05 лютого 2024 року Справа №320/30761/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови в оформленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видачі відповідного посвідчення;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області підготувати (оформити) та направити до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян для розгляду подання про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує про те, що статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 4), виданим Київською облдержадміністрацією 21.08.1998р., яке є чинним, не анульовано, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому законом та/або судовому порядку. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 1090376 від 12.04.2023 року позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС та експертним висновком від 31.03.2023 року №4153 встановлено, що захворювання позивача пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
11 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Вишгородської РДА із заявою, в якій просив визначити статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення. Проте, листом від 09.06.2023 № 183/2 відповідач відмовив позивачу, посилаючись на те, що не встановлено факт його проживання на території зони посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років,-категорія 4.
Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства вважає, що відмовляючи йому в оформленні подання для встановлення статусу особи, що постраждала від Чорнобильської катастрофи І категорії та видачі відповідного посвідчення, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки в його компетенцію відповідно до чинного законодавства входить лише функція прийняття необхідного пакету документів та підготовка подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян яка, у свою чергу, має повноваження приймати рішення щодо надання особі, зокрема статусу особи, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи І категорії або відмови у такому статусі.
ОСОБА_1 зазначає, що він постійно проживав та працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю і станом на 1 січня 1993 року прожив та у цій зоні не менше чотирьох років, а тому в розумінні Закону України № 796- ХІІ безумовно є потерпілим від Чорнобильської катастрофи. Факт проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в с. Воропаїв з 01.01.1985 року підтверджує актом про фактичне проживання від 22.05.2023 р., складеним депутатом Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області та довідкою № 64 від 23.05.2023 р., проживання разом підтверджує реєстрацією шлюбу з гр. ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 від 12.05.1984 р. та народженням дітей 19.12.1985 р. та 06.07.1989 р., Свідоцтва про народження відповідно серія - НОМЕР_3 від 04.02.1986 року та НОМЕР_4 від 12.08.1989 року.
15.09.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження без виклику сторін.
Ухвала суду надіслана сторонам по справі належним чином.
Відповідачем відзиву по справі до суду не подано.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі документів (ч. 5 ст. 267 КАС України).
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в селі Воропаїв Вишгородського району Київської області, що підтверджується копією паспорта серії № НОМЕР_5 , виданого 30.06.1998 Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 30.06.1998, РНОКПП - НОМЕР_6 .
Проживає: АДРЕСА_1 .
З 1976-1978 проходив строкову службу в Збройних силах СРСР.
В квітні 1991 р. зареєстрував місце свого проживання в АДРЕСА_2 .
Згідно з наданою копією довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 1090376 від 12.04.2023 ОСОБА_1 довічно встановлено другу групу інвалідності, захворювання пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС. Експертним висновком від 31.03.2023 №4153 встановлено, що захворювання пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 (категорія 4), виданим Київською облдержадміністрацією 21.08.1998р., яке є чинним, не анульовано, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому законом та/або судовому порядку.
Постійне проживання в с. Воропаїв з 01.01.1985 позивач підтверджує наданими до позову актом про фактичне проживання від 22.05.2023, складеним депутатом Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області та довідкою № 64 від 23.05.2023.
Фактичне проживання разом з сім'єю в селі Воропаїв позивач підтверджує наданим до суду доказами реєстрації шлюбу з гр. ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 від 12.05.1984 р. та народженням дітей 19.12.1985 р. та 06.07.1989 р.: Свідоцтва про народження відповідно серія - НОМЕР_3 від 04.02.1986 року та НОМЕР_4 від 12.08.1989 року (місце реєстрації: с. Вища Дубечня Вишгородського району Київської області).
11.05.2023 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Вишгородської РДА із заявою, в якій просив визначити йому статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення.
Проте, листом від 09.06.2023 № 183/2 відповідач відмовив позивачу зазначаючи про те, що «Відповідно до наданих копії паспорта, копії трудової книжки, військового квитка, (робота, реєстрація та військовий облік у м. Київ), довідки про проживання, виданої Воропаївською сільською радою Вишгородського району на підставі акту депутата, виявлені дані, які свідчать проживання на даній території без реєстрації. Зважаючи на нововиявлені обставини визнано, що гр. ОСОБА_1 , 1957 р.н. Вишгородською райдержадміністрацією було безпідставно видано додаток №7, який дає право на посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 від 21.08.1998 виданого Київською обласною державною адміністрацією. Таким чином, відсутні правові підстави для оформлення подання до Київської облдержадміністрації для отримання гр. ОСОБА_1 посвідчення першої категорії.»
Таким чином, позивачу відмовлено у визначенні йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення у зв'язку з тим, що на підставі наданих документів не встановлено факт реєстрації за місцем проживання ОСОБА_1 на території зони посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років,-категорія 4.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Відповідно, позивач вважає, що має право на визначення йому спірного статусу, оскільки він постійно проживав та працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю і станом на 1 січня 1993 року прожив та у цій зоні не менше чотирьох років, а тому в розумінні Закону України № 796- ХІІ безумовно є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зібрати необхідні документи, підготувати подання до відповідної комісії є повноваженням та обов'язком відповідача, останній не має законних підстав відмовляти в прийняті документів, у зв'язку з чим такі дії відповідача порушують його право на гарантоване законодавством отримання відповідного статусу.
Відповідач в свою чергу не скористався правом на обґрунтування та доведення правомірності своїх дій.
Таким чином, предметом спору у справі є дії Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови, оформленої листом від 09.06.2023 № 183/2, в формуванні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видачі відповідного посвідчення, зобов'язання вчинити дії щодо оформлення подання та направлення такого до комісії, у зв'язку з чим, суд вважає необхідним встановити законність чи протиправність таких дій відповідача, відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства, визначених ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).
Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Згідно п.3, п.4 ч.1 ст. 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються певні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення не менше трьох років,- категорія 3 та які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років,- категорія 4.
Зокрема, відповідно п. 1 абз. 1 до ст. 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Статтею 15 Закону № 796 передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 65 Закону № 796 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551).
Цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих (п. 1 Порядку №551).
Посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон), іншими актами законодавства (п. 2 Порядку).
Пунктом 3 Порядку №551 визначено, що особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 1) серії Б синього кольору.
Особам з інвалідністю, віднесеним до категорії 1, з числа хворих на променеву хворобу внаслідок будь-якої радіаційної аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, що визначено актом за формою Н-1 (якщо захворювання пов'язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв'язок установлено закладами охорони здоров'я, видаються посвідчення “Потерпілий від радіаційного опромінення” (категорія 1) серії Я синього кольору.
Особам з інвалідністю видаються посвідчення категорії 1 із зазначенням групи інвалідності та строку, на який установлено інвалідність.
У разі установлення групи інвалідності довічно на правій внутрішній стороні посвідчення робиться запис “Безстроково”.
У разі продовження медико-соціальною експертною комісією строку інвалідності чи встановлення іншої групи інвалідності в посвідченні на правій внутрішній стороні робиться запис про період, на який установлено групу інвалідності, цей запис завіряється підписом голови (його заступника) Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - уповноважені органи), що скріплюється печаткою.
Якщо після чергового переогляду медико-соціальною експертною комісією не підтверджено будь-яку групу інвалідності, посвідчення категорії 1 здається уповноваженому органу для подальшого знищення, а замість нього видається посвідчення іншої категорії відповідно до законодавства.
Пунктом 11 Порядку № 551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються, серед іншого:
- особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної Чорнобильською катастрофою;
- особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5).
Отже, перелік документів, на підставі яких може бути встановлений статус потерпілого від Чорнобильській АЕС є вичерпним, підставою для видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, віднесеної до 1 категорії, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51, діючого на момент видачі посвідчення позивачу, у 1998 році, передбачала, що посвідчення видавалось особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4 на підставі на підставі довідки встановленого зразка (додаток №7), уповноваженою особою держадміністації.
Пункт 4 ст. 11 Закону № 796 у відповідній редакції станом на дату видачі посвідчення категорії 4 передбачала, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи відносять особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років та п. 4 ст. 14 Закону № 796 у відповідній редакції особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях (ст. 15 Закону № 796 у відповідній редакції станом на дату видачі посвідчення категорії 4).
Відповідно, законодавство не передбачало вимогу в довідці про місце проживання зазначення реєстрації за місцем проживання потерпілого від Чорнобильської АЕС.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 визначено статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_7 (категорія 4), виданого Київською облдержадміністрацією 21.08.1998р.
В своєму листі, відповідач вказує про безпідставність видачі посвідчення позивачу за додатком №7 вказуючи про те, що за нововиявленими обставинами встановленими з отриманої довідки про місце проживання, виданої Воропаївською сільською радою Вишгородського району на підставі акту депутата, виявлені дані, які свідчать проживання на даній території без реєстрації.
Відповідач вважає, що попереднє посвідчення видано безпідставно, оскільки докази проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю не містять відомостей про реєстрацію на вказаній зоні.
Суд зазначає, що посвідчення серії НОМЕР_7 (категорія 4), видане Київською облдержадміністрацією 21.08.1998р., є чинним, не анульовано, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому законом та/або судовому порядку.
Враховуючи положення Закону №796-XII, для встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв'язок інвалідності Чорнобильською катастрофою, перелік яких узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі №697/121/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовується до спірних правовідносин.
За вищезазначеним слідує, що спірний статус та посвідчення видаються за зареєстрованим або фактичним місцем проживання, зокрема, на підставі рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, відповідач в свою чергу складає та формує подання до вказаної комісії.
В даній справі спірним є питання складання та направлення подання відповідачем до Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.
Як вже судом було зазначено, п.11 Порядку №551 (в редакції станом на час подачі позивачем заяви) передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами.
У свою чергу п. 4 ст. 65 Закону №796-XII передбачено, що видача посвідчень, таких як, потерпілий від Чорнобильській АЕС, провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Таким чином, складання та направлення подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи разом із пакетом документів входить до функцій відповідача.
Суд зазначає, що необхідні документи для подання їх на розгляд комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілого від Чорнобильської катастрофи позивачем подано. Своїми діями відповідач позбавив позивача певного кола прав, свобод та соціальних гарантій, якими останній наділеним в силу діючого законодавства, у зв'язку з наданням державою певного правового статусу - особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд вважає, що відмова відповідача в оформленні подання для встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення позивачу, є перевищенням повноважень, враховуючи компетенцію відповідно до чинного законодавства, та саме комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи має повноваження приймати рішення щодо надання особі, зокрема статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії або відмови у такому статусі.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач, в силу абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.
На думку суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність документів для подання їх на розгляд комісії щодо отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, видачі відповідного посвідчення.
Суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно, судом визначений спосіб захисту порушеного права позивача у вигляді визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови, викладеної у листі від 09.06.2023 № 183/2, в оформленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видачі відповідного посвідчення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача підготувати (оформити) та направити до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян подання про встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, та видачі посвідчення 1 категорії, суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Враховуючи вищезазначене та встановлене, суд приходить до висновку, що дії відповідача по відмові позивачу, оформленої листом від 09.06.2023 №183/2 є протиправними та такими що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та виходячи з меж заявлених позовних вимог, встановлених обставин у справі, системного аналізу положень законодавства України, а також доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За наслідками вирішення спору, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо понесених судових витрат по справі її учасниками, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та інші не заявлені до розподілу судом.
Керуючись статтями 9, 14, 77-80, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови, викладеної у листі від 09.06.2023 № 183/2, в оформленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (код ЄДРПОУ 03193815, 07300, вул. Набережна, 8а, м. Вишгород, Київська область) підготувати (оформити) та направити до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян для розгляду подання про встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І.І.