про залишення позовної заяви без руху
02 лютого 2024 року м. Київ № 320/631/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного банку України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсаційної виплати, премії за результативність роботи за 2020р., недоплаченої заробітної плати з 18.04. по 28.08.2020р., компенсації за втрату частини з/п, середній заробіток за весь часзатримки оплати сум, належних до виплати під час звільнення;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу: компенсаційну виплату (п. 7.3 Контракту) в сумі 1 400 224,66 грн., премію за 2020р. - 634 698,00 грн., недоплачену з/п за період з 18.04. по 28.08.2020р. без застосування обмеження - 436 044,36 грн., компенсацію за втрату частини з/п за період з 18.04. по 28.08.2020р. - 24 479,05 грн., середній заробіток за час затримки оплати сум, належних до виплати під час звільнення - 1 727 514,88 грн., моральну шкоду - 100 000,00 грн.
Вивчивши позовну заяву, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач, посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” вважає, що він звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи відсутність документа про сплату судового збору та приймаючи до уваги вищевикладену позицію позивача, суд звертає увагу на таке.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 910/4518/16, погодилася з висновком ВСУ (справа № 226/168/15-ц від 30.11.2016 р.) щодо сплати судового збору при вирішенні спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Так, вирішуючи питання по суті, Велика Палата Верховного Суду виклала наступну правову позицію: "...середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що розміщення норм статей 116, 117 Кодексу законів про працю України в розділі VII "Оплата праці" є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати..."
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене при зверненні до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить сплачувати судовий збір.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відтак, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн).
Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 17 275,15 грн. (1% від запитуваного середнього заробітку за час затримки оплати сум, належних до виплати під час звільнення - 1 727 514,88 грн.).
Втім, позивачем сплачено 14 493,60 грн., тому позивачу необхідно доплатити судовий збір в розмірі 2781,55 грн.
Слід зазначити, що відомості про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Київського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі Судовий збір, а також автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.
За вказаних обставин суддя приходить до висновку про необхідність залишити позовну заяву позивача без руху та надати строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, а саме: шляхом долучення до позовної заяви квитанції про доплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху, надавши строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
2. Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали надіслати позивачеві.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Марич Є.В.