05 лютого 2024 року № 640/21509/22
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди згідно довідки Апеляційного суду м. Києва про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №21/0403/21 від 06.12.2021, оформлену у формі листа №2600-0208-8/5979 від 13.01.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди згідно довідки Апеляційного суду м. Києва про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №21/0403/21 від 06.12.2021, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Питання про відкриття провадження у справі Окружним адміністративним судом міста Києва не вирішувалось.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-IX, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/21509/22 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/21509/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №640/21509/22, продовжено розгляд зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження адміністративної справи №640/21509/22 та встановити позивачеві десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи) із приведенням її у відповідність до вимог КАС України, з урахуванням зауважень, викладених в ухвалі від 12.12.2022, запропонувавши позивачу визначитись зі змістом заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, передумовою застосування такого способу захисту прав, як заявлено позивачем в цій частині вимоги щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплату пенсії у розмірі 90% від суддівської винагороди, є визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, оскільки заявлений позивачем спосіб захисту в цій частині може бути реалізований лише за умови попереднього визнання рішень, дій чи бездіяльності відповідача протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач зазначає, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням №2600-0208-8/5979 від 13.01.2022 протиправно відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку .
Вважаючи таку відмову відповідача у перерахунку щомісячного грошового утримання необґрунтованою та протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Не погоджуючись з викладеними позивач у адміністративному позові аргументами та доводами, відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив наступне.
Так, Конституційним Судом України 18.02.2020 прийнято рішення №2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень п.4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Рішення №2-р/2020).
Вказаним вище рішенням №2-р/2020 п.25 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було визнано неконституційним.
Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України з 18.02.2020, порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу.
Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 14.12.2000 №15-рп/2000 Конституційним Судом України визначено, що положення ч.2 ст.150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України тлумачиться таким чином, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України втратили чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи зазначене, за твердженнями представника відповідача, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, у разі звернення, що надійшло після 18.02.2020, виникає згідно ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема, представник відповідача зазначає, що ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Представник відповідача зауважив, що з урахуванням ст.58 Конституції України, ст.91 Закону України «Про Конституційний суд України» обставини, які дають право на перерахунок згідно ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», повинні виникнути після 18.02.2020.
За твердженнями представника відповідача, оскільки після 18.02.2020 збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося, у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви позивача від 15.12.2021 та наданої довідки від 06.12.2021 №21/0403/21 про розмір суддівської винагороди, визначений станом на 18.02.2020, виданої Апеляційним судом м. Києва, позивачу відмовлено.
Відтак, на переконання представника відповідача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала суддею понад 26 років: у період з червня 1987 року по жовтень 1995 року працювала на посаді судді Мінського районного суду міста Києва; з 03.10.1995 ОСОБА_1 обіймала посаду судді Київського міського суду (з 2001 року Апеляційного суду міста Києва).
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 19.09.2013 №604-11 ОСОБА_1 звільнено з посади судці Апеляційного суду міста Києва у відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, у зв'язку із поданням заяви про відставку.
На підставі зазначеної постанови наказом голови Апеляційного суду №430-ОС від 22.10.2013 з ОСОБА_1 припинено трудовий договір у зв'язку зі звільненням з посади судді у відставку та відраховано зі штату суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва.
В 2013 році ОСОБА_1 було призначено і виплачується щомісячне довічне грошове утримання судці у відставці в розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого на відповідній посаді судді, визначеної на підставі ст.133, 141 Закону України «Про судоустрій і статус судців» від 07.07.2010 №2453-VІ (далі - Закон №2453-VІ) зі змінами та доповненнями, у тому числі і з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08.06.2016.
У подальшому, у зв'язку зі зміною складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до чинного законодавства, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 від 04.12.2018, ОСОБА_1 органами Пенсійного фонду України неодноразово проводився перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З 01.01.2020 відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінився розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З урахуванням вказаних обставин, позивач звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про проведення з 01.01.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Київського апеляційного суду міста Києва №33/0403/20 суддівської винагороди, визначеної станом на 01.01.2020, а саме - 210 200,00 грн. Однак, відповіді про результат розгляду заяви про проведення з 01.01.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці так і не отримано.
У зв'язку з викладеними обставинами, у грудні 2021 року позивач повторно звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про проведення з 01.01.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати судді та з урахуванням зміни розміру суддівської винагороди у відповідності до довідок Київського апеляційного суду м. Києва визначеної станом на 01.01.2020 у розмірі 55 492,80 грн. (у тому числі: посадовий оклад 34 683,00 грн доплата за вислугу років 20 809,80 грн) та №20/0403/21 від 06.12.2021 про розмір суддівської винагороди, визначеної станом на 18.02.2021 у розмірі 210 200,00 грн (у тому числі: посадовий оклад 131 375.00 грн; доплата за вислугу років 78 825,80 грн).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №2600-0208-8/5979 від 13.01.2022 за підписом начальника відділу обслуговування громадян №5 (сервісний центр) Оксани Чернишевич, заяву позивача про перерахунок пенсії було задоволено частково та здійснено перерахунок на підставі довідки №20/0403/21 від 06.12.2021 про суддівську винагороду станом на 01.01.2020, а саме проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 01.01.2020 у зв'язку зі збільшенням розміру посадового окладу працюючого суддів з розрахунку суддівської винагороди у розмірі 55 492,80 грн, а за довідкою від 06.12.2021 про суддівську винагороду станом на 18.02.2020 у розмірі 210 200,00 грн відмовлено з посиланням на обставини того, що після 18.02.2020 не було відповідних змін в розмірі складових суддівської винагороди, зокрема посадового окладу працюючого судді.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає про таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1402-VIІІ).
Згідно з п.2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно зі ст.142 Закону №1402-VIII встановлено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, п.22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Згідно з п.24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.
Згідно з ч.1 ст.91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Частиною 3 ст.135 Закону №1402-VІІІ (у редакції закону до 16.10.2019) було обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування від 16.10.2019 №193-ІХ внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у п.3 ч.3 ст.135 цифри « 75» замінити цифрами «55».
Відтак, редакція ч.3 ст.135 Закону №1402-VІІІ ( у редакції Закону від 16.10.2019) обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2020 №4-р/2020 визнано неконституційним положення п.3 ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 16.10.2019 №193-ІХ.
Положення п.3 ч.3 ст.135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 16.10.2019 №193-ІХ стосувались розміру суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду.
Наведене в сукупності свідчить, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень від 18.02.2020 №2-р/2020 та від 11.03.2020 №11-р/2020 Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Відтак, з 19.02.2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII.
Стосовно аргументів пенсійного органу щодо відсутності підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки, виданої Апеляційним судом м. Києва №21/0403/21 від 06.12.2021, слід зазначити наступне.
В контексті спірних правовідносин суд звертає увагу, що відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 встановлено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
При цьому, додатком 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено форму довідки для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
У матеріалах справи наявна копія довідки Апеляційного суду м. Києва №21/0403/21 від 06.12.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, які видано у відповідності до Додатку 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
При цьому, суд зазначає, що вказану довідку видано на підставі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», рішень Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020, від 11.03.2020 №4-р/2020.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що довідка Апеляційного суду м. Києва №21/0403/21 від 06.12.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.
Водночас, суд звертає увагу, що у відповідача відсутні повноваження перевіряти розмір суддівської винагороди, зазначений у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Пунктом 19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Суд зазначає, що за результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було прийнято рішення №2600-0208-8/5979 від 13.01.2022 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402, яке за своєю суттю є відмовою у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди згідно довідки Апеляційного суду м. Києва про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №21/0403/21 від 06.12.2021, оформлена у формі листа №2600-0208-8/5979 від 13.01.2022, є протиправною.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди згідно довідки Апеляційного суду м. Києва про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №21/0403/21 від 06.12.2021, з урахуванням фактично виплачених сум.
За нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач сплатила судовий збір у розмірі 1 984,80 грн, тому ці витрати слід присудити на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди згідно довідки Апеляційного суду м. Києва про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №21/0403/21 від 06.12.2021, оформлену у формі листа №2600-0208-8/5979 від 13.01.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди згідно довідки Апеляційного суду м. Києва про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №21/0403/21 від 06.12.2021, з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1 984,80 грн (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.