Справа № 560/17378/23
іменем України
05 лютого 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 222330005738 від 14.08.2023 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області № 222330005738 від 12.09.2023 р. про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 30.08.1982 р.: з 05.12.1983 р. по 04.06.1990 р.; з 03.10.1990 по 15.12.1997 р.; з 25.12.1997 по 25.06.2000 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по віку у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з часу звернення із заявою про призначення пенсії з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 01.08.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на призначення пенсії, оскільки відповідає вимогам законодавства.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж 30 років.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю законодавчо визначеного страхового стажу.
До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити в задоволенні позовної заяви. Зазначає, що страховий стаж позивача є недостатнім для призначення пенсії. Вважає, що зарахування періоду роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.10.2023 відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
За змістом відомостей трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював:
- з 05.12.1983 по 04.06.1990 у відкритому акціонерному товаристві "Алапаєвська лісопромислова компанія";
- з 03.10.1990 по 15.12.1997 у Славутській базі "Сортнасінняовоч";
- з 25.12.1997 по 25.06.2000 на біржі Бабушкіно.
Згідно з архівною довідкою Муніципальної казенної установи "Алапаєвський міський архів" від 06.07.2023 №42 позивач з 05.12.1983 прийнятий завгоспом з виконанням обов'язків бухгалтера матеріального стола (наказ №183/к від 02.12.1983), переведений з 12.06.1986 бухгалтером (матеріальної групи) (наказ №103/к від 12.06.1986), звільнений з 18.05.1990 (наказ №55/к від 18.05.1990).
За змістом архівної довідки трудового архіву Крупецької сільської ради Хмельницької області від 04.09.2023 №01-34/806 в книгах наказів по особовому складу Славутської бази "Сортнасінняовоч" м. Славута ОСОБА_2 (повністю ім'я та по батькові не вказано) значиться працівником з 03.10.1990 (наказ №40 від 03.10.1990) по листопад 1997 (згідно відомостей нарахування заробітної плати за 1997 рік). В книзі наказів по особовому складу за 1997 рік наказу на звільнення з роботи ОСОБА_2 немає. Проте, згідно наказу №35 від 25.11.1997 бухгалтеру ОСОБА_2 надана щорічна відпустка з (першу цифру не можливо визначити) друга цифра - "6" листопада 1997 року на 24 робочих дні. Окрім того відповідно до наказу №1 від 05.01.1998 ОСОБА_2 після закінчення відпустки на роботу не вийшла.
У довідках трудового архіву Крупецької сільської ради Хмельницької області від 04.09.2023 №01-34/804 та від 04.09.2023 №01-34/805 зазначено, що у відомостях нарахування заробітної плати працівникам Славутської бази "Сортнасінняовоч" м. Славута є дані щодо заробітної плати ОСОБА_2 (повністю ім'я та по батькові не зазначено) за 1990 - 1997 роки.
За змістом довідки про стаж непублічного акціонерного товариства "Свеза Верхня Сінячіха" від 15.06.2023 №1001 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно працювала в закритому акціонерному товаристві "ФАНКОМ" з 25.12.1997 на біржі Бабушкіно контролером деревообробного виробництва (наказ №5К від 08.01.1998), з 01.10.1999 присвоєний 3 розряд по вказаній посаді (наказ №142К від 04.10.1999), з 14.12.1999 переведена на склад готової продукції контролером деревообробного виробництва по 3 розряду (наказ №184К від 22.12.1999), звільнена 25.06.2000 за власним бажанням (наказ №236К від 27.06.2000). Підстава: накази по особовому складу за 1997 - 2000, особисті рахунки за 1997 - 2000, особиста карточка Т-2 ОСОБА_3
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася з заявою від 07.08.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №222330005738 від 14.08.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяців 26 днів. До страхового стажу не враховано період роботи з 03.10.1990 по 15.12.1997 (в наказі на звільнення не читається рік), не враховано період безробіття з 22.09.2000 по 20.03.2001 (немає підстави). Необхідно додати уточнюючі довідки за зазначені періоди.
Позивач звернувся з заявою від 05.09.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №222330005738 від 12.09.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 19 років 8 місяців 11 днів при необхідному - не менше 30 років. До страхового стажу не враховано періоди роботи:
- з 05.12.1983 по 18.05.1990, оскільки довідка від 06.07.2023 №42 не має установленої форми; крім цього, такі документи приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій був складений;
- з 03.10.1990 по 15.12.1997, оскільки запис нечитабельний; також уточнююча довідка про стаж роботи від 04.09.2023 №01-34/806 частково видана на підставі особових рахунків; довідки про заробітну плату від 04.09.2023 №01-34/804 та №01-34/805, видані на прізвище, ім'я, по батькові з вказанням ініціалів;
- з 25.02.1997 по 25.06.2000 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Приписами частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 30 років.
Як встановив суд, позивач, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (07.08.2023), згідно з паспортними даними досяг віку 60 років, що не заперечується сторонами.
Спірним є наявність в позивача 30 років страхового стажу.
Зі змісту оскаржених рішень слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу останнього не зараховано ряд періодів, зокрема, період з 03.10.1990 по 15.12.1997, оскільки: в трудовій книжці запис нечитабельний, в наказі на звільнення не читається рік; уточнююча довідка про стаж роботи від 04.09.2023 №01-34/806 частково видана на підставі особових рахунків; довідки про заробітну плату від 04.09.2023 №01-34/804 та №01-34/805, видані на прізвище, ім'я, по батькові з вказанням ініціалів.
