 року по 29.12.2017 року, з 20.07.2018 року по 27.12.2018 року в Закритому акціонерному товаристві «Чукотська торгова компанія» (Російська Федерація).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 24.02.2023 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.09.2003 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач - ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області направив до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав вимоги ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області та просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 15 лютого 2023 року звернувся до ГУ ПФУ в Чернівецькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
Однак, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 15.02.2023 року, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2023 року №241670055072 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Дослідженням вказаного рішення встановлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації згідно листа ПФУ №2800-03102-9/2795 від 18.01.2023 року. З 01.01.2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФ по 31.12.1991 р. Окрім цього, у рішенні констатовано, що страховий стаж позивача становить 28 р. 6 міс. 22 дн.
Про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії позивача повідомлено листом ГУ ПФУ в Чернівецькій області.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що не погоджується з таким висновком Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оскільки відповідач у своїх висновках не дослідив українське та російське законодавство, не співставив фактичні обставини справи до правових норм, невірно порахував страховий стаж, внаслідок чого прийняте незаконне рішення.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Частиною 1 статті 24 вказаного Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 року №1058-IV).
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно частини 4 статті 26 Закону №1058-IV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії .
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку №637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до пункту 17 указаного Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу слугувало те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації згідно листа ПФУ №2800-03102-9/2795 від 18.01.2023 року. З 01.01.2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФ по 31.12.1991 р.
Згідно трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював на посадах штукатура-маляра та лицювальника-плиточника в Закритому акціонерному товаристві «Чукотська торгова компанія» (РФ) у наступні періоди: з 01.07.2006 року по 29.12.2006 року, з 11.07.2011 року по 24.02.2012 року, з 25.06.2012 року по 27.11.2012 року, з 01.07.2013 року по 11.12.2013 року, з 03.08.2017 року по 29.12.2017 року, з 20.07.2018 року по 27.12.2018 року.
Аналогічні періоди роботи зазначені і в довідці Непублічного акціонерного товариства «Чукотська торгова компанія» від 16.06.2021 року №107, що підтверджує відповідний стаж роботи позивача, яка міститься в матеріалах справи.
Щодо незарахування спірних періодів роботи позивача на території Російської Федерації до його страхового стажу, судом вірно вказано, що при визначені права на пенсійне забезпечення суд, відповідно до частин першої, другої статті 4 Закону №1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та Російська Федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Статтею 7 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в РФ. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Окрім того, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 Україна як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
З огляду на викладене, доводи відповідачів про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в Російській Федерації в Закритому акціонерному товаристві «Чукотська торгова компанія», з огляду на те, що з 01.01.2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, оскільки під час роботи позивача в Російській Федерації вказана Угода була обов'язкова для України як держави-учасниці. Водночас вихід Російської Федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов'язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї та угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана трудова книжка позивача із здійсненими записами про періоди роботи з 01.07.2006 року по 29.12.2006 року, з 11.07.2011 року по 24.02.2012 року, з 25.06.2012 року по 27.11.2012 року, з 01.07.2013 року по 11.12.2013 року, з 03.08.2017 року по 29.12.2017 року, з 20.07.2018 року по 27.12.2018 року є достатнім підтвердженням права позивача на пенсію за віком.
В свою чергу, відповідачами не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки позивача, а також інших наданих позивачем документів, або ж доказів, які б підтверджували несплату страхових внесків до пенсійних органів Російської Федерації, в тому числі з вини позивача.
Враховуючи викладене, дії пенсійного органу щодо не зарахування до страхового стажу позивача вищевказаних періодів роботи є безпідставними, а приймаючи оскаржуване рішення, ГУ Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що свідчить про його необґрунтованість.
Відтак, спірні періоди роботи позивача з 01.07.2006 року по 29.12.2006 року, з 11.07.2011 року по 24.02.2012 року, з 25.06.2012 року по 27.11.2012 року, з 01.07.2013 року по 11.12.2013 року, з 03.08.2017 року по 29.12.2017 року, з 20.07.2018 року по 27.12.2018 року в Закритому акціонерному товаристві «Чукотська торгова компанія» (РФ) підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо дати, з якої позивачу належить призначити пенсію варто зазначити, що оскільки звернення за пенсією відбулося раніше дня досягнення позивачем пенсійного віку, позивачу належить призначити пенсію з 24.02.2023 року, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Дії щодо зарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу та як наслідок призначення пенсії належить вчинити саме ГУ ПФУ в Закарпатській області, якому за принципом екстериторіальності передано на розгляд заяву позивача про призначення пенсії.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що при вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.