Справа № 500/7153/23
06 лютого 2024 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №255069 від 31.10.2023 винесений СРПП ВП №1 м. Тернопіль РУ поліції ГУНП в Тернопільській області відносно позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.10.2023 СРПП ВП №1 м. Тернопіль РУ поліції ГУНП в Тернопільській області відносно позивача складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника на бланку серії АА №255069 щодо порушення пунктів 3, 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в якому зазначено, що позивачем щодо його дружини - ОСОБА_2 , вчинено насильство економічного характеру, а саме: забрав документи на автомобіль, внаслідок чого могло бути завдано останній шкоду її психологічному чи фізичному здоров'ю. За вказаним терміновим заборонним приписом до позивача застосовано запобіжний захід у виді встановлення заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Вказаний припис винесений строком на 5 діб з 07год 30хв 31.10.2023 до 07год 30хв 04.11.2023 та містить підписи відповідних осіб та роз'яснення щодо настання відповідальності за його невиконання та порядок його оскарження.
Позивач із таким приписом не погоджується, вважає його протиправним і таким що винесений з порушенням встановленого порядку, оскільки оформлений не у відповідності до фактичних обставин справи та за відсутності будь-яких підстав, а тому базується на припущеннях відповідача, які нічим не обґрунтовані, що в сукупності, на переконання позивача, порушує його права та підлягає скасуванню з огляду на що він звернувся із даним позовом в суд.
Ухвалою від 07.11.2023 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 16.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
22.11.2023, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками зі змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що терміновий заборонний припис виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України і саме на поліцейського уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України покладений обов'язок здійснити оцінку ризиків вчинення домашнього насильства шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи і на власний розсуд прийняти рішення про винесення термінового заборонного припису.
Відповідач зазначає, що закон наділяє посадову особу уповноваженого органу на власний розсуд вирішувати питання про необхідність винесення термінового заборонного припису та вказує, що згідно Форми оцінки вчинення домашнього насильства від 30.10.2023, за результатом якої винесений оскаржуваний терміновий заборонний припис серії АА №255069, інспектором лейтенантом Гараус В. встановлено низький рівень небезпеки, з урахуванням відповідей постраждалої особи, яка надала відповіді «Так» на запитання №8.
Така оцінка, за твердженням представника відповідача, повністю відповідає вимогам, які встановлено абзацом 1 пункту 6 розділу ІІ Порядку №369/180 та проведена з дотриманням процедури, визначеної Порядком №369/180 та Порядком №654, з огляду на що вказує, що підстави для скасування такого припису відсутні (арк. справи 47-62).
27.11.2023 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та її представника надійшли заяви про ознайомлення із матеріалами судової справи (арк. справи 63-72).
15.12.2023 на адресу суду від третьої особи, яка не яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача надійшли письмові пояснення щодо позову з додатками (арк. справи 74-92).
У вказаних поясненнях третя особа повідомила, що із позивачем на день вчинення насильства, перебували на стадії розірвання шлюбу, оскільки відповідач впродовж 2022 та 2023 року чинив моральний тиск, психологічне та фізичне насильство щодо неї та їх дітей з огляду на що вона у серпні 2023 року звернутись до Тернопільського міськрайонного суду з позовом про розірвання шлюбу. Зазначає, що після подання позовної заяви про розірвання шлюбу, позивач ОСОБА_1 , почав більше принижувати та застосовувати насильство, в тому числі у присутності дітей. При цьому зазначила, що позивач забрав у неї технічний паспорт та належний їм спільно транспортний засіб (автомобіль) чим позбавив можливості довозити їх спільного сина до медичних закладів, позаяк він має певні захворювання. Вказала, що за обставин застосування до неї насильства та тиску в присутності неповнолітніх дітей, 31.10.2023 вона змушена була звернутись до правоохоронних органів, якими і був винесений оскаржений терміновий заборонний припис та застосовано запобіжний захід у виді встановлення заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою. Вказаний припис винесений строком на 5 діб з 07год 30хв 31.10.2023 до 07год 30хв 04.11.2023. Третя особа просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за таких обставин, які склались між нею та позивачем - ОСОБА_1 , рішенням Тернопільського міжрайонного суду від 10.11.202 у справі №607/16304/23 шлюб розірвано (арк. справи 74-92).