Надаючи оцінку наведеним доводам відповідачів, суд зазначає та враховує таке.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд зазначає, що спірний період роботи підтверджуються записами трудової книжки НОМЕР_1 . Наявні у трудовій книжці записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивача у спірний період.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачі не надали.
Щодо посилань відповідачів на те, що в трудовій книжці запис нечитабельний, в наказі на звільнення не читається рік, то суд зазначає таке.
Постановою Держкомтруда СРСР 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Під час звільнення позивача (15.12.1997) діяли норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
При цьому, приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Твердження відповідачів, що уточнююча довідка про стаж роботи від 04.09.2023 №01-34/806 частково видана на підставі особових рахунків, а довідки про заробітну плату від 04.09.2023 №01-34/804 та №01-34/805, видані на прізвище, ім'я, по батькові з вказанням ініціалів, є підставами для не зарахування спірного періоду до страхового стажу, суд вважає безпідставними.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Крім того, відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Зі змісту викладених положень слідує, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження пенсійного органу повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Водночас, у довідках від 04.09.2023 №01-34/804, від 04.09.2023 №01-34/805 та від 04.09.2023 №01-234/806 зазначено, що для перевірки достовірності видачі довідки первинні документи можуть бути надані спеціалістам ГУ ПФУ в Хмельницькій області в приміщенні Трудового архіву Крупецької сільської ради.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачами дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідачі своїм право не скористалися і прийняли рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.
Крім того, відомостями трудової книжки підтверджується безперервність періоду з 03.10.1990 по 15.12.1997.
Таким чином, відповідачі протиправно зазначили в рішеннях №222330005738 від 14.08.2023 та №222330005738 від 12.09.2023 про не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 03.10.1990 по 15.12.1997.
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 03.10.1990 по 15.12.1997.
Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 05.12.1983 по 04.06.1990 стали висновки відповідача, викладені в рішенні №222330005738 від 12.09.2023, про те, що довідка від 06.07.2023 №42 не має установленої форми; крім цього, такі документи приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій був складений.
Як встановив суд, період роботи позивача з 05.12.1983 по 04.06.1990 підтверджено записами трудової книжки НОМЕР_1 .
Щодо необхідності легалізації (проставлення апостиля відповідним органом) архівної довідки Муніципальної казенної установи "Алапаєвський міський архів" від 06.07.2023 №42, суд зазначає таке.
Законом України від 01.12.2022 №2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі - Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022, зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.
Таким чином, положення Закону №2783-IX належать застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто, з 23.12.2022. Після зупинення дії Конвенції від 22.01.1993, остання не застосовуватиметься у відносинах з рф. Таким чином, документи, видані компетентними органами рф приймаються на території України виключно за умови легалізації, в цьому випадку, проставлення апостилю.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав" під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Враховуючи те, що довідка від 06.07.2023 №42, яка видана в рф, станом на 24.02.2022 приймалася на території України без спеціального посвідчення, вимога пенсійного органу про необхідність проставлення апостилю є необґрунтованою. Відповідачі не довели того, що подана позивачем довідка станом на 24.02.2022 не приймалася на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, відповідач протиправно зазначив в рішенні №222330005738 від 12.09.2023 про не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 05.12.1983 по 04.06.1990.
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 05.12.1983 по 04.06.1990.
Підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 25.02.1997 по 25.06.2000 на території російської федерації, слугували висновки відповідачів, що з 01.01.2023 росія призупинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Щодо цих доводів суд зазначає таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022, Україна вийшла з зазначеної Угоди.
Положення Постанови №1328 належать застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання нею чинності, а саме з 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 належить застосуванню при зарахуванні спірного періоду роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Крім цього, згідно з пунктом 2 статті 13 зазначеної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд також зазначає, що хоч російська федерація припинила участь у вказаній Угоді, у спірний період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Таким чином, відповідач протиправно зазначив в рішенні №222330005738 від 12.09.2023 про не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 25.02.1997 по 25.06.2000.
Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 25.02.1997 по 25.06.2000.
Як встановив суд, страховий стаж, вказаний в рішенні №222330005738 від 12.09.2023, становить 19 років 8 місяців 11 днів. З урахуванням періодів роботи з 05.12.1983 по 04.06.1990, з 03.10.1990 по 15.12.1997, з 25.02.1997 по 25.06.2000, загальний страховий стаж позивача становить більше 30 років, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб'єктами владних повноважень рішень про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №222330005738 від 14.08.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №222330005738 від 12.09.2023, якими оформлені протиправні відмови відповідачів.
Суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату йому пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV.
З урахуванням підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія позивачу має бути призначена з 02.08.2023 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), а не з 01.08.2023, як зазначає позивач.
Щодо доводів відповідача про те, позовні вимоги зобов'язального характеру є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом №1058-ІV.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, якими фактично відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №222330005738 від 14.08.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №222330005738 від 12.09.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 05.12.1983 по 04.06.1990, з 03.10.1990 по 15.12.1997, з 25.02.1997 по 25.06.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 02.08.2023.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )
Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (вул. Кравчука 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026 , код ЄДРПОУ - 13358826) Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018 , код ЄДРПОУ - 20551088)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк