Справа № 500/165/24
06 лютого 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі Головне управління) звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови старшого держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.12.2023 ВП №68395748 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 03.01.2024 Головне управління отримало постанову старшого державного виконавця Відділу від 28.12.2023 ВП №68395748 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №500/5959/21. Позивач зазначає, що така постанова винесена державним виконавцем протиправно, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
Вказує, що на виконання рішення суду у справі №500/5959/21 Головним управлінням 10.01.2022 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки від 02.08.2021 №11/1/6311 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, із урахуванням раніше виплачених сум. Після перерахунку її розмір з 01.02.2022 склав 12896,35 грн, а нарахована доплата пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 становить 119043,29 грн, що підтверджується розпорядженням Головного управління від 10.01.2022 та розрахунком на доплату пенсії.
Позивач звертає увагу, що відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII (далі Закон №2262-XII) виплата пенсій забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суми пенсії, нараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі “Реєстр судових рішень” Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Однак, саме від Уряду залежить можливість Пенсійного фонду України забезпечити реалізацію та виконання своїх повноважень.
Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів через поважні причини, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та у даному випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, відтак оскаржена постанова старшого державного виконавця прийнята передчасно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою суду від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено у справі судове засідання на 06.02.2024.
01.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідач позов не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
На примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №68395748 з примусового виконання виконавчого лита №500/5959/21 від 09.12.2021, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом. 28.01.2022 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження.
На адресу Відділу надійшло повідомлення Головного управління від 04.08.2022 про те, що в результаті виконання рішення суду розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 склав 12896,35 грн, нараховано доплату пенсії в сумі 119043,29 грн за період з 01.04.2019 по 31.01.2022. Суми пенсії, нараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
На сьогоднішній день здійснюється погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, з датою набрання ними законної сили включно по 20.09.2020.
15.12.2023 державним виконавцем за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Вимогою державного виконавця №13119/03.1-25 від 15.12.2023 зобов'язано боржника виконати вимоги виконавчого листа №500/5959/21 від 09.12.2021.
Станом на 28.12.2023 рішення суду боржником не виконано. 28.12.2023 державним виконавцем за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 10200,00 грн.
Представник відповідача вважає, що в боржника були відсутні поважні причини невиконання судового рішення та вказує, що за наявності обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі (ускладнюють його виконання) або роблять його виконання неможливим Головне управління не було позбавлене права на звернення до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Враховуючи наведені вище обставини, відповідач вказує, що оскаржувану постанову про накладення штрафу державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з метою недопущення порушень положень Закону №1404-VIII. Також відповідач наводить практику Верховного Суду щодо розгляду подібних справ. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с.24-29).
Одночасно з відзивом на позов Відділом надано до суду матеріали виконавчого провадження (а.с.32-44).
У судове засідання 06.02.2024 представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не прибув.
Від представника відповідачів надійшло клопотання про розгляд справи за йогох відсутності.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, відповідно до частини третьої статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на це та з урахуванням приписів частини третьої статті 194, частини четвертої статті 229, частини третьої статті 268 КАС України розгляд справи проведено у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання звукозаписувальною технікою.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, у тому числі матеріали виконавчого провадження, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Тернопільським окружним адміністративним судом 09.12.2021 видано виконавчий лист у справі №500/5959/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відповідно до якого зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №11/1/6311 від 02.08.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.32 зворот - 33).
На підставі заяви стягувача (а.с.33 зворот), керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII), старшим державним виконавцем Відділу Герелевич О.М. 28.01.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68395748 з виконання виконавчого листа №500/5959/21, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 09.12.2021. У цій постанові встановлено боржнику строк виконання рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.34).
19.07.2022 на адресу Головного управління направлено вимогу про виконання рішення суду у справі №500/5959/21 (а.с.35).
05.08.2022 Головним управлінням надіслано повідомлення на адресу Відділу про те, що в результаті виконання рішення суду розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 склав 12896,35 грн, доплата пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 становить 119043,29 грн.
Суми пенсії, нараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. На сьогоднішній день здійснюється погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, які надійшли до виконання у грудні 2019 року.
Головне управління вказує, що добровільно виконало рішення суду в межах своїх повноважень та просить винести постанову про закінчення виконавчого провадження №68395748 у справі №500/5959/21 у зв'язку із фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом (а.с.36-37).
15.12.2023 старшим державним виконавцем Відділу Герелевич О.М. винесено постанову про накладення штрафу ВП №68395748, якою за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця накладено на боржника Головне управління штраф у розмірі 5100 грн (а.с.42).
Також 15.12.2023 на адресу Головного управління направлено вимогу про виконання рішення суду у справі №500/5959/21 (а.с.42 зворот).
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 заяву державного виконавця Відділу про встановлення способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення перерахунку основного розміру пенсії на підставі виданої оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, зобов'язання вчинити дії - повернуто заявнику без розгляду (а.с.43).
28.12.2023 старшим державним виконавцем Відділу Герелевич О.М. винесено постанову про накладення штрафу ВП №68395748, якою за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця накладено на боржника Головне управління штраф у розмірі 10200 грн. Одночасно зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.7).
Не погоджуючись із постановою державного виконавця від 28.12.2023 ВП №68395748 про накладення штрафу, позивач у межах строку, визначеного статтею 287 КАС України, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Основного Закону судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).
Частинами першою, п'ятою, шостою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Водночас, відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII).
Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII зобов'язує сторони невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій частина восьма статті 19 цього ж Закону).
Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.
Спірна постанова містить посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII як на правову підставу накладення штрафу.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону. За цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об'єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Такі висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Перевіряючи доводи сторін щодо наявності підстав для відповідальності позивача як боржника у виконавчому провадженні №68395748, суд встановив, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/5959/21 Головне управління 10.01.2022 здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки від 02.08.2021 №11/1/6311 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, із урахуванням раніше виплачених сум. Після перерахунку розмір пенсії з 01.02.2022 склав 12896,35 грн, що вбачається з перерахунку від 10.01.2022 (а.с.9 зворот). Нарахована доплата пенсії за період з 01.04.2019 по 31.01.2022 становить 119043,29 грн, що підтверджується розрахунком на доплату пенсії (а.с.10).
Разом з тим боржником не проведено виплату вищезазначеної доплати з підстав відсутності бюджетного фінансування.
Водночас суд враховує, що суми пенсії, донараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Оцінюючи поважність причин невиконання рішення, суд зазначає наступне.
Виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України (частина перша статті 8 Закону №2262-XII).
Тобто виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат Головне управління не має.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються Бюджетним кодексом України (частина перша статті 1 БК України).
Крім іншого, до основних принципів побудови бюджетної системи України належать принцип збалансованості, який передбачає, що повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період (пункт 2 частини першої статті 7 БК України), а також принцип цільового використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (пункт 8 частини першої статті 7 БК України).
Відповідно до частини першої статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (частина друга статті 23 БК України).
Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань (пункт 20 частини першої статті 116 БК України), нецільове використання бюджетних коштів (пункт 24 частини першої статті 116 БК України), здійснення видатків, які відповідно до цього Кодексу мають проводитися з іншого бюджету (пункт 28 частини першої статті 116 БК України), здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України (пункт 29 частини першої статті 116 БК України).
Згідно з пунктами 1, 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (далі Положення №28-2), Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.
Пунктом 3 Положення №28-2 визначено, що основними завданнями управління Фонду є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
Відповідно до пункту 4 Положення №28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
З аналізу наведених вище норм, суд дійшов висновку, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Однак, суд зазначає, що невиконання судового рішення Головним управлінням в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у розглядуваному випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічні праві висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 31.03.2021 у справі №360/3573/20, від 13.10.2021 у справі №360/4705/20, у справі №360/4708/20, від 31.05.2022 у справі №360/940/20.
Судом встановлено, що стягувачу ОСОБА_1 проведено перерахунок його пенсії та нараховано доплату до пенсії, яка облікована в автоматизованій базі даних обробки пенсійної документації (електронній пенсійній справі). При цьому фактична невиплата нарахованої ОСОБА_1 доплати у розмірі 119043,29 грн зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є органи Пенсійного фонду України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості їх прийняття. Неповне виконання рішення суду, про яке зазначає відповідач, зумовлене особливостями правового регулювання процедури виплати перерахованих сум пенсії та відповідним її фінансуванням.
Відтак, позивачем виконано рішення суду не у повному обсязі не з його вини, а за відсутності бюджетного фінансування, що є поважною причиною в розумінні статей 63 та 75 Закону №1404-VIII.
Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин та наведених доводів кожної сторони, а також досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач не мав реальної фінансової можливості виконати у повному обсязі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі №500/5959/21, боржник здійснив перерахунок суми, яка підлягає сплаті за рішенням суду, проте у зв'язку із відсутністю коштів такі суми виплачені стягувачу не були, відтак суд приходить до переконання, що постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Як визначено частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначені норми означають, що позивач повинен довести, яким чином суб'єктом владних повноважень (у даному випадку державним виконавцем) порушено його права під час здійснення заходів примусового характеру. У свою чергу, відповідач має обов'язок довести, що його рішення чи дії прийняті (вчинені) у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Суду надано достатні і переконливі докази наявності поважних причин невиконання позивачем судового рішення, яким його зобов'язано вчинити певні дії. Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення повністю.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення №95 від 19.01.2024 сума судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 272, 287 КАС України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №68395748 від 28 грудня 2023 року про накладення штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів десяти днів з дня його складення.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Відповідачі:
Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (вулиця Грюнвальдська, 11, місто Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43316386);
Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вулиця Галицька, 45, місто Івано-Франківськ, 76019).
Повний текст рішення складено та підписано 06 лютого 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.