09.01.2024, позивачем подано відповідь на відзив у якому він вказав, що підтримує заявлені позовні вимоги та щодо поданих іншими учасниками справи заяв зазначив, що твердження третьої сторони про вчинення ним щодо ОСОБА_2 та дітей морального тиску, психологічного та фізичного насильства є необґрунтованими, безпідставними та неправдивими, підтверджується відсутністю жодних рішень контролюючих органів влади щодо таких випадків. При цьому повідомив суд, що саме застосування фізичного насильства ОСОБА_2 відносно нього змусило його 10.08.2023 звернутись до Тернопільського бюро судово-медичної експертизи для фіксування нанесення йому тілесних ушкоджень та до Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про що було внесено запис в ЄДР 12023216060000143 (копію витягу ЄДР долучаю), кримінальне провадження 28.09.20223 закрито. Вказав, що не зважаючи на його наміри врятувати шлюб, його було розірвано в судовому порядку, рішення суду набрало законної сили 18.12.2023. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 проживає разом зі мною та дітьми в збудованому та обладнаному мною за власні кошти будинку за адресою АДРЕСА_1 , ніде не працює (арк. справи 93-108).
05.02.2024, представником відповідача подано суду додаткові докази, зокрема, копії форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства щодо термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №255069 (арк. справи 109-116).
Інших заяв від учасників на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Як слідує з матеріалів судової справи, 31.10.2023 інспектором СРПП ВП №1 (м. Тернопіль) РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Віталієм Гараус складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №255069 у зв'язку зі скоєнням домашнього насильства, а саме: 31.10.2023, близько 06 год. 43хв. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство економічного характеру, а саме: забрав документи на автомобіль, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному чи фізичному здоров'ю чим порушив пункти 3, 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (арк. справи 10).
Вказаним заборонним приписом застосовано заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 5 діб з 07год 30хв 31.10.2023 та діє до 07год 30хв 04.11.2023.
Вказаний заборонний припис підписано посадовою особою, яка його склала, а також кривдником та постраждалою особою.
Вважаючи зазначений припис протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом, оскільки вважає що у відповідача були відсутні підстави для його винесення через відсутність факту застосування ним до колишньої дружини економічного насильства.
Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №255069 від 31.10.2023.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує ту обставину що заборонний припис на час розгляду справи по суті вичерпав свою дію.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з частиною другою цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначає Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII від 07.12.2017 (далі - Закон №2229).
Положеннями частини першої статті 1 Закону України №2229 визначено, що:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3);
- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (пункт 4);
- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6);
- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (пункт 8);
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2229 запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
Статтею 6 Закону №2229 визначено суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, серед яких, до інших органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.
За приписами частини першої статті 10 Закону №2229 до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону; звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Отже, законодавець передбачив, що формою домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру - є економічне насильство.
При цьому саме на уповноважені підрозділи органів Національної поліції України покладено функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Відповідно до пункту 16 статті 1 Закону №2229 терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний, захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення, домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Статтею 24 Закону №2229 визначено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, до яких належить, зокрема терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Так, статтею 25 Закону №2229 передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:
1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов'язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
При цьому визначено, що терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
На виконання приписів частини одинадцятої статті 25 Закону №2229, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 №654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (надалі - Порядок №654).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
За змістом пунктів 2, 3 розділу ІІ Порядку №654 припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку №654 припис може містити такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору. У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.
Пунктом 10 розділу ІІ Порядку №654 передбачено відомості, які зазначаються у приписі.
Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій (пункт 11 розділу ІІ Порядку №654).
Відповідно до пункту 22 розділу ІІ Порядку №654 особа, стосовно якої винесено припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виносив припис.
Як встановлено судом, 31.10.2023 інспектором СРПП ВП №1 (м. Тернопіль) РУ поліції ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Віталієм Гараус складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №255069 у зв'язку зі скоєнням домашнього насильства, а саме: 31.10.2023, близько 06 год. 43хв. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство економічного характеру, а саме: забрав документи на автомобіль, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному чи фізичному здоров'ю чим порушив пункти 3, 4 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (арк. справи 10).
Вказаним заборонним приписом застосовано заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 5 діб з 07год 30хв 31.10.2023 та діє до 07год 30хв 04.11.2023.
Суд зазначає, що процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначає Порядок проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2019 року №369/180 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2019 року за №333/33304) (далі - Порядок №369).
Відповідно до пункту 4, абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку №369 оцінку ризиків проводить поліцейський уповноважений підрозділ органу Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) за фактом вчинення домашнього насильства.
Результати оцінки ризиків враховує поліцейський уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством.
Оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи (пункт 1 розділу ІІ Порядку №369).
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам (пункт 2 розділу ІІ Порядку №369).
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи (пункт 3 розділу ІІ Порядку №369).
У разі виявлення будь-яких інших чинників/обставин за результатами оцінки ситуації, які можуть вплинути на рівень небезпеки (ризику) вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції у позиції «Зауваження поліцейського уповноваженого підрозділу поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи» форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства робить запис про наявність таких чинників/обставин, їхні можливі наслідки та надає інші зауваження щодо них (пункт 4 розділу ІІ Порядку №369).
У зв'язку з тим, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки та ризик летального випадку, пов'язаного з насильством, не передбачені формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки. Про наявність та можливі наслідки дії таких чинників/обставин поліцейський уповноваженого підрозділу поліції робить запис у відповідній позиції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (пункт 5 розділу ІІ Порядку №369).
Дві відповіді «Так» на запитання з №1-6 та на будь-яку кількість запитань з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з №1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з №1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з №1-6 та на не більше ніж шість запитань з №7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.
Якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді/Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки (пункт 6 розділу ІІ Порядку №369).
Залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника (пункт 7 розділу ІІ Порядку №369).
Суд звертає увагу на те, що згідно з положеннями чинного законодавства результати оцінки ризиків є обов'язковими для поліцейського уповноваженого підрозділу поліції під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення та надання допомоги постраждалим особам у порядку, визначеному законодавством. Без складання оцінки ризиків поліцейський уповноваженого підрозділу поліції не спроможний визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький, не може з'ясувати обставини конфлікту та виявити чинники й умови, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Так, до матеріалів судової справи долучено Форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 31 жовтня 2023 року (постраждала особа - ОСОБА_2 , кривдник - ОСОБА_1 ).
Суд дослідив зміст цієї форми та встанови, що інспектором поліції на всі запитання окрім №4 та №13 надано відповідь «Ні»
Стосовно наявності будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують/знижують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи, інспектор поліції вказав, що таких немає.
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства інспектор поліції визначив рівень небезпеки як низький (арк. справи 110-111).
Крім цього, судом встановлено, що окрім оскарженого термінового заборонного припису щодо вчинення насильства економічного характеру серії АА №255069 від 31.10.2023, на позивача було також складено і інший заборонний припис серії АА №255070 від 31.10.2023 щодо вчинення насильства психологічного характеру (арк. справи 114), який не оскаржується в межах даної судової справи, однак до якого заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства фактично аналогічного змісту (окрім відповіді на питання №13) та за результатом заповнення якого інспектор поліції визначив рівень небезпеки як низький (арк. справи 112-113).
Суд звертає увагу на те, що абзацом 3 пункту 6 розділу ІІ Порядку №369 визначено встановлення низького рівня небезпеки за умови надання поліцейським відповіді «Так» на одне запитання з №1-6 та не більше ніж шість запитань з №7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27.
Отже, оцінка інспектором поліції у спірному випадку рівня небезпеки як низького відповідає приписам абзацу 3 пункту 6 розділу ІІ Порядку №369.
Водночас, якщо рівень небезпеки оцінюється як низький, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника в силу вимог абзацу другого пункту 7 розділу ІІ Порядку №369 виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.
У спірному випадку суд враховує, що відповідно до Форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 31 жовтня 2022 року щодо оскарженого заборонного припису інспектором поліції надано відповідей «Так» на одне із запитань з блоку №1-6, при цьому винесено окремо терміновий заборонний припис щодо вчинення насильства психологічного характеру (арк. справи 114), а блок запитань №7-27 містить відповідь «Так» лише на одне запитання - за №13.
При цьому аналіз змісту наданих відповідачем доказів пояснень не дає змоги достеменно встановити суду, що позивач вчинив дії стосовно того, що документів на автомобіль (відсутня інформація щодо того, хто власник такого транспортного засобу, його марку, державний номерний знак, режим користування кожним із членів подружжя), які б при цьому дали змогу встановити ймовірність завдання дружині позивача шкоду, зокрема її психологічному чи фізичному здоров'ю.
При цьому суд звертає увагу на те, що оскаржений припис стосується насильства економічного характеру, яке за приписами статті 1 Закону №2229, являє собою форму домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Разом з тим суд відзначає, що у Формі оцінки ризиків вчинення домашнього економічного насильства від 31 жовтня 2022 року інспектором поліції не зазначено про наявність будь-яких чинників/обставин, що підвищують кривдником (позивачем) позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
З огляду на вищевикладені обставини, зокрема, кількість відповідей «Так», недоведеність обставин вчинення саме економічного насильства, відсутність зауважень інспектора поліції щодо будь-яких інших чинників/обставин, які підвищують рівень загрози життю та здоров'ю постраждалої особи суд уважає, що прийняття оскаржуваного термінового заборонного припису стосовно кривдника не було необхідним заходом врегулювання конфлікту, який мав місце між позивачкою та її чоловіком.
Суд визнає суспільну небезпеку домашнього насильства та поділяє нетерпиме ставлення до будь-яких його проявів. Тимчасовий заборонний припис виноситься щодо особи, яка вчинила домашнє насильство і правомірне винесення такого припису, а внесення відомостей у відповідний реєстр має наслідком подальше сприйняття суспільством особи, щодо якої такий винесений, як кривдника, що вчинив небезпечне для життя чи здоров'я домашнє насильство. Водночас суд переконаний, що визначені Законом № 2229 інструменти для запобігання та протидії домашньому насильству повинні застосовуватися за своїм прямим призначенням та не можуть використовуватися як спосіб впливу на особу в сімейних конфліктах.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуваний терміновий заборонний припис стосовно кривдника не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені пунктами третім, п'ятим, шостим частини другої статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Аргументи про те, що позивач вчиняв насильство щодо дружини іншого характеру суд оцінює критично, оскільки такі не стосуються предмета заявленого позову, зокрема, щодо вчинення насильства економічного характеру.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України, визначено частиною дев'ятою статті 25 Закону №2229.
При цьому зазначена норма закону (попри те, що частина п'ята статті 25 Закону №2229 визначає, що терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб) не пов'язує право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, на оскарження його до суду лише протягом строку дії такого припису, жодних аргументів на підтвердження правомірності оскаржуваного припису, яким суду належало б надати правову оцінку, відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначив.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач за подання даної позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 1073,60грн згідно квитанції про оплату (арк. справи 40), а отже, такі судові витрати підлягають до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №255069, складений 31 жовтня 2023 року інспектором СРПП ВП №1 міста Тернопіль РУ поліції ГУНП в Тернопільській області лейтенантом поліції Віталієм Гараус щодо ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області судові витрати в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Тернопільське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місцезнаходження: буль. Тараса Шевченка, 10, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46025, код ЄДРПОУ: 40108720);
третя особа: - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) .
Головуючий суддя Мірінович У.А.