П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 489/4014/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Миколаївській області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2023 року (суддя Микульшина Г.А., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 04.09.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
19 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до УПП в Миколаївській області, в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №373349 від 12.07.2023, та закрити провадження по справі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням ДПП в особі УПП в Миколаївській області подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки наявному у матеріалах справи відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, якій, на переконання апелянта, повністю доводять вину позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення.
Позивачка (її представниця) надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.07.2023 поліцейським УПП в Миколаївській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №373349, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Зі згаданої постанови вбачається, що 12.07.2023 о 19:22 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA HIGHLANDER, державний номер НОМЕР_1 , в м. Миколаєві, Інгульський р-н, перехрестя вул. Будівельників та пр. Миру, виїхала на перехрестя на дозволений сигнал світлофору, а саме "зелений", але не продовжила свій рух, чим порушила п. 16.8 ПДР, за що передбачена відповідальність частиною другою статті 122 КУпАП.
До постанови додаються планшет 306 23, боді камера 0513.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом про її скасування.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази на підтвердження факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, а саме, чи перебували пішоходи на перехресті, які здійснювали (або мали намір здійснювати) рух.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, згідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 246 КУпАП встановлено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний.
За приписами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань) регулює та визначає Закон України "Про дорожній рух".
Відповідно до статті 14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
У відповідності до пункту 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пункту 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до пункту 18.8 ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Частина друга статті 122 КУпАП встановлює, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з оспорюваної у даній справі постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №373349 від 12.07.2023, 12.07.2023 о 19:22 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA HIGHLANDER, державний номер НОМЕР_1 , в м. Миколаєві, Інгульський р-н, перехрестя вул. Будівельників та пр. Миру, виїхала на перехрестя на дозволений сигнал світлофору, а саме "зелений", але не продовжила свій рух, чим порушила пункт 16.8 ПДР України.
Заперечуючи в своїх діях склад адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 в позовної заяві посилалася на те, що поліцейським не було прийнято до уваги її пояснення з приводу того, що вона не могла продовжувати рух у наміченому напрямку через перебування пішоходів на пішохідному переході.
Проте доказів на підтвердження зазначеного позивачкою надано не було.
Водночас, в матеріалах справи наявний диск з відеозаписом, здійсненим з нагрудної відеокамери поліцейського, з якого вбачається, що під час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення позивачка пояснила, що зупинила ТЗ на перехрещенні проїзних частин, оскільки на її переконання рух дозволено лише транспортним засобам, що повертають на перехресті ліворуч чи праворуч, але вона їхала прямо. При цьому будь-яких пояснень з приводу того, що вона зупинила ТЗ з метою дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини, згаданий відеозапис з моменту зупинки ТЗ під керуванням позивачки до закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення не містить.
При чому сам факт зупинки на перехресті позивачкою не заперечується.
Ретельно дослідивши відеозапис фіксації правопорушення, колегія суддів констатує, що на ньому читко зафіксовано, що транспортний засіб (р.н. НОМЕР_1 ) стоїть перед пішохідним переходом, на якому не перебували пішоходи, та який продовжив рух у наміченому напрямку після увімкнення дозволяючого сигналу світлофору (з 12 секунди по 28 секунду відеозапису).
Вищевикладене дає підстави для висновку про доведеність в діях позивачки складу порушення пункту 16.8 ПДР України, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 122 КУпАП.
Доказів на спростування вищевикладених обставин позивачкою не надано.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, окрім іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічне положення закріплене у частині першій статті 9 КАС України.
Незважаючи на те, що частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин. У свою чергу, покладений на суб'єктів владних повноважень тягар доказування правомірності їхніх рішень, дій чи бездіяльності не звільняє позивачів від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанова Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №910/23428/17).
У постанові від 3 грудня 2019 року у справі №904/10956/16 Велика Палата Верховного Суду, окрім іншого, декларуючи обов'язок подання конкретних доказів на підтвердження доводів, вказала, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін.
Також зміст цього відеозапису свідчить про дотримання поліцейським вимог чинного законодавства під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За таких обставин колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №373349 від 12.07.2023.
Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанцій не дослідив всі обставини, які містять інформацію щодо предмета спору, не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірив належним чином доводи учасників справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга ДПП підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Миколаївській області - задовольнити повністю.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №373349 від 12.07.2023, та закриття провадження по справі - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов