01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Кушнова А.О.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
06 лютого 2024 року Справа № 320/6911/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України
в Івано-Франківській області,
Головного управління Пенсійного фонду України
в Київській області
про визнання дій протиправними,
визнання протиправним та скасування рішення
і зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - Відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів проживання та роботи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення: з 26.04.1986 по 23.03.1988, з 02.09.1986 по 06.05.1988, з 25.11.1989 по 23.10.1991, з 29.11.1998 по 01.01.1999 та відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 , відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 104050002670 від 06.06.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 , відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди проживання та роботи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення: з 26.04.1986 по 23.03.1988, з 02.09.1986 по 06.05.1988, з 25.11.1989 по 23.10.1991, з 29.11.1998 по 01.01.1999 та призначити і виплатити ОСОБА_1 , як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.06.2022.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання ним виплати допомоги по безробіттю з 29.11.1998 по 01.12.1998;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду отримання ним виплати допомоги по безробіттю з 29.11.1998 по 01.12.1998;
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №104050002670 від 06.06.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 , відповідно до пункту 3 частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплатити ОСОБА_1 , як постраждалій особі внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 2 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.06.2022.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наданими Позивачем документами підтверджується, що він проживав і працював у період у періоди з 26.07.1986 по 25.11.1989 та з 29.10.1991 по 15.02.1993 у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Разом з тим, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено факт проживання ОСОБА_1 у зоні безумовного (обов'язкового) відселення в межах максимального строку, на який може бути зменшений пенсійний вік - 9 років, з урахуванням застосування початкової величини зменшення пенсійного віку - 4 роки.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень статті 26 Закону № 1058-IV, у взаємозв'язку із положеннями Закону № 796-XII, Позивач має право на вихід на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 9 років, тобто у 51 рік, який йому виповнилось 28.06.2022.
Крім того, суд зауважив, що невідображення у трудовій книжці Позивача центром зайнятості періоду припинення виплат по безробіттю не спростовує факт отримання позивачем такої допомоги у спірний період (з 29.11.1998 по 01.12.1998).
Водночас суд зауважив, що період з 29.11.1998 по 01.12.1998 підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Також суд зазначив, що Позивач у період з 25.11.1989 по 28.10.1991 проходив службу в рядах Радянської Армії, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 та записом в його трудовій книжці, але докази, які б підтверджували проходження ОСОБА_1 військової служби у вказаний період безпосередньо в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, відсутні, тому з такий період не може бути врахований для зменшення пенсійного віку Позивача.
Разом з тим суд дійшов висновку, що дії Відповідача щодо неврахування Позивачу до страхового стажу періоду з 02.09.1986 по 06.05.1988 (свідоцтва Серія - НОМЕР_2 - навчання про програмі підготовки водія транспортних засобів категорії «С») є правомірними.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, стверджуючи про відсутність правових підстав для призначення Позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2023 та від 22.12.2023 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
6. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.05.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком, як потерпілий від Чорнобильської катастрофи, категорія 2.
До вказаної заяви позивачем додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт або ID-картка або посвідка; військовий квиток; дипломи (свідоцтва, атестати) про навчання; довідку про відкритий рахунок в банку; документи про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС чи потерпілого; пам'ятку пенсіонера; свідоцтво про народження; трудову книжку або документи про стаж, що підтверджується розпискою-повідомленням.
Після реєстрації заяви Позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення органом, що розглядає таку заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.05.2022 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, керуючись статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, прийнято рішення про відмову у призначенні Позивачу пенсії № 104050002670 від 06.06.2022, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
У вказаному рішенні ГУ ПФУ в Івано-Франківській області Позивачу обраховано страховий стаж на рівні 27 років 0 місяців 25 днів та вказано, зокрема, що на підставі довідки Державної міграційної служби у м. Києві від 18.02.2022 №Д295/6/8010-22-8010 5.3-22 органом ПФУ встановлено, що ОСОБА_1 проживав в смт. Поліське з 23.03.1988 по 23.03.1993, однак в даний період проходив військову службу з 25.11.1989 по 23.10.1991, у зв'язку із чим причетність до ЧАЕС внесено з 23.03.1988 по 24.11.1989 та з 24.10.1991 по 23.03.1993 (3 роки 1 місяць 2 дні).
20.06.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області сформовано повідомлення № 1000-0204-8/55021 про прийняття вказаного вище рішення.
8. Позивач, вважаючи порушеним своє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, а вказане рішення - протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
9. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 501 від 25.08.1992, який був чинним станом на час видачі Позивачувідповідного посвідчення (далі - Порядок № 501), постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (далі - Постанова № 551), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом № 1058-IV визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, регламентовані Законом № 796-XII.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років: 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону № 796-XII).
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (ч. 3 ст. 55 Закону № 796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2.
