Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
06 лютого 2024 р. Справа № 520/2848/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Лук'яненко М.О, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, в якому просить суд:
- визнати протиправним бездіяльність уповноважених осіб Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, яка полягає у не розгляді звернення ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за підміненіі (знищені) речові докази, які не були повернуті власнику;
- стягнути з Салтівської окружної прокуратури м. Харкова на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в рахунок компенсації юридичної допомоги отриманої для подання скарги у справі №643/3167/23 в розмірі 9000 грн (дев'ять тисяч гривень 00 копійок).
Обґрунтовуючи позов позивач виклав наступні мотиви: 20.02.2023 позивач направив на електронну адресу Салтівської окружної прокуратури м. Харкова клопотання, в якому просив відшкодувати 23 000 грн за підмінені (знищені) речові докази, які не було повернуто власнику. За результатом розгляду зазначеного клопотання, вмотивованої постанови прокурором винесено не було та відповідно скаржнику у встановлені законом строки не вручено та не направлено. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2023 по справі № 643/3167/23 було зобов'язано уповноважених осіб Салтівської окружної прокуратури м. Харкова розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.02.2022 по кримінальному провадженню №42021222040000017, про результати розгляду клопотання повідомити ОСОБА_1 . Не зважаючи на отриману ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2023 року по справі № 643/3167/23 уповноважені особи Салтівської окружної прокуратури м.Харкова не розглянули клопотання ОСОБА_1 від 20.02.2022 про відшкодування шкоди за підмінені (знищені) речові докази, які не були повернуті власнику. Разом з тим, зазначає, що згідно до пункту 4 статті 3 Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги. Для складання та подання скарги у справі № 643/3167/23 позивач отримав юридичну допомогу, за яку сплатив 9 000 тисяч гривень.
Приписами ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності (пункт 4).
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту заявлених позовних вимог судом встановлено, що предметом спору є оскарження бездіяльності відповідача щодо нерозгляду звернення позивача про відшкодування шкоди за підміненіі (знищені) речові докази, які не були повернуті власнику, а також безпосередньо стягнути з відповідача грошові кошти в рахунок компенсації юридичної допомоги, отриманої для подання скарги у справі №643/3167/23.
Суд зазначає, що до суду не надано копії звернення позивача до відповідача, натомість, надано копію ухвали Київського районного суду м.Харкова у справі №643/3167/23, якою у порядку КПК України зобов'язано розглянути таке звернення.
Тобто, фактично суть цього спору полягає у відшкодуванні шкоди позивачу.
Частина 5 ст.21 КАС України визначає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до частини 6 цієї статті не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, відповідно до частини другої статті 1176 Цивільного кодексу України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Тобто, вимоги про відшкодування позивачу шкоди слід розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки питання протиправності бездіяльності відповідача у межах цього спору вирішено місцевим судом у порядку КПК України та не підсудне адміністративному суду.
Позовні вимоги сформульовано таким чином, щоб ввести суд в оману, у той час як питання, порушені позивачем у п.1 позовних вимог, вже вирішені Київським районним судом м.Харкова.
Триваюча бездіяльність відповідача на виконання ухвали Київського районного суду м.Харкова, як про це стверджує позивач, також не може бути предметом судового контролю у порядку адміністративного судочинства, адже за невиконання судових рішень, що набрали законної сили, передбачена кримінальна відповідальність.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року Суд підкреслив, що юридична конструкція «згідно із законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. Мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні міри захисту проти довільного втручання публічної влади в здійснення прав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "..." поняттями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Як вказано у ч. 6 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Згідно з ч. 2 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів.
Роз'яснити позивачу його право звернутися з даним позовом до суду загальної юрисдикції у порядку, визначеному ЦПК України.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М.О. Лук'яненко