Справа № 320/5351/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
06 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Верховної Ради України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Верховної Ради України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Верховної Ради України, Державної казначейської служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату державної (основної) пенсії, згідно зі статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.01.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну (основну) пенсію по інвалідності з розрахунку 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.01.2022, з урахуванням вже виплачених сум;
- стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 включно у розмірі 547230,56 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету;
- встановити судовий контроль по виконанню рішення суду, шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України подати звіт про виконання судового рішення у даній справі, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Держави Україна на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року включно у розмірі 547230,56 грн, заподіяну прийняттям неконституційного правового акту, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, в частині задоволення позовних вимог, Верховною Радою України подано апеляційну скарги, в якій апелянт просять скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ржищівським МВ МГУ МВС України в Київській області 21.05.1997.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , яке видано 24.12.2021 Київською обласною державною адміністрацією. Крім того, позивач є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 , виданим 05.10.1994 Відділом соціального забезпечення Кагарлицького район Київської області, довідкою до акту огляду МСЕК серії КИО-1 №285676 від 16.07.2007.
Відповідно до експертного висновку № 203 від 28.02.1994 захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
31.01.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із зверненням, у якому просив провести перерахунок належної йому пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР за період з 08.07.2021.
Листом від 11.02.2022 №2151-2140/К-02/8-1000/22 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку йому пенсії. Так, у листі зазначено, що для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, з 01.01.2022 обчислення їхньої пенсії проводиться з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 та від 26.09.2012 №886», особам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, пенсії яких обчислені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, передбачено перерахунок пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Розмір мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на січень 2021 року становить 6000,00 грн. (на 1 січня 2022 року мінімальна заробітна плата для розрахунку пенсій від розміру мінімальної заробітної плати не змінювалась).
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу проведено масовий перерахунок пенсії по інвалідності ЧАЕС з 01.01.2022
Таким чином, розмір пенсії позивача з надбавками з 01.01.2022 становить 18380,78 грн., де: 12595,18 грн. основний розмір пенсії від середнього заробітку (15 743,98 х 80% розмір втрати працездатності); 4962,00 грн. доплата по суду (стаття 39 ЗУ №796) від прожиткового мінімуму; 773,60 грн. підвищення інвалідам армії, прирівняним до інвалідів війни 2 групи (40% від 1934 грн.); 50,00 грн. цільова допомога інвалідам війни 2 групи.
З урахуванням викладеного відповідачем зазначено про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплатити позивачу державну (основну) пенсію по інвалідності з розрахунку 8-ми мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2022 задоволенню не підлягають, оскільки відмовляючи у задоволенні заяви позивача територіальний орган Пенсійного фонду України діяв правомірно, оскільки пенсія позивачу виплачувалася з урахуванням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів зазначає, що в цій частині рішення суду не оскаржується, а тому, з урахуванням приписів ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів лише в межах задоволених позовних вимог.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року суд першої інстанції виходив з того, що в силу дії, у вказаний період Закону, що в подальшому визнаний неконституційним позивачу завдано шкоду, що відповідно до приписів ст. 152 Конституції України підлягає відшкодуванню державою у встановленому законом порядку.
Поряд із цим, судом першої інстанції, як при відкриття провадження в адміністративній справі так і при її розгляді по суті, не надано оцінки питанню дотримання позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом саме щодо вимоги про стягнення матеріальної шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З наведених норм вбачається, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежено, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій органу Пенсійного фонду щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача та стягнення відшкодування матеріальної шкоди завданої актами і діями, що визнані неконституційними хоча і пов'язані між собою, однак обставина, що обумовлює звернення особи з позовом (момент порушеного права) є різною.
Якщо, частині вимог визнання протиправними дій та бездіяльності головного управління Пенсійного фонду України у Київські області, це прийняття рішення останнім про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, то в частині вимог щодо відшкодування шкоди завданої актами і діями, що визнані неконституційними, такою умовою є визнання Закону неконституційним.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, право позивача на відшкодування матеріальної шкоди завданої актами і діями, що визнані неконституційними виникло у позивача у зв'язку із визнанням такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), ч. 3 ст. 54 Закону №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи рішенням Конституційного суду України від 07.04.2021 за №1-р(II)/2021 (далі по тексту - Рішення).
Вказане рішення опубліковано у "Віснику Конституційного Суду України" №3/2021 від 11.06.2021 року.
Відтак, саме з цієї дати слід обчислювати строк на звернення до суду з адміністративним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду 27.060.2022 року, тобто із пропуском шестимісячного строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
При цьому, апеляційний суд відзначає, що позивачем не наведено жодних обставин, що обумовлюють поважність пропуску такого строку аж на шість місяців.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року включно, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту, підлягають залишенню без розгляду.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених 240 цього Кодексу.
Приписи п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України визначають, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, зміст яких зазначено вище.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог із залишенням позовної заяви, в цій частині, без розгляду.
Керуючись ст. ст. 240, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Верховної Ради України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Верховної Ради України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Держави Україна на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2021 року включно у розмірі 547230,56 грн, заподіяну прийняттям неконституційного правового акту, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного рахунку Державного бюджету України скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 06.02.2024)