Справа № 500/8383/23
06 лютого 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обчислення розміру пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 без урахування довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 501 від 01.02.2022, № 170 від 01.02.2022 та № 171 від 01.02.2022, виданих ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель» - протиправними;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 24.08.2022 перерахунок (обчислення) та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням усіх сум заробітку, що зазначені в довідках про заробітну плату для обчислення пенсії №501 від 01.02.2022, №170 від 01.02.2022 та №171 від 01.02.2022, виданих ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель».
В обґрунтування позову вказано, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу з 24.08.2022 призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак при призначенні пенсії пенсійний орган не врахував для її обрахунку заробітну плату позивача за період роботи у російській федерації, зазначені у довідках про заробітну плату № 501 від 01.02.2022, № 170 від 01.02.2022 та № 171 від 01.02.2022, які була надані разом із заявою про призначення пенсії.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, у якій просив зазначити в якому розмірі обчислюється його пенсія та чи розмір його пенсії обчислюється з урахуванням заробітної плати, отриманої за роботу у російській федерації, з урахуванням вищезазначених довідок про заробітну плату.
Відповідач листом повідомив позивача про те, що врахувати заробітну плату, отриману у російській федерації, немає законних підстав, оскільки остання 01.01.2023 припинила участь в Угоді «про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992.
Позивач вказує, що наведені доводи відповідача не стосуються періодів його трудової діяльності, що мали місце в період дії вказаної Угоди. Оскільки, Угода від 13 березня 1992 року була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент звернення позивача за призначенням пенсії. При цьому до заяви про призначення пенсії позивач долучив довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №501 від 01.02.2022, №170 від 01.02.2022 та №171 від 01.02.2022, виданих ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель», відповідно отримавши таку довідку ще у 2022 році відповідач не був позбавлений можливості вчиняти необхідні дії, визначені чинним законодавством, з метою перевірки викладеної у ній інформації.
Позивач вважає, що в нього наявне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням усіх сум заробітку, що зазначені в довідках про заробітну плату для обчислення пенсії №501 від 01.02.2022, №170 від 01.02.2022 та №171 від 01.02.2022, виданих ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель», з огляду на що вважає дії відповідача протиправними, а тому звернувся з даним позовом в суд.
Ухвалою суду від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У встановлений судом строк, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, з клопотанням про продовження процесуального строку для його подання не звертався.
Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 у віці 52 роки звернувся 24.08.2022 із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №191950017515 від 02.09.2022, за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись із відмовою пенсійного органу, позивач звернувся до суду позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі №500/4076/22 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №191950017515 від 02.09.2022 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах згідно п. 1, 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду Українці в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 02.04.2021;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду Українці в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 періоди роботи з 01.01.2004 по 30.04.2013, що зазначені в довідці №ЗФ-172 від 22 грудня 2014 року виданої Відкритим акціонерним товариством "Гірничо-металургійна компанія "Норильський нікель";
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду Українці в Тернопільській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно п. 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 24.08.2022.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2023 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі №500/4076/22 залишено без змін.
На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі №500/4076/22, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак при призначенні пенсії позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не враховано для її обрахунку заробітну плату позивача за період роботи у російській федерації, зазначену у довідках про заробітну плату №501 від 01.02.2022, №170 від 01.02.2022 та №171 від 01.02.2022 виданих ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель», які була надані разом із заявою про призначення пенсії.
22.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив зазначити в якому розмірі обчислюється його пенсія та чи розмір його пенсії обчислюється з урахуванням заробітної плати, отриманої за роботу у російській федерації, з урахуванням вищезазначених довідок про заробітну плату.
Листом від 19.10.2023 відповідач повідомив позивача про те, що виконання рішення суду, позивачу з 24.08.2022 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1), з врахуванням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також проінформовано, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
При призначенні пенсії громадянам, які проживали/працювали на території РРФСР, до страхового стажу зараховуються періоди роботи по 31.12.1991.
Якщо до страхового стажу враховано періоди роботи з 01.07.2000, а в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про заробітну плату, то в розрахунок заробітку такі періоди вносяться нyлями.
Таким чином, пенсію обчислено із нульового середньомісячного заробітку оскільки в період з 01.07.2000 по 30.04.2021 позивач працював в російській федерації, відповідно в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про заробіток (арк.справи 7 зворот - 8).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV)
Законом №1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону № 1058-ІV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі №500/4076/22 підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 30.04.2013 у Відкритому акціонерному товаристві "Гірничо-металургійна компанія "Норильський нікель".
Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тож з огляду на те, що періоди роботи зараховані судом у ВАТ "Гірнично-металургійна компанія "Норильський нікель" зараховуються до загального страхового і пільгового стажу позивача та дають право на призначення пенсії, то, відповідно, і обчислення пенсії має проводитися із заробітку (доходу) за такі періоди роботи включно.
Розмір заробітної плати (доходу) за вищевказані періоди підтверджується довідками про заробітну плату для обчислення пенсії № 501 від 01.02.2022, № 170 від 01.02.2022 та № 171 від 01.02.2022, виданих ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель», які були надана позивачем пенсійному органу разом із заявою про призначення пенсії, що підтверджується розпискою-повідомленням (арк.справи 14-17).
Вказані довідки містять інформацію про заробітну плату позивача з січня 1998 року по грудень 2014 року, підписані керівником ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель» та завірені печаткою підприємства.
У вказаних довідках зазначено про те, що підставою її видачі є особові рахунки за відповідні роки. Усі податкові відрахування до Пенсійного фонду згідно з законодавством російської федерації перераховані в повному обсязі.
Разом з тим, судом встановлено, при призначенні пенсії позивачу відповідачем не враховано для її обрахунку заробітну плату позивача за період роботи у Відкритому акціонерному товаристві "Гірничо-металургійна компанія "Норильський нікель", зазначену у вказаних довідках, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Суд не погоджується із таким підставами відмови відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
У відповідності до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (надалі Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року у місті Москві.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023 року.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023 року, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року для України 19.06.2023 року.
З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.
Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
При цьому, відповідно до частиною другою статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні розмірів заробітної плати позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Суд також наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
Також суд зазначає, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії 24.08.2022, до якої долучалися довідки ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель» про заробітну плату, дія даної Угоди не була припинена та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 без урахування довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №501 від 01.02.2022, №170 від 01.02.2022 та №171 від 01.02.2022, виданих ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель» є протиправними, у зв'язку з чим порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 24.08.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням усіх сум заробітку, що зазначені в довідках про заробітну плату для обчислення пенсії №501 від 01.02.2022, №170 від 01.02.2022 та №171 від 01.02.2022, виданих ВАТ «Гірнично-металургійна компанія «Норильський нікель».
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки позов підлягає до задоволення, на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір, із врахуванням коефіцієнту для пониження розміру ставки судового збору, у розмірі 858 грн, сплачений згідно з квитанцією від 29.12.2023.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обчислення розміру пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 без урахування довідок про заробітну плату для обчислення пенсії № 501 від 01.02.2022, №170 від 01.02.2022 та №171 від 01.02.2022, виданих Відкритим акціонерним товариством "Гірничо-металургійна компанія "Норильський нікель".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 24.08.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням усіх сум заробітку, що зазначені в довідках про заробітну плату для обчислення пенсії № 501 від 01.02.2022, № 170 від 01.02.2022 та №171 від 01.02.2022, виданих Відкритим акціонерним товариством "Гірничо-металургійна компанія "Норильський нікель".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір у сумі 858 грн (вісімсот п'ятдесят вісім гривень, 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Мірінович У.А.