06 лютого 2024 року м. Чернівці Справа № 600/3860/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов (з урахуванням уточнень) ОСОБА_1 (позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність до НОМЕР_1 прикордонного загону імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні;
зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 16.02.2018 по 11.04.2023 у розмірі 100000,00 грн відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.02.2018 №47-ОС виключений зі списків особового складу. Зазначає, що 11.04.2023 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.09.2022 року у справі №600/432/22-а на розрахунковий рахунок було зараховано суму одноразової грошової допомоги при звільненні. Оскільки відповідачем не було проведено повного розрахунку при звільненні позивача, чим порушені вимоги статті 116 КЗпП України, то, як стверджує позивач, зважаючи на приписи статті 117 КЗпП, існують підстави для стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку з дня звільнення по день виплати суми одноразової грошової допомоги. Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
27.07.2023 до суду від 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Отримання одноразової грошової допомоги позивачем реалізовано через судове рішення. Наведені обставини свідчать про відсутність вини відповідача, як роботодавця, в розумінні статті 116 КЗпП України.
Поряд з цим вказував на те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 у справ №600/3979/22-а було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2022 по 18.10.2022 в розмірі 24813,61 грн.
Враховуючи наведене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Ухвалою суду від 14.07.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
Позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до наказу начальника вказаного прикордонного загону від 16.02.2018 №47-ОС виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням в запас відповідно до наказу Голови Державної прикордонної служби України від 18.01.2018 №39-ОС.
З системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.06.2022, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №600/390/22-а, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невірного нарахування та недоплати індексації грошового забезпечення під час проходження ОСОБА_1 військової служби у 9 прикордонному загоні імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України в період з 01 січня 2016 року по 16 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Зобов'язано 9 прикордонний загін імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби у 9 прикордонному загоні імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України в період з 01 січня 2016 року по 16 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення суду у справі №600/390/22-а позивачу 18.10.2022 виплачено кошти у сумі 74679,55 грн
З системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 у справ №600/3979/22-а адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.02.2018 по 18.10.2022. Стягнуто з НОМЕР_1 прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2022 по 18.10.2022 в розмірі 24813,61 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
В свою чергу, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі №600/432/22-а визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахувння та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язано 9 прикордонний затон імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
На виконання рішення суду у справі №600/432/22-а позивачу 11.04.2023 виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 60283,51 грн (а. с. 13).
Вважаючи, що ст. 117 КЗпП України покладає на відповідача обов'язок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду про стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 та ч. 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів; до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Таким чином, одноразова грошова допомога є складовою грошового забезпечення, а тому на суму належної компенсації розповсюджуються вимоги ст. ст. 116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця.
Питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відтак, суд зазначає, що за загальним правилом пріоритетними для застосування є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню субсидіарно у тих випадках, коли нормами спеціального законодавства спірні правовідносини не врегульовані.
Оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення, складовою якого є індексація, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за відпустку, тощо) не врегульовані спеціальним законодавством, то до таких правовідносин слід застосовувати приписи КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладений обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.
19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким внесені зміни до діючого законодавства про працю.
Так, згідно ст. 117 КЗпП України (чинній на день виплати позивачу індексації грошового забезпечення) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Судом встановлено, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі №600/432/22-а визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахувння та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та зобов'язано 9 прикордонний затон імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
11.04.2023 на виконання вказаного судового рішення позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 60283,51 грн (а.с. 13). Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем відповідач здійснив 11.04.2023.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу законів про працю України.
Верховний Суд надаючи оцінку застосуванню положень статті 117 КЗпП неодноразово наголошував на обов'язку визначення розміру середнього заробітку за час затримки органом, який виносить рішення по суті спору, зокрема у постановах від 30.04.2020 у справі №140/2006/19, від 26.11.2020 у справі №520/1365/2020, від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а та інші.
Так, у постанові від 30.04.2020 у справі №140/2006/19 Верховний Суд констатував, що статтею 117 КЗпП України покладено обов'язок щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки на орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, встановивши право позивача для виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд повинен визначити розмір такої виплати.
Суд зазначає, що оскільки відповідач несвоєчасно виплатив належні грошові суми при звільненні позивача з військової служби з 16.02.2018, а остаточний розрахунок здійснено 11.04.2023, вказане є порушенням статті 116 КЗпП України та відповідно до статті 117 цього Кодексу - підставою для виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Такий висновок не суперечить правовій позиції викладеній в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999, оскільки предметом цієї справи є не питання норм оплати праці і порядку вирішення спору про оплату праці, а гарантії у випадку несвоєчасного або неповного розрахунку у момент звільнення.
При цьому звертає увагу на те, що стаття 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року містить застереження, що компенсація за несвоєчасний розрахунок не може перевищувати середній заробіток за час вимушеного прогулу за шість місяців.
Таким чином, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 16.02.2018 по 11.04.2023 у розмірі 100000,00 грн відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 у справ №600/3979/22-а стягнуто з 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2022 по 18.10.2022 в розмірі 24813,61 грн, тобто за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
З урахуванням положень Порядку № 100 розмір середнього заробітку визначається на день звільнення, тому не залежить від розміру виплати, отриманої позивачем на виконання рішень судів після звільнення з військової служби.
Таким чином, повторне стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України призведе до застосування до відповідача подвійної відповідальності за одне і теж порушення.
Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.02.2018 по 11.04.2023 не підлягають до задоволення.
Аналогічні висновки висловлено в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі №560/12724/22.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно частини 1статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість та достовірність окремо, суд вважає, що позивачем не доведено наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір з відповідача не стягується.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна до 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку, - відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - НОМЕР_1 прикордонний загін імені Січових Стрільців Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321914, вул. Промислова, 5, м. Житомир).
Суддя В.О. Григораш