02 лютого 2024 року № 320/15436/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
-визнати дії ГУ ПФУ у Чернівецькій області протиправними, що полягають у відмові призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, у неврахуванні рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020, статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
-скасувати рішення ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 14.09.2021 № 932390154649 в частині відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із відсутністю необхідного пенсійного віку .
-зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020, статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, починаючи з 10.09.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ПФУ в Чернівецькій області безпідставно відмовлено у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII, у зв'язку з відсутністю пенсійного віку, визначеного частиною 2 статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який для жінок повинен становити 55 років.
Зауважила, що після визнання Рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 неконституційною статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, ця стаття підлягає застосуванню у редакції, яка діяла до внесення таких змін та передбачає право на призначення пенсії за віком, зокрема, жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькі області № 9323900154649 від 14.09.2021 року позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку з тим, що право на призначення пільгової пенсії вона набуде з 10.02.2026 року, яка має на час подання заяви (10.09.2021 року) про призначення пільгової пенсії пільгового стажу - 10 років 10 місяців 15 днів, страхового стажу - 32 роки 7 місяців.
Також Головне управління ПФУ в Чернівецькій області зазначає, що відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» від 01.09.2021 № 112 позивачка працює з 16.08.2010 на посаді медичної сестри палатної, а згідно трудової книжки прийнята на посаду молодшої медичної сестри.
З урахуванням викладеного позивачка стверджує, що після досягнення 50-річного віку з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 2 статті 13 Закону №1788-XII.
Відповідачами відзивів на позовну заяву до суду не подано.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 залучено до участі у справі другого відповідача ГУ ПФУ в Чернівецькій області.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася 10.09.2021 до Головного управління ПФУ в Київській області із заявою і документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, які були передані на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькі області за принципом екстериторіальності.
Рішенням ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 14.09.2021 № 932390154649 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із відсутністю необхідного пенсійного віку.
ГУ ПФУ у Чернівецькій області вважає, що право на призначення пільгової пенсії позивачка набуде з 10.02.2026 та вказує, що позивачка має пільгового стажу - 10 років 10 місяців 15 днів, страхового стажу - 32 роки 7 місяців.
Згідно записів у трудовій книжці позивачка працювала:
-23.12.2003 до 28.08.2007 (запис у трудовій книжці №7) - сестра медична відділення реанімації та інтенсивної терапії у Київському обласному спеціалізованому психіатрично-медичне об'єднання (психіатричного профілю); стаж - 3 роки 8 місяців 6 днів;
-28.08.2007 до 01.11.2007 (запис у трудовій книжці №8) - переведена на посаду в.о. старшої медсестри відділення реанімації та інтенсивної терапії у Київському обласному спеціалізованому психіатрично-медичне об'єднання; стаж - 2 місяці 4 дні;
Відповідно до записів у трудовій книжці №9 Київське обласне спеціалізоване психіатрично-медичне об'єднання перейменовано на Комунальний заклад Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання».
- 01.11.2007 до 25.05.2010 (запис у трудовій книжці №10-11) - переведена на посаду сестри медичної відділення реанімації та інтенсивної терапії Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання»; стаж - 2 роки 6 місяців 25 днів.
- 16.08.2010 до 28.04.2014 (запис у трудовій книжці №12) - молодша медсестра відділення реанімації та інтенсивної терапії Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання»; стаж - 3 роки 8 місяців 13 днів.
- 28.04.2014 до 01.04.2015 (запис у трудовій книжці №13) - сестра медична відділення реанімації та інтенсивної терапії Комунального закладу Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання»; стаж - 11 місяців 4 дні.
Станом на 01.04.2015 року пільговий стаж позивачки становить - 11 років 20 днів.
Відмовляючи у призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Чернівецькій області зазначило, що відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» від 01.09.2021 № 112, позивачка працювала з 16.08.2010 року на посаді медичної сестри палатної, а згідно трудової книжки прийнята на посаду молодшої медсестри.
Відповідно до постанови КМУ від 24.06.2016 №461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» передбачено професію (посаду) за Списком №2:
у психіатричних (психоневрологічних) лікувально-профілактичних закладах (відділеннях), будинках дитини - молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.
Отже, зазначені в оскаржуваному рішенні твердження ГУ ПФУ у Чернівецькій області є безпідставними.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Чернівецькій області щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з вимогами п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно з п. «б» ч. 2 ст. 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У свою чергу, ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
Порядок застосування ст. 13 визначає п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до п. 1,2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах (п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII)».
У Рішенні зазначено, що статтею 13 Закону N 1788 до внесення змін Законом N 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
У Законі N 1788 зі змінами, внесеними Законом N 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону N 1788 зі змінами, внесеними Законом N 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б" - "з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Отже, у ст. 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «б» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Відповідно до п. 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»-»г» ст. 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого;
Вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі ст. 13, ч. 2 ст. 14, пунктами «б»-»г» ст. 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б»- «г» ст.54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
За вказаних обставин така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та, виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Враховуючи висновки Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020, суд дійшов висновку, що позивачка набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 після досягнення нею віку 50 років.
Пунктом 4.2 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивачки та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Визначаючись щодо способу захисту порушених прав позивачки, суд виходив з наступного;
У рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. А у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Також суд звертає увагу на те, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
З огляду на викладене, з метою ефективного захисту прав позивачки суд приходить до висновку про зобов'язання Головного Управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020, статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, починаючи з 10.09.2021 року, з урахуванням пільгового періоду її роботи до 01.04.2015 року в Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання».
При цьому суд наголошує, що в цьому випадку повноваження щодо розгляду матеріалів для призначення позивачці пенсії були делеговані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, проте обов'язок її призначення та виплати залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення позивача із заявою, де позивач перебуває на обліку, тобто у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
Документи осіб, що подають заяви про призначення пенсії за місцем звернення передаються на розгляд до територіальних органів пенсійних фондів України, тобто ними здійснюються перевірки стажу, необхідного віку, інше. Після їх розгляду із своїм рішенням (висновком) повертають до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем звернення осіб із заявою про призначення пенсії для подальшого призначення та виплати пенсії або у її відмові.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 14.09.2021 № 932390154649 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із відсутністю необхідного пенсійного віку при пільговому стажі до 01.04.2015 року - 11 років 20 днів та страховому стажі - 32 роки 7 місяців є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькі області оскаржуваного рішення у розглядуваній ситуації не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, то порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити та виплачувати позивачу з 10.09. 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням пільгового періоду її роботи до 01.04.2015 року в Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання».
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у сумі 908 грн. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 908, 00 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити .
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькі області від 14.09.2021 № 9323900154649 про відмову у призначені гр. ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати гр. ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 у справі №1-р/2020, статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, починаючи з 10.09.2021 року, з урахуванням пільгового періоду її роботи до 01.04.2015 року в Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання».
Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.