Рішення від 30.01.2024 по справі 320/22901/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року № 320/22901/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., за участю секретаря судового засідання Остапець Д.І.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача Пащенка П.М.

представника відповідача Лиманюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №135 о/с від 23.06.2023 про звільнення із служби в поліції ОСОБА_1 ;

-визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №229 від 20.06.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Броварського РУП ГУНП в Київській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУ НП в Київській області, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах внутрішніх справ України;

-стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області середній заробіток - грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 23.06.2023 і до моменту фактичного поновлення на роботі;

-стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що встановлені відповідачем під час службового розслідування обставини, на підставі яких позивача було звільнено зі служби в поліції, є надуманими та не підтверджуються належними доказами. Зокрема, позивач вказує на невідповідність висновків дійсним обставинам справи, відсутність обвинувального вироку суду щодо нього, у зв'язку з чим вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є недоведеною.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Вказує, що відповідачем, при застосуванні до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення, фактично не було враховано ні характер його проступку, ні обставини, за яких він був вчинений, ні його особу, ні ступінь його вини, ні його попередню поведінку та ставлення до служби, а також жодним чином не вмотивовано неможливості застосування до позивача іншого, передбаченого ст.13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення зі служби в поліції.

Відповідач у відзиві позов не визнав, вказав, що за наслідками службового розслідування правомірно та обґрунтовано зробив висновок про наявність в діяннях позивача вчинку, який слугує підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладене на позивача дисциплінарне стягнення є пропорційним, встановленим за результатами службового розслідування порушенням, під час проведення службового розслідування дотримані норми законодавства, що регламентують його процедуру, у зв'язку з чим позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні.

У судовому засіданні відповідач просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 12.07.2023 відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 31.07.2023.

31.07.2023 у судове засідання прибули сторони. У зв'язку з необхідністю підготовки відзиву та надання додаткових доказів, відкладено розгляд справи на 07.09.2023.

07.09.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження, призначити справу до розгляду по суті на 26.09.2023.

26.09.2023 у судове засідання прибули сторони. У зв'язку з необхідністю надати позивачеві докази перебування на лікарняному, справу відкладено на 07.11.2023.

07.11.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив на підставі ч. 2 ст. 223 КАС України, оголосити перерву на 12.12.2023.

12.12.2023 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив на підставі ч. 2 ст. 223 КАС України, оголосити перерву на 30.01.2024.

30.01.2024 у судове засідання прибули сторони.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 служив в органах внутрішніх справ України, з 30.04.2021 перебував на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ҐУНП в Київській області на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №118 о/с від 30.04.2021.

З матеріалів справи вбачається, що службове розслідування призначено наказом начальника ГУНП в Київській області, за фактом повідомлення Київською прокураторою про затримання позивача, у рамках кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди).

У висновку службового розслідування від 20.06.2023 вказано: Відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, визнати такими, що знайшли своє підтвердження.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №229 від 20.06.2023 за порушення службової дисципліни, п.п. 1, 2 ч.ч. 1, 2 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію України», п.п. 1, 2, 6, 13 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року за №2337-VII, ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2 п. 1 розділу 11 , абзацу 1 п.3, абзацу 2 п. 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 року, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України №100 від 08.02.2019 року та п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018 року, п.9 розділу 11 Інструкції про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, затвердженої наказом МВС України №314 від 31.05.1993 року (зі змінами наказ МВС України №826 від 24.09.2012 року), що виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві, перешкоджанні у проведенні службового розслідування, поданні належного прикладу підлеглим працівникам поліції у дотриманні Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, використанні службового становища в особистих інтересах або інтересах третіх осіб, не сприянні керівникові в організації отримання службової дисципліни, безпідставному зберіганні у сейфі службового кабінету добровільно зданої зброї - вирішено застосувати до начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУ НП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №135 о/с від 23.06.2023 позивача звільнено зі служби в поліції (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Позивач, звертаючись до суду з позовом, вважає оскаржувані накази протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Вважаючи протиправним наказ про звільнення з посади, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону №580, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно норм ч. 1 ст. 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Частиною 1 та 2 статті 18 Закону №580 передбачено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України;

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 05.03.2018 № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частинами другою, третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема:

- бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

- утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

- поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень.

Згідно з частинами першою та третьою статті 11, статті 12, частини першої статті 13 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Приписами ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для проведення службового розслідування стосовно позивача було повідомлення від 24.02.2023 про підозру у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (а. с. 61-63).

Відповідно до частини першої статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Суд зауважує, що законодавством України не встановлено мінімальних термінів проведення службового розслідування, а тому є помилковим твердження представника позивача про те, що оскільки від початку до закінчення службового розслідування пройшло декілька днів, з урахуванням вихідних, службове розслідування взагалі не було проведено.

Частинами першою-третьою статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Сторонами не заперечується, що при проведенні службового розслідування, ОСОБА_2 відмовитися від надання пояснень.

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту визначено обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;

4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;

5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу VІІ Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

VI. Оцінка суду

З аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність поліцейських слідує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Із зазначеного випливає, що службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що передбачені такими актами. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Обов'язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає у порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення поліцейським певних дій чи бездіяльності.

Обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому таке рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду дисциплінарного стягнення. Отже, службовим розслідуванням має бути встановлено, зокрема, наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) воно було призначено.

Аналогічні висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №620/3006/21.

Спір у цій справі виник у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у порушенні вимог пункту 1 частини першої статті 18 Закону №580-VIII, підпункту 14 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, частини шостої пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки.

Отже, однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Матеріалами службового розслідування встановлено, що 02.03.2023 приблизно о 11.20, перебуваючи за адресою місцезнаходження дозвільної системи Броварського РУП ГУНІ в Київській області, а саме по вул. Лесі України, І у м. Бровари, Київської області, в особистій розмові громадянин ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про те, що його товариші мають намір отримати дозвіл на придбання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями летальними снарядами несмертельної дії.

Дізнавшись вказану інформацію у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на отримання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди для себе за оформлення відповідних дозвільних документів для придбання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Надалі ОСОБА_1 повідомив громадянину ОСОБА_3 , що за кожну одиницю зброї на яку необхідно оформити дозвіл на придбання, йому необхідно буде платити 200 доларів США, а також підготовити пакет документів із даними особи, на яку будуть оформлятися такі дозвільні документи.

Реагуючи на вказане, працівниками ГУ СБУ у м. Києві та Київській області вказану інформацію було передано до Київської міської прокуратури, працівниками якої за результатами її розгляду, відомості 10.03.2023 було внесено до ЄРДР за №42023100000000140, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та розпочато досудове розслідування.

Встановлено, що 30.05.2023 приблизно о 15.00, перебуваючи за адресою місцезнаходження дозвільної системи Броварського РУП ГУНП в Київській області, у ході особистої зустрічі громадянин ОСОБА_3 на вимогу ОСОБА_1 , передав останньому пакет документів із даними громадянина ОСОБА_4 , зокрема завірені належним чином копії паспорта громадянина України, ідентифікаційного номеру платника податків, довідки про реєстрацію місця проживання особи, фотокартки 3Ч4.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, під час спілкування з ОСОБА_3 , продемонстрував останньому екран власного мобільного телефону на якому було зображено надпис « 300 S». Таким чином, довівши останньому до відома, що сума неправомірної вигоди за оформлення дозвільних документів для придбання пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії буде складати 300 доларів США за одну одиницю.

Після отримання від ОСОБА_3 файлу з документами ОСОБА_4 , ОСОБА_1 запросив його пройти до приміщення дозвільної системи Броварського РУП ГУНП в Київській області.

Перебуваючи у вищезазначеному приміщенні, ОСОБА_1 , наказав ОСОБА_3 , покласти грошові кошти у розмірі 200 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 30.05.2023 становило 7 313, 72 грн.) до файлу з документами ОСОБА_4 , які перебували на столі, що останній і зробив.

Надалі, у ході бесіди ОСОБА_3 домовився з ОСОБА_1 донести іншу частину неправомірної вигоди, тобто 100 доларів США наступного дня, тобто 31.05.2023.

Встановлено, що ОСОБА_1 пакет документів із даними громадянина ОСОБА_4 передав для опрацювання до ВКОЗ ГУНП в Київській області, що розташоване по АДРЕСА_1 .

У подальшому начальник ВКОЗ ГУНП в Київській області майор поліції Щербатенко О.М., після накладення відповідної резолюції розгляд матеріалів доручив на виконання заступнику начальника ВКОЗ ГУНП в Київській області майору поліції Лопушіну П.В., який у свою чергу відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України від 21.08.1998 №622, 06.06.2023 виписав дозвіл на придбання пристрою для відстрілу патронів споряджених гумовими кулями несмертельної дії та надав його ОСОБА_5 для резолюції.

01.06.2023 приблизно о 15.30, перебуваючи у приміщенні дозвільної системи Броварського РУП ГУНІ в Київській області, ОСОБА_1 на виконання раніше узгоджених домовленостей, отримав від ОСОБА_3 іншу частину неправомірної вигоди у розмірі 100 доларів США (відповідно до курсу НБУ станом на 01.06.2023 становило 3 656, 86 грн.) та повідомив останнього про те, що приблизно через два тижні повідомить про готовність дозвільних документів для придбання ОСОБА_4 пристроїв для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

13.06.2023 приблизно о 14.55, перебуваючи у приміщенні дозвільної системи Броварського РУП ГУНІ в Київській області, ОСОБА_1 на виконання раніше узгоджених домовленостей передав ОСОБА_3 дозвіл на придбання пристрою для відстрілу патронів споряджених гумовими метальними снарядами несмертельної дії №642767 від 06.06.2023, виданого на ім?я ОСОБА_4 .

Того ж дня, після вищевказаного о 15.01, ОСОБА_1 було затримано працівниками правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України.

Також встановлено, що ОСОБА_1 у порушення вимог пункту 9 розділу ІІ Інструкції про порядок приймання, зберігання, обліку знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, затвердженої наказом МВС України від 31.05.1993 №314, безпідставно зберігав у сейфі службового кабінету добровільно здану зброю, чим відповідно вчинив дисциплінарний проступок.

За порушення службової дисципліни, п.п. 1, 2 ч.ч. 1, 2 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію України», п.п. 1, 2, 6, 13 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року за №2337-VII, ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2 п. 1 розділу 11 , абзацу 1 п.3, абзацу 2 п. 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 року, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України №100 від 08.02.2019 року та п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018 року, п.9 розділу 11 Інструкції про порядок приймання, зберігання, обліку, знищення чи реалізації вилученої, добровільно зданої, знайденої зброї та боєприпасів до неї, затвердженої наказом МВС України №314 від 31.05.1993 року (зі змінами наказ МВС України №826 від 24.09.2012 року), що виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, неповідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві, перешкоджанні у проведенні службового розслідування, поданні належного прикладу підлеглим працівникам поліції у дотриманні Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, використанні службового становища в особистих інтересах або інтересах третіх осіб, не сприянні керівникові в організації отримання службової дисципліни, безпідставному зберіганні у сейфі службового кабінету добровільно зданої зброї - застосувати до начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУ НІ в Київській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Цей факт зафіксований у висновку службового розслідування, який затверджений начальником начальником Головного управління Національної поліції в Київській області 20.06.2023.

Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що позивач порушив службову дисципліну.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в його діях немає складу дисциплінарного проступку, підставі перелічені в спірних наказах це лише інформація щодо факту проведення досудового розслідування, оцінка якім буде надана відповідним рішенням процесуальних осіб, або суду. Вказує також, що притягнення до дисциплінарної відповідальності можливо, якщо в діях посадової особи за результатами службового розслідування буде встановлено порушення норм законодавства, проте не сам факт оголошення йому підозри чи одержання неправомірної вимоги, так як ці факти не є доведеними до набрання законної сили вироком.

Суд зазначає, що приписами частини першої та другої статті 19 Закону №580 встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2023 у справі №520/5143/21 зазначив, що такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VІІІ).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580 виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

У постанові від 11 липня 2023 року у справі №1.380.2019.002223 Верховний Суд зазначив, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Отже, при вирішенні питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності необхідно з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

З цією метою і проводиться службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Частинами 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов'язана сприяти проведенню службового розслідування (ч. 5 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником (ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 16 Дисциплінарного статуту).

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Відповідно до частин 1-7 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі Порядок №893), такий визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

Пунктом 1 розділу II Порядку №893 встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Приписами пунктів 2, 3 розділу IV Порядку №893 визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

На підставі пункту 1 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку №893).

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення (пункт 1 розділу VII Порядку №893).

Згідно з пунктом 4 розділу VI Порядку №893 в описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

Положеннями пункту 5 розділу VI Порядку №893 встановлено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; відомості про списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про надсилання матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Зі змісту наведених норм права слідує, що підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності конкретного поліцейського є вчинений ним дисциплінарний проступок, який полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, обставини, що свідчать про не дотримання законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні Присяги, порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені та такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях конкретної особи (поліцейського) дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.

Всі наведені обставини та мотиви, які стосуються вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем повинні були бути перевірені дисциплінарною комісією шляхом зібрання відповідних доказів, які в обов'язковому порядку слід було відобразити у вступній, описовій та резолютивній частинах відповідного висновку службового розслідування.

Проведення службового розслідування було призначено з метою своєчасного, повного та об?єктивного з?ясування причин та обставин можливих неправомірних дій окремих працівників ГУНП в Київській області.

В ході проведення службового розслідування відібрано пояснення інспектора сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_6 , інспектора сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , старшого інспектора сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , начальника Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 ; досліджені щоденні цільові інструктажі нарядів поліції, перед заступанням на службу; протоколи оперативних нарад та листи-ознайомлення з протоколами оперативних нарад, що містять підписи позивача (№1 від 03.01.2023, №2 від 05.01.2023, №3 від 10.01.2023, №4 від 12.01.2023, №5 від 17.01.2023, №6 від 19.01.2023, №8 від 24.01.2023, №9 від 26.01.2023, №10 від 30.01.2023, №11 від 02.02.2023, №13 від 07.02.2023, №14 від 09.02.2023, №16 від 14.02.2023, №17 від 16.02.2023, №19 від 21.02.2023, №20 від 23.02.2023, №21 від 27.02.2023, №22 від 02.03.2023, №24 від 07.03.2023, №25 від 09.03.2023, №26 від 14.03.2023, №27 від 16.03.2023, №28 від 21.03.2023, №30 від 23.03.2023, №32 від 25.03.2023, №33 від 30.03.2023, №34 від 04.04.2023, №35 від 06.04.2023, №37 від 11.04.2023, №38 від 13.04.2023, №39 від 18.04.2023, №40 від 20.04.2023, №41 від 25.04.2023, №42 від 27.04.2023, №44 від 02.05.2023, №45 від 04.05.2023, №48 від 09.05.2023, №49 від 11.05.2023, №50 від 16.05.2023, №51 від 18.05.2023, №52 від 23.05.2023, №53 від 25.05.2023, №55 від 30.05.2023, №56 від 01.06.2023, №57 від 02.06.2023, №58 від 06.06.2023, №60 від 08.06.2023).

ОСОБА_1 від дачі пояснень відмовився відповідно до ст. 63 Конституції України.

У той же час пунктом 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893 визначено, що кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов?язана сприяти проведенню службового розслідування.

Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім?ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування.

Отже, комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування перешкодив проведенню повного та об?єктивного службового розслідування і вчинив порушення зазначених норм.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 8 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліція діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський зобов?язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов?язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов?язків, наказів керівництва.

За Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України.

Відповідно до підпункту а) пункту 1 частини І статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (Суб'єкти, на яких поширюється дія цього Закону. Об'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на сконання функцій держави або місцевого самоврядування: Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем?єр-міністр України, Перший віце-прем?єр-міністр України, віце-прем?єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» (Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища), особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов?язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства України, що регулює службову діяльність поліцейських, суд звертає увагу на те, що працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, бере на себе моральне зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни не лише в професійній діяльності, а також і в приватному житті, залишатися за будь-яких обставин відданим інтересам служби. Дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських є обов?язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов?язків чи у поліції України.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 згідно наказу №118 о/с від 03.04.2021, призначений на посаду начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області.

В межах кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, предметом якого була неправомірна вигода у великому розмірі або вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням неправомірної вигоди), позивачу 13.06.2023 повідомлено про підозру.

Ухвалою слідчого судді від 14.06.2023, позивачу було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд зауважує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків та дій, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер, а в силу функціональних обов'язків - не допускати проявів корупційних діянь в підрозділі.

Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Однак, вчинення позивачем описаних у висновку дій підриває авторитет і довіру до поліції як органу, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, є несумісним з займаною ним посадою.

Встановлення цих обставин відповідає умовам викладеним у пункті 8 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у пункті 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд погоджується з висновками дисциплінарної комісії, що позивач вчинив дисциплінарний проступок.

Більш того, суд вважає, що порушення службової дисципліни стало можливим внаслідок особистої недисциплінованості позивача, низьких ділових та моральних його якостей, що дискредитує високе ім'я працівника Національної поліції та є несумісним з подальшим проходженням служби.

У судовому засіданні позивач вказував, що його ніхто не ознайомлював із результатами службового розслідування з огляду на те, що такий обов'язок по ознайомленню з результатами службового розслідування покладений на відповідача за умови звернення позивача з відповідним письмовим рапортом про ознайомлення із матеріалами службового розслідування, проте позивач суду жодних доказів подання відповідного рапорту не надав.

Також неспроможними є доводи позивача стосовно того, що він перебував в час винесення спірних наказів на лікуванні, оскільки на момент винесення наказів про звільнення відповідачу не було відомо про перебування на лікарняному позивача. Зворотного суду не доведено.

Окремо суд звертає увагу на те, що частинами 1 та 4 статті 22 Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.

Наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 справа №389/2004/16-ц.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості оскаржуваного наказу з огляду на відсутність судового рішення (вироку), яким би підтверджувались обставини, що ставляться в провину позивачу, суд зазначає таке.

Так, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, колегія суддів має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то остання повинна зосереджуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

При цьому слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

З матеріалів справи слідує, що основною підставою для проведення службового розслідування щодо позивача слугувала інформація про затримання позивача, у рамках кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Разом з тим, метою такого розслідування було встановлення умов та причин, що передували вказаному факту.

На теперішній час досудове розслідування по кримінальному провадженню №42023100000000140 від 10.03.2023 триває та рішення не прийнято.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про відсутність обвинувального вироку суду щодо нього, а відтак - про недоведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки підставою для звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-VIII), а не набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 ч. 1 ст. 77 Закону України №580-VIII).

Твердження позивача про неправомірне посилання дисциплінарної комісії у висновку службового розслідування на матеріали, зібрані під час проведення досудового розслідування, а також про відсутність вироку суду відносно нього, є хибними, оскільки дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, а лише перевірила обставини події на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських, та наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку.

Відтак, встановлені дисциплінарною комісією обставини не свідчать про доведеність вини позивача у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а лише вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та від 02.10.2018 у справі №9901/454/18.

Суд зазначає, що законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Водночас проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Також законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.

Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати та розуміти специфіку проходження служби в поліції, що зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими не можна нехтувати за жодних обставин.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під яким варто розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 28.09.2023 у справі №420/10847/22.

Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Частиною другою цієї ж статті також встановлено, що дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частинами четвертою та п'ятою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначені обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність поліцейського.

Згідно з частинами сьомою та восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Частинами першою та дев'ятою статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.

Застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь здійснюється керівниками, які уповноважені приймати на службу до поліції, призначати на посаду та присвоювати спеціальне звання.

Таким чином, повноваження щодо оцінки результатів службового розслідування, тяжкості проступку та обставин, за яких його скоєно, розмір заподіяної шкоди, попередньої поведінки винної особи та визнання нею вини тощо, а також безпосередньо затвердження висновку службового розслідування та визначення виду дисциплінарного стягнення, яке слід застосувати до конкретної особи є виключними повноваженнями відповідного керівника, який, реалізуючи такі повноваження, приймає відповідний наказ про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Суд доходить висновку про обґрунтованість застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільненні зі служби в поліції.

На думку суду, дисциплінарне стягнення застосовано з метою, з якою надано відповідне повноваження, зокрема, для недопущення проходження служби поліцейськими, які дискредитують Національну поліцію. Також суд вважає, що застосоване дисциплінарне стягнення є пропорційним до вчиненого порушення.

За приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог.

Відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з поліції, адже вчинений позивачем проступок є таким, що дискредитує звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.

Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.

У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п.30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Доказів понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 05 лютого 2024 р.

Попередній документ

116803275

Наступний документ

116803277

Інформація про рішення:

№ рішення:	116803276
№ справи:	320/22901/23
Дата рішення:	30.01.2024
Дата публікації:	08.02.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (12.03.2025)
Дата надходження:	11.06.2024
Предмет позову:	про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

31.07.2023 15:30	Київський окружний адміністративний суд
07.09.2023 14:30	Київський окружний адміністративний суд
26.09.2023 15:00	Київський окружний адміністративний суд
07.11.2023 14:30	Київський окружний адміністративний суд
07.11.2023 16:30	Київський окружний адміністративний суд
12.12.2023 16:00	Київський окружний адміністративний суд
30.01.2024 16:00	Київський окружний адміністративний суд
07.05.2024 10:20	Шостий апеляційний адміністративний суд
15.05.2024 10:30	Шостий апеляційний адміністративний суд
19.02.2025 00:00	Касаційний адміністративний суд
05.03.2025 09:30	Касаційний адміністративний суд
12.03.2025 09:30	Касаційний адміністративний суд