П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33981/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року (суддя Токмілова Л.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 19.12.2023) про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
6 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової академії (м. Одеса), в якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.04.2023 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, протиправною;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 24.04.2023 із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року адміністративний позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду. Позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення з зазначенням підстав його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків, в обґрунтування якої посилався на статтю 238 КЗпП України, приписи якої передбачають, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
19.12.2023 Одеський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою визнав наведені у заяві позивача доводи неповажними та на підставі статті 123 КАС України повернув позовну заяву.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування поданої скарги зазначається, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його аргументів з приводу того, що на момент підписання контракту частиною другою статті 233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022, було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. На думку апелянта, у даному випадку Держава (Законодавець) суттєво змінила законодавство в односторонньому порядку (ст. 233 КЗпП України) під час дії вже підписаного контракту, що призвело до зменшення гарантії стосовно строку звернення до суду, що є перешкодою доступу до правосуддя. Водночас, системний аналіз норм КЗпП України вказує на існування колізії між ст. 233 та 238 Кодексу.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України, якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту). Тому, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті, редакція якої до 19 липня 2022 року не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
З 19.07.2022 набрав чинності Закон №2352-IX, яким частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 №3-рп/2001), колегія суддів дійшла висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 6 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21 та від 7 вересня 2023 року у справі № 620/1201/23.
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки позивача було виключено з списків особового складу 24.04.2023 року, на спірні правовідносини розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022). Строк звернення до суду з приводу вимоги про стягнення належного грошового утримання обмежено тримісячним строком, якій підлягає обчисленню з дати звільнення.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 06.12.2023, тобто по за межами встановленого частиною другою статті 233 КЗпП строку, та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову ОСОБА_1 позивачу, відповідно до статті 123 КАС України.
При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на його звільнення в період дії карантину, оскільки запровадження на території України карантину є підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 №211) та закінчився 30.06.2023, у той час як позивач звернувся до суду 06.12.2023 значно пізніше після його закінчення.
Підсумовуючи все викладене колегія суддів констатує, що зазначені в апеляційній скарзі позивача доводи є безпідставними, а висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду на підставі статті 123 КАС України - обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року про повернення адміністративного позову - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов