Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
06 лютого 2024 р. № 520/33350/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Центральна площа, буд. 3, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58000, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) про відмову ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) в зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 09.01.1990 по 26.02.1997 та періоду проходження військової служби у районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняної до районів Крайньої Півночі з 31.10.1986 по 15.11.1989 у пільговому обчисленні;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати у страховий стаж ОСОБА_1 період служби в армії у районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняної до районів Крайньої Півночі з 31.10.1986 по 15.11.1989 у кратному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати ОСОБА_1 весь страховий стаж періоду роботи відповідно до записів трудової книги;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з отриманням правової допомоги у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно не зараховано час проходження військової служби з 31.10.1986 по 15.11.1989 в районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняної до районів Крайньої Півночі. Зазначає, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність. Крім того, вважає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність у не зарахуванні до загального страхового стажу періоду роботи з 09.01.1990 по 26.02.1997.
Ухвалою суду від 27.11.2023 по справі відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
ГУПФ України в Харківській області у поданому відзиві на позов зазначив, що вимоги позивача не ґрунтуються на нормах законодавства, яке регулює дані правовідносини, всі нормативні документи, які діяли до 1 січня 1991 року, як того вимагає п.5 Перехідних положень Закону України №1058 вимагають в обов'язковому порядку наявності трудового договору, укладеного на відповідну кількість років, для надання пільги по обчисленню стажу 1 рік до 1 року 6 місяців.
Ухвалою від 11.12.2023 залучено як співвідповідача по справі №520/33350/23 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
У поданому відзиві представник ГУПФ України в Чернівецькій області зазначив, що у трудовій книжці позивача за період з військової служби з 31.10.1986 по 15.11.1989 не зазначені підстави зарахування вказаних періодів на пільгових умовах, а саме: посилання на документ, відповідно до якого вказаний період роботи підлягає зарахуванню з розрахунку 1 рік роботи за півтора. Вказав, що в разі відсутності відповідних записів в трудовій книжці, позивач мав надати трудовий договір про роботу в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, або інші документи, що підтверджують його право на пільги. У матеріалах пенсійної справи позивача відсутні будь-які підтверджуючі документи, на підставі яких відповідач міг би зарахувати вказані періоди в пільговому обчисленні.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Справа розглянута, з урахуванням строків перебування судді у відпустці.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 27.06.2023 та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пенсію обчислено при загальному страховому стажі 34 роки 6 місяців 29 днів (у тому числі додатковий стаж до досягнення пенсійного віку 4 роки 6 днів) із середньомісячного заробітку за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.03.2023. Стаж зараховано по 31.03.2023.
07.08.2023 позивач звернувся до управління з заявою про допризначення пенсії, а саме просив зарахувати період проходження військової служби в пільговому обчисленні.
Після реєстрації заяви, за принципом екстериторіальності, визначений структурний підрозділ Пенсійного фонду України, який сформував атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення) та електронну пенсійну справу, а саме - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, яке за наслідками розгляду заяви позивача від 07.08.2023 прийнято рішення від 10.08.2023 про відмову в допризначенні пенсії, оскільки в трудовій книжці позивача відсутні відомості про користування пільгами про кратне обчислення трудового стажу згідно Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року в період роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а письмовий трудовий договір або довідку, в яких би було зазначено користування вищевказаними пільгами по обчисленню трудового стажу, позивач не надавав, тому кратне обчислення стажу при розрахунку пенсії не проводилося. Отже, зарахувати до страхового стажу періоду проходження військової служби у пільговому обчисленні немає підстав.
Листом Головного управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.09.2023 №24716-28578/М-03/8-2000/23 після звільнення в запас із Збройних Сил СРСР з 09.01.1990 по 26.02.1997 позивач працював на Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС. Повідомлено, що вищевказаний період не зараховано до загального страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою СРСР (після його розпаду).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом (до 01.01.2004). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Щодо врахування періоду військової служби позивача в районах Крайньої Півночі з 31.10.1986 по 15.11.1989 у пільговому обчисленні, суд зазначає наступне.
Статтею 78 Закону СРСР "Про загальний військовий обов'язок" від 12.10.1967 передбачено, що період перебування громадян на дійсній військовій службі в рядах Збройних Сил СРСР зараховується до їх трудового стажу.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 25.03.1968 №181 солдатам, матросам, сержантам, звільненим починаючи з 1968 року з військової служби в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, час їхньої дійсної строкової служби зараховується у стаж роботи, який дає право на отримання пільг, передбачених указами Президії Верховної Ради від 10.02.1960 та від 26.09.1967, якщо вони не пізніше трьох місяців влаштувалися на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Вищезазначене кореспондується також з нормами підпункту "о" пункту 47 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі затвердженої Постановою ДК РМ СРСР з питань праці та заробітної плати від 16.12.1967 №530/П-28, де зазначено, що стаж роботи, що надає право на отримання пільг не переривається у випадку призову (зарахування) до Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, військ та органів Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, органів Міністерства охорони громадського порядку, міліції, якщо перерва між звільненням зі служби у військах або вказаних органів та зарахуванням на роботу чи на навчання у вищий, середній чи інший спеціальний навчальний заклад не перевищує трьох місяців (без урахування часу переїзду до місця роботи чи навчання).
Таким чином, особам, які проходили строкову військову службу в районах Крайньої Півночі, строк служби зараховується до стажу у кратному обчисленні - один рік служби за один рік та шість місяців стажу.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
З огляду на системний аналіз вказаних положень, суд дійшов висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Отже, для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Таким чином, достатньо одного із перерахованих документів для підтвердження пільгового стажу, а не їх сукупності.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.02.2021 у справі №266/258/16-а, від 18.06.2020 у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 у справі №140/1319/16-а, від 10.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , позивач проходив службу в Радянській армії з 31.10.1986 по 15.11.1989, запис внесений на підставі військового квитка НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки № 34 від 14 листопада 1989 року ОСОБА_1 з 31 жовтня 1986 року по 15 листопада 1989 рік безперервно проходив військову службу в районі Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі. 15 листопада 1989 року звільнений зі Збройних Сил СРСР.
Зазначений період проходження військової служби у районі Крайньої Півночі також підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_3 , виданим 30 жовтня 1986 року Червонозаводським районним військовим комісаріатом м. Харкова.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
Таким чином відмова відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у зарахуванні періоду служби позивача у районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняної до районів Крайньої Півночі з 31.10.1986 по 15.11.1989 у пільговому обчисленні є протиправною.
Посилання відповідачів на відсутність у позивача трудового договору суд вважає безпідставним, оскільки пільгове обчислення страхового стажу може провадитися на підставі одного з документів: трудової книжки, письмового трудового договору чи довідки. Позивачем надано до органу Пенсійного фонду України трудову книжку, військовий квиток та довідку, які є належними доказами на підтвердження права позивача на пільгове обчислення його страхового стажу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що порушення прав позивача відбулося саме внаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішення, яким відмовлено у призначенні пенсії, а тому, з огляду на ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, підлягає визнанню протиправним та скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №204850015160 від 10.08.2023 про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до загального страхового стажу періоду проходження військової служби у районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняної до районів Крайньої Півночі з 31.10.1986 по 15.11.1989 у пільговому обчисленні та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області врахувати у страховий стаж ОСОБА_1 період служби в армії у районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняної до районів Крайньої Півночі з 31.10.1986 по 15.11.1989 у кратному розмірі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що підставою для відмови у допризначенні пенсії періоду проходження військової служби у районі Крайньої Півночі та місцевостях, відповідачем також зазначено, що право на отримання пільг, передбачених Указами Президії Верховної Ради СССР від 10.02.1960 та від 26.09.1967, якщо вони не пізніше трьох місяців після звільнення з військової служби були прийняті на роботу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Згідно матеріалів електронної пенсійної справи позивач у період з 31.10.1986 по 15.11.1989 проходили військову службу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Після звільнення в запас із Збройних Сил СРСР з 09.01.1990 по 26.02.1997 позивач працював на Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС. Отже, зарахувати до страхового стажу періоду проходження військової служби у пільговому обчисленні немає підстав.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що вищевказаний період не зараховано до загального страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою СРСР (після його розпаду).
Тобто, додатковою підставою для відмови у допризначенні пенсії періоду проходження військової служби у районі Крайньої Півночі та місцевостях з 31.10.1986 по 15.11.1989 є незарахування роботи з 09.01.1990 по 26.02.1997 на Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
За змістом статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до вимог пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви зазначено, період роботи з 09.01.1990 по 26.02.1997 на Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС не зараховано до загального страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчено печаткою СРСР (після його розпаду).