Відповідно до ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Пунктом 6 Порядку № 501 визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про cтатус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 11.07.2018 № 551, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії за віком надаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Підпунктом 5 пункту 2.1 розділу 2 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які засвідчують особливий статус особи, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Висновки суду апеляційної інстанції.
10. Отже, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 2 років, мають право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому постійне проживання таких осіб або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 4 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи (з 26.04.1986 по 01.01.1993), але не більше 9 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, не може перевищувати 9 років.
Разом з тим, саме посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, установленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, установленого для одержання державних пенсій.
Тобто, надаючи особі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» держава визнає за особою право на пільги, встановлені чинним законодавством для власників такого посвідчення.
11. Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є громадянином який постійно проживав у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УСРС від 28.06.1989 № 224), що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_3 , Серія НОМЕР_4 , яке видане 02.03.1993 (категорія 2).
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, підставою для видачі ОСОБА_1 посвідчення від 02.03.1993 Серія НОМЕР_4 , як особі, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії - категорія 2, згідно з п. 11 Порядку № 551, була довідка від 20.05.1992 № 3183, видана виконавчим комітетом Поліської районної ради народних депутатів, відповідно до якої ОСОБА_1 з моменту аварії по 21.04.1992 постійно проживав в зоні безумовного (обов'язкового) відселення в смт Поліське Київської області.
При цьому, колегія суддів, аналізуючи доводи Апелянта, відзначає, що вказане посвідчення Позивача є чинним та ніким не скасовано. Зворотного Апелянтом не доведено.
З огляду на це, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що проживання Позивача в зоні безумовного (обов'язкового) відселення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 рік є підтвердженим.
Тож, при вирішенні питання щодо призначення пенсії ОСОБА_1 . Відповідач зобов'язаний був враховувати відповідні обставини та початкову величину зниження пенсійного віку Позивача на 4 роки.
12. Аналізуючи доводи Апелянта щодо проживання Позивача в смт Поліське в період з 31.07.1986 по 23.03.1988, який не був врахований відповідачем, судова колегія зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 17.06.1988 ОСОБА_1 закінчив Поліську середню школу №1 Поліського району Київської області (період навчання з 01.09.1978 по 17.06.1988), у період з 02.09.1986 по 06.05.1988 Позивач навчався по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії «С» в Поліському міжшкільному учбово-виробничому комбінаті (Поліський МУБК).
Тобто, факт проживання, у тому числі навчання, Позивача у зоні безумовного (обов'язкового) відселення у період з 31.07.1986 по 17.06.1988 року є підтвердженим.
Крім того, згідно з дипломом серії НОМЕР_5 , 01.09.1988 Позивач вступив до Поліського професійно-технічного училища № 10 і 29.06.1989 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища на базі середньої освіти зав професією «майстер сільського будівництва», а в період з 15.09.1989 до 20.11.1989 працював водієм 3-го класу вантажної колони в Поліському АТП-13248, що також підтверджує факт його роботи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення в період з 15.09.1989 по 20.11.1989.
Більш того, відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2 з 24.12.1991 по 15.02.1993 працював в Іванківському ОТП 13266 на посаді водія 3 класу для роботи на всіх типах вантажних автомобілів в Поліську а/к та 16.02.1993 був звільнений у зв'язку з відселенням з радіоактивно-зараженої території, внаслідок аварії на ЧАЕС.
Отже, позивач проживав та працював у спірні періоди у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
13. Враховуючи ці та всі інші обставини справи, судова колегія відзначає, що матеріалами справи підтверджено факт проживання ОСОБА_1 у зоні безумовного (обов'язкового) відселення в межах максимального строку, на який може бути зменшений пенсійний вік - 9 років, з урахуванням застосування початкової величини зменшення пенсійного віку - 4 роки.
14. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у взаємозв'язку із положеннями Закону № 796-XII, Позивач має право на вихід на пенсію із зменшенням пенсійного віку на 9 років, тобто у 51 рік, який йому виповнився 28.06.2022.
15. Окрім наведеного, аналізуючи всі доводи Скаржника, судова колегія також відзначає й те, що зміст трудової книжки Позивача надає можливість чітко ідентифікувати, що у період з 29.11.1998 по 01.12.1998 він отримував допомогу про безробіттю, з 01.01.1999 така виплата була йому поновлена, а з 09.04.1999 він прийнятий контролером на КПП сторожового підрозділу з іспитовим строком на один місяць.
При цьому, невідображення в трудовій книжці Позивача центром зайнятості періоду припинення виплат по безробіттю не спростовує факт отримання ним такої допомоги у спірний період (з 29.11.1998 по 01.12.1998).
Разом з тим, трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Відповідачем безпідставно не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 період отримання ним допомоги по безробіттю, починаючи з 29.11.1998 до 01.12.1998.
16. Аналізуючи всі доводи Апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
17. Враховуючи вищевикладене, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст. 308 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі у відповідній частині позовних вимог.
18. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
19. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
20. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року - без змін.
21. Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 06 лютого 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк