про відмову у відкритті провадження
02 лютого 2024 року м. Київ 320/5228/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з позовом до Бориспільського міськрайонного управління юстиції, у якому просить суд:
-визнати постанову державного виконавця від 19.01.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №73349843 неправомірною;
-скасувати постанову державного виконавця від 19.01.2024 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №73349843;
-визнати постанову державного виконавця від 19.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73349843 неправомірною;
-скасувати постанову державного виконавця від 19.01.2024 про закінчення виконавчого провадження №73349843;
-скасувати постанову державного виконавця від 19.01.2024 про відкриття виконавчого провадження №73349843.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття державним виконавцем протиправної постанови.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
За приписами ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас, згідно ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч.1 ст.340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 339, ч. 1 ст. 340 ГПК України визначений інший порядок оскарження стороною виконавчого провадження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця, вчинених в процесі виконання рішення, прийнятого в порядку господарського судочинства, а саме до суду, який видав виконавчий документ.
Відтак, цей спір належить розглядати за правилами господарського судочинства і цей спір підсудний Господарському суду м. Києва, як суду який видав виконавчий документ, а не за правилами адміністративного судочинства.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №346/79/17 в сформовано правовий висновок про те, що за правилами адміністративного судочинства мали оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 у справі №183/4196/21.
Згідно п.1 ч.1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 6 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання вказаного нормативного положення суд роз'яснює позивачу, що вирішення цього спору належить до юрисдикції Господарському суду м. Києва в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 170, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Бориспільського міськрайонного управління юстиції про скасування постанов.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Леонтович А.М.