Справа № 640/18265/22 Головуючий у І інстанції - Басай О.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
06 лютого 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 09.08.2022 № 80114300015298/314 «Про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну»;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі раніше поданих документів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним та необґрунтованим, оскільки Позивачкою були надані всі документи для отримання дозволу на імміграцію.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позовній заяві, та містять посилання на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим 25.09.2020.
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 04.09.2020 одружена з ОСОБА_2 , який є громадянином України, про що Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 1313.
22.10.2020 Позивачці видано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 .
11.12.2020 Позивачка зареєстрована Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної державної адміністрації за місцем свого фактичного проживання - АДРЕСА_1 , про що зроблено запис в Єдиному державному демографічному реєстрі № 19900427-09566.
22.12.2020 Позивачка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 2000700000000025612 як фізична особа-підприємець та сплачує податки до бюджету України.
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 у ОСОБА_1 (Позивачки) ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 , який є громадянином України, про що Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 2979 від 30.06.2021.
07.10.2021 Позивачці видано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_5 .
Згідно до Довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Печерської РДА від 21.12.2021 № 76211092 про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
28.09.2021 Позивачка звернулась до Відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію до України згідно пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка являється матір'ю громадянина України.
09.08.2022 Головним спеціалістом Відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області складено Висновок за результатами розгляду заяви громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну, затверджений Начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Вячеславом Гузьом 09 серпня 2022 року.
У вказаному Висновку встановлено, що відповідно до матеріалів справи № 400034966/2416 громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ, що засвідчує особу № НОМЕР_1 виданий 25.09.2020, перебуваючи в Україні на законних підставах (посвідка на тимчасове проживання № НОМЕР_3 від 22.10.2020 строком дії до 21.10.2021, орган видачі 8011), 28 вересня 2021 року звернулася із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» як особа, яка є матір'ю громадянина України та надала відповідні документи.
Родинні стосунки та належність сина заявниці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до громадянства України підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим 30.06.2021 Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та довідкою про реєстрацію особи громадянином України № 1436-000001677 виданою 17.09.2021.
Заявниця зареєстрована по посвідці на тимчасове проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця має намір зареєструватися за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, Позивачка у заяві про надання дозволу на імміграцію вказала зазначену адресу, як місце проживання в Україні.
Так, за надісланим запитом отримано відповідь від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 фактично не проживає, що може свідчити при свідоме зазначення нею неправдивих відомостей.
Враховуючи викладене, зокрема отриману від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області інформацію, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийшло до висновку, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 при поданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну свідомо надала неправдиві відомості щодо місця свого проживання.
На підставі наведеного, Головний спеціаліст Відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Фуртат Ю.П. вважала за необхідне рекомендувати відмовити у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області «Про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну» від 09 серпня 2022 року № 80114300015298/314 відмовлено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про імміграцію» (особа, яка в заяві про надання дозволу на імміграцію зазначила свідомо неправдиві відомості чи подала підроблені документи).
Вважаючи таке рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час проведення перевірки уповноваженими органами було встановлено обставини щодо не проживання Позивачки за вказаною нею адресою проживання ( АДРЕСА_1 ), Відповідач обґрунтовано та правомірно прийняв рішення про відмову Позивачці у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Крім того, надані Позивачкою Акт про фактичне проживання особи у квартирі АДРЕСА_1 від 30 вересня 2022 року, довідка від 03 жовтня 2022 року № 27 та заява ОСОБА_6 не беруться судом першої інстанції до уваги, оскільки не були надані Відповідачу при поданні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну та до дати прийняття оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначено Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон 3773-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 3773-VI іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно зі статтею 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Частиною 1 статті 4 Закону № 3773 встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначено Законом України «Про імміграцію» від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ (далі - Закон № 2491-ІІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
- іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
- посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця на постійне проживання в Україні;
- дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно з частиною 1 ст. 4 Закону № 2491-ІІІ дозвіл на імміграцію надається іммігрантам, категорії яких визначені в частинах другій і третій цієї статті. У разі масового прибуття іммігрантів в Україну для державного регулювання процесу імміграції за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Кабінетом Міністрів України встановлюється квота імміграції у визначеному ним порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону № 2491-ІІІ дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2491-ІІІ Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів:
- організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;
- організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні;
- організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються;
- організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання;
- забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2491-ІІІ заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 9 Закону № 2491-ІІІ заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до п. 6 ч. 7 ст. 9 Закону № 2491-ІІІ крім зазначених документів подаються для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.
Згідно з ч.ч. 10, 11 ст. 9 Закону № 2491-ІІІ у разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
Термін розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію не може перевищувати одного року з дня її подання.
Підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію встановлено статтею 10 Закону № 2491-ІІІ.
Так, відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 10 Закону № 2491-ІІІ дозвіл на імміграцію не надається:
- особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;
- в інших випадках, передбачених законами України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983 (далі - Порядок № 1983).
Відповідно до пп. 3 п. 2 Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні підрозділи Державної міграційної служби - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім тих, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: батьків громадян України.
Пунктом 9 Порядку № 1983 передбачено, що МВС, органи Національної поліції, СБУ та її регіональні органи, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу, Держприкордонслужба відповідно до компетенції вживають у місячний строк за зверненням ДМС, її територіальних органів та територіальних підрозділів заходів: до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України «Про імміграцію».
Згідно з п. 12 Порядку № 1983 Територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, інформацію, зазначену ними у заяві про надання дозволу на імміграцію, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
- проводять перевірку законності перебування в Україні іммігранта з використанням інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система "Аркан"), або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби;
- проводять перевірку даних іммігранта за банками даних Інтерполу з метою отримання інформації, яка є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію";
- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;
- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
Відповідно до п. 13 Порядку № 1983 закордонні дипломатичні установи України, до яких подано заяви разом з визначеними цим Порядком документами від осіб, які постійно проживають за межами України, про надання дозволу на імміграцію:
- формують справи, перевіряють справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства;
- надсилають через МЗС до ДМС разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду не пізніше ніж у місячний термін після надходження документів із своїми пропозиціями.
Зазначені справи, за винятком тих, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС, надсилаються ним територіальним органам для прийняття відповідного рішення.
Згідно з п. 14 Порядку № 1983 територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 Порядку № 1983 органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до регіональних органів Служби безпеки України, Робочого апарату Українського бюро Інтерполу та Державної прикордонної служби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.
Таким чином, прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, оскаржуваним рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 09.08.2022 № 80114300015298/314 відмовлено Позивачці у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Так, підставою для прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення стала інформація, надана листом Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 25.07.2022 № 51/1-11/121-279, згідно з якою, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 фактично не проживає, що свідчить про свідоме зазначення нею неправдивих відомостей.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги.
Місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Як вже було зазначено раніше, згідно з ч. 5 ст. 9 Закону № 2491-ІІІ для надання дозволу на імміграцію до заяви додається, зокрема документ про місце проживання особи.
Позивачкою на підтвердження обставин проживання при зверненні до міграційної служби з відповідною заявою (28.09.2021) надано Довідку Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної державної адміністрації від 21.12.2021 № 76211092 про реєстрацію місця проживання особи (а.с. 63), а саме Позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , із записом в Єдиному державному демографічному реєстрі за № 19900427-09566, в якій зазначено, що остання проживає за вказаною адресою з 11.12.2020.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки під час подачі заяви про надання дозволу на імміграцію Позивачка надала правдиві відомості щодо місця свого проживання, оскаржуване рішення Відповідача про відмову Позивачці у наданні дозволу на імміграцію в Україну є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що проживання Позивачки за адресою: АДРЕСА_1 також підтверджується:
- Довідкою ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» від 03.10.2022 вих. № 27 (а.с. 96);
- Актом про фактично проживаючу особу в квартирі АДРЕСА_1 від 30.09.2022 (а.с. 95), яким встановлено, що власники (мешканці) сусідніх квартир ( № 78 , № 122 та № 125 ) та 3-х представників Керуючого Житлового комплексу «Бульвар Фонтанів» ТОВ «КУЖЕ «НОВОСЕРВІС» підтверджують фактичне проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 15 липня 2020 року.
Як вбачається з Висновку за результатами розгляду заяви громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 про надання дозволу на імміграцію в Україну, затвердженого Начальником ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Вячеславом Гузьом 09 серпня 2022 року, підставою для рекомендації відмовити Позивачці у наданні дозволу на імміграцію в Україну є лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 25.07.2022 № 51/1-11/121-279, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 фактично не проживає, що може свідчити при свідоме зазначення нею неправдивих відомостей.
На підставі вищевикладеного Висновку, Відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 09.08.2022 № 80114300015298/314 про відмову у наданні Позивачці дозволу на імміграцію в Україну.
Інших підстав, крім посилання на лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 25.07.2022 № 51/1-11/121-279, Відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення наведено не було.
Колегія суддів звертає увагу, що лист Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області № 51/1-11/121-279 датовано 25.07.2022, а оскаржуване рішення прийнято Відповідачем 09.08.2022, тобто Відповідачем не перевірено інформацію щодо місця проживання Позивачки станом на час прийняття оскаржуваного рішення, в тому числі на день звернення (28.09.2021) про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Крім того, приписами Закону України «Про імміграцію» та Порядку № 1983 регламентовано перелік документів та порядок їх розгляду. Разом з тим, оскільки відповідні територіальні органи і підрозділи, які забезпечують провадження у справах з питань імміграції, можуть затребувати інші документи, що уточнюють наявність підстав для надання дозволу на імміграцію, тому перелік документів не є вичерпним та може бути розширений на розсуд відповідного суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, Відповідач не витребував інші документи, в тому числі в Позивачки, що підтверджують наявність/відсутність підстав для надання дозволу на імміграцію в Україну, тобто не вжив всіх заходів щодо прийняття обґрунтованого оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що належним способом захисту прав Позивачки є зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків, викладеній в даній постанові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 620/1055/21.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено за неповного з'ясування обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, тому наявні підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2023 року - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області «Про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну» від 09 серпня 2022 року № 80114300015298/314.
Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням висновків, викладеній в даній постанові.
В іншій частині адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Л.О. Костюк
О.М. Оксененко