Справа № 560/20294/23
іменем України
05 лютого 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України), в якому просить:
1. Визнати протиправною діяльність Відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті Позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, викладеної у листі Відповідача від 09.11.2023 №703/10161-23.
2. Зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити у відповідності до пункту 2 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, одноразову грошову допомогу Позивачу при звільненні за сімейними обставинами в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 20 років служби, виходячи з грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за останньою займаною посадою станом на день звільнення з військової служби (виключення зі списків частини) - 08.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при звільненні йому протиправно не нарахована та не виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки вислуга років складає загальна більше 20 років. Просить позов задовольнити.
Відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що позивач не набув права на одноразову грошову допомогу, оскільки законодавством не передбачено виплату коштів військовослужбовцям, які звільнилися за власним бажанням через сімейні обставини під час дії воєнного стану, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 27.11.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПС України).
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.10.2023 №608/-ос, виключено із присків особового складу загону та всіх видів забезпечення заступника начальника відділу прикордонної №2 з персоналу, який звільнений в запас наказом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 24.09.2023 №576-ОС, за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 частиною п'ятою статтею 26 Закону.
Вислуга років станом на 08.10.2023 становить:
- календарна військова - 20 років 02 місяці 09 днів;
- пільгова військова - 04 роки 03 місяців 01 день;
- загальна військова - 24 роки 05 місяців 10 днів.
У день виключення із списків особового складу частини, відповідачем не виплачено одноразову грошову допомогу.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний рік календарної вислуги, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням та через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, у мирний час.
Згідно з положеннями пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 (далі - Інструкція №558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням та через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених законодавством України, у мирний час.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений з військової служби за підпунктом "г" (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пунктом 3 частиною п'ятою статтею 26 Закону.
Суд зазначає, що підпункт "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідними медичними висновками медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я).
З вищенаведеного слідує, що позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідними медичними висновками медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) за наявності календарної вислуги років 20 років (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абзацом другим пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Однак, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту нарахування та виплати позивачу такої грошової допомоги, станом на час його звільнення.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, отже ненарахування та невиплата відповідачем позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби порушує право позивача на отримання такої одноразової допомоги, встановлене частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно, має місце протиправна бездіяльність як зовнішня форма поведінки, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, але фактично не були здійснені.
З огляду на встановлені обставини та з метою відновлення порушених прав позивача суд дійшов висновку, що право позивача підлягає захисту, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з розрахунку 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи з грошового забезпечення (щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення) за останньою займаною посадою станом на день звільнення з військової служби (виключення зі списків частини) - 08.10.2023, суд зазначає про передчасність таких вимог, адже спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок ще не проведено. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.
При цьому належним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) щодо не проведення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частиною 2 статті 15 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у повному обсязі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) перерахувати та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби встановленої частини 2 статті 15 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 20 календарних років.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 05 лютого 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - 14321883)
Головуючий суддя В.В. Матущак