Отже, єдиною підставою для відмови у допризначенні пенсії по інвалідності є те, що відповідачем до уваги не взято записи №№5-7 у трудовій книжці серії НОМЕР_2 з підстав завірення запису про звільнення печаткою УРСР.
29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Заповнення трудової книжки в силу вимог пункту 2.2. Інструкції №58 вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 (в редакцій чинній на час внесення запису щодо спірного періоду роботи позивача) всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1. Інструкції №58).
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Як встановлено судом, з 09.01.1990 по 26.02.1997 позивач працював на Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС, що підтверджується записами у трудовій книжці.
Слід наголосити на тому, що положеннями Інструкції №58, передбачено засвідчення печаткою запису про звільнення працівника з роботи.
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці про період роботи позивача з 09.01.1990 по 26.02.1997 є чіткими та без виправлень.
Оцінюючи аргументи відповідача щодо неналежності печатки, якою засвідчені записи про трудовий стаж позивача, суд виходить із наступних аргументів.
Так, та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новим взірцем після розпаду в 1991 році СРСР на 15 самостійних республік, серед яких була і УРСР, до складу якої входив населений пункт, в якому було зареєстровано Харківський радіозавод ім. XXV з'їзду КПСС, не робить документи, які засвідчені такою нею, неправдивими.
Відповідно до статті 26 Цивільного кодексу УРСР, правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.
Надалі, положення Закону України "Про підприємство" від 07.02.1991 за №698-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України "Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України" від 14.07.1993 за №538, постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 за №118 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, не містили в собі приписів про автоматичне припинення діяльності суб'єктів господарської діяльності, які були зареєстровані за нормативно-правовими актами СРСР, чи його союзних республік, що входили до 1991 року до складу такого Союзу.
Крім того, положення Постанови президії Верховної Ради України від 11.05.1992 "Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи" №2318-XII та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 за №643, не містили вказівок про нечинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов'язок їх заміни.
Відповідач не навів жодної норми права, які б вимагали від суб'єктів господарської діяльності, реєстрація яких проведена у встановленому порядку до розпаду СРСР, після 1991 року в обов'язковому порядку здійснити здачу в органи внутрішніх справ старих печаток на їх знищення.
З огляду на вищевказане, безпідставним є встановлення спірного страхового стажу позивача в порядку, визначеному згідно Постанови №637, оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи про трудовий стаж позивача у період з 09.01.1990 по 26.02.1997.
Дана позиція узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.02.2018 по справах №275/615/17, №644/9324/16-а і від 27.03.2020 по справі №607/4451/16-а.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для врахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 09.01.1990 по 26.02.1997 у Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС.
З огляду на ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача, підлягає визнанню протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду роботи з 09.01.1990 по 26.02.1997 у Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області врахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС з 09.01.1990 по 26.02.1997.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.
Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 08.08.2023 №08082310, укладеного між ним та ТОВ Центром правової допомоги, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2023 №08082310.
З наданого позивачем акту приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2023 №08082310 вбачається, що ТОВ Центр правової допомоги надав позивачу правову допомогу щодо виготовлення проекту заяви до ПФУ та проекту позовної заяви
Вартість наданих послуг за цим Актом складає 9000,00 грн.
Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, на підтвердження обставин щодо предмету доказування позивачем надано незначну кількість письмових доказів.
Отже, заявляючи про вартість послуг з підготовки та подання позовної заяви у сумі 9000,00 грн. позивачем порушено принцип співмірності витрат на правничу допомогу з об'ємом наданих послуг.
З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, з частковим задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку, що 5000,00 грн. є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Центральна площа, буд. 3, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58000, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) №204850015160 від 10.08.2023 про відмову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) в зарахуванні до загального страхового стажу періоду проходження військової служби у районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняної до районів Крайньої Півночі з 31.10.1986 по 15.11.1989 у пільговому обчисленні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (ЄДРПОУ 40329345) врахувати у страховий стаж ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) період служби в армії у районі Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняної до районів Крайньої Півночі з 31.10.1986 по 15.11.1989 у кратному розмірі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду роботи з 09.01.1990 по 26.02.1997 у Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) врахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) період роботи у Харківському радіозаводі ім. XXV з'їзду КПСС з 09.01.1990 по 26.02.1997.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Центральна площа, буд. 3, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58000, код ЄДРПОУ 40329345) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок та витрати зі сплати судового збору у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок та витрати зі сплати судового збору у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Шляхова