05 лютого 2024 року справа № 580/12602/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
28 грудня 2023 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ГУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1,45544, із урахуванням сум грошового забезпечення у період з жовтня 2015 року до червня 2016 року (включно), відповідно до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 19.02.2019 №1533, починаючи з 22.02.2017.
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату, пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ГУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 1,45544, із урахуванням сум грошового забезпечення у період з жовтня 2015 року до червня 2016 року (включно), відповідно до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 від 19.02.2019 №1533, починаючи з 22.02.2017.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач стосовно позивача вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає у нездійсненні йому перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 із врахуванням сум грошового забезпечення у період з жовтня 2015 року до червня 2016 року (включно), відповідно до довідки про грошове забезпечення позивача від 19.02.2019 №1533, починаючи з моменту призначення пенсії - з 22.02.2017.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2024 справу № 580/12602/23 передано для вирішення судді Тимошенко В.П.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком як учасник бойових дій АТО відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058.
Відповідно до довідок від 19.02.2019 №1532 та № 1533 позивач отримував заробітну плату, за службу у військовій частині НОМЕР_1 , на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески починаючи з жовтня 2015 року по жовтень 2016 року.
23.08.2023 представник позивача звернувся до Головного управління із адвокатським запитом щодо надання інформації про обчислення пенсії ОСОБА_1 .
Відповідач направив на адресу представника позивача лист від 28.08.2023, в якому зазначив, що пенсію ОСОБА_1 обчислено з урахуванням страхового стажу 44 роки 9 місяців, стаж враховано до 28.02.2023 (у тому числі за період з жовтня 2015 року до жовтня 2016 року), та заробітної плати з 01.07.2000 до 28.02.2023 (з урахуванням грошового забезпечення за період із жовтня 2015 року до жовтня 2016 року згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2019 № 1533).
Суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із липня до жовтня 2016 року, зазначені у довідці військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2019 № 1533, наявні в реєстрі застрахованих осіб і зараховані до заробітної плати для обчислення пенсії.
Також зазначив, що суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із липня до жовтня 2016 року, зазначені у довідці військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2019 № 1533, повністю співпадають із сумами, наявними в реєстрі застрахованих осіб по коду страхувальника 07652444 (військова частина НОМЕР_1 ).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003. (далі Закон №1058).
Частиною 1 статті 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно частини 1 статті 44 Закону №1058 звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (далі Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
З аналізу вказаних приписів вбачається, що перерахунок пенсії здійснюється за заявою, форма якої встановлена Порядком №22-1.
Судом з листа відповідача від 28.08.2023 №2300-0304-8/56377 встановлено, що адвокат Хомич І.О. звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 23.08.2023 вих. №2582-08/2023, в якому просив надати інформацію про обчислення пенсії ОСОБА_1 .
Проте, із заявою встановленої форми про перерахунок пенсії позивач до відповідача не звертався.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012. (далі Закону №5076).
Статтею 20 Закону №5076 визначені професійні права адвоката.
Так, пунктом 1 частини статті 20 Закону №5076 передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Пункт 4 частини 1 статті 20 Закону №5076 передбачає право адвоката під час здійснення адвокатської діяльності складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 24 Закону №5076 визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
З аналізу вказаних норм вбачається, що подання адвокатом адвокатського запиту передбачає отримання адвокатом інформації, копій документів, необхідних для надання правової допомоги клієнту, і не є заявою про перерахунок пенсії відповідно до Порядку №3-1.
Здійснення перерахунку пенсії відповідно до адвокатського запиту законодавством не передбачено, отже обов'язок щодо перерахунку пенсії позивача за відсутності заяви про перерахунок пенсії встановленої форми у позивача відсутній.
Шлях відновлення порушеного права позивача можливий після належного звернення позивача до пенсійного фонду із заявою встановленої форми і додатками. Дана позиція відповідає викладеному у Постанові Верховного Суду від 21.09.2018 справа №805/465/18-а, від 21.12.2021 справа № 540/1588/19. Де серед іншого описано порядок звернення із заявою особисто .
Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на відсутність обов'язку у позивача вчиняти дії щодо перерахунку пенсії позивача на підставі адвокатського запиту, суд дійшов висновку, що право позивача на перерахунок пенсії не порушене, а відтак не може захищатись судом, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України не вирішувалось.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО