ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9817/23
провадження № 2-др/753/174/23
01 лютого 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Цимбал І.К.
при секретарі - Козін В.Є.
з участю сторін: представника відповідача - Куракіна Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву адвоката Калініченко Б.І. в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр забезпечення Управління справами Апарату Верховної Ради України», про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
27.09.2023 Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення у справі № 753/9817/23 за позовом ОСОБА_1 доДержавного підприємства «Центр забезпечення Управління справами Апарату Верховної Ради України» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яким позовні вимоги задоволено повністю.
27.09.2023 до Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Калініченка Б.І. про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі.
Вказаним клопотанням адвокат Калініченко Б.І. просив, у разі задоволення позову у рамках справи № 753/9817/23, надати позивачу (його представнику) можливість надати докази понесення судових витрат та стягнути відповідні судові витрати, шляхом винесення додаткового рішення суду.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 27.10.2023 заяву передано судді Цимбал І.К.
Звертаючись із поданою заявою, адвокат Калініченко Б.І. зазначає, що позивачем у позовній заяві визначено вимогу щодо компенсації судових витрат. І що до таких витрат відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України належать витрати на професійну правничу допомогу.
13.07.2023 через канцелярію суду адвокатом Калініченком Б.І. було подано клопотання про долучення доказів сплати судового збору та доказів понесення судових витрат. До вказаного клопотання було, зокрема, долучено:
-копію договору від 01.06.2023 № 01-06/23 про надання правової (правничої) допомоги;
-копію акту приймання-передачі послуг від 20.06.2023;
-копію опису наданих у червні 2023 року послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.06.2023 № 01-06/23.
Крім того, 28.09.2023 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу від представника позивача надійшли:
-копія акту приймання-передачі послуг від 20.09.2023
-копія опису наданих у серпні 2023 року послуг за договором про надання правової (правничої допомоги) від 01.06.2023 № 01-06/23 від 20.09.2023;
-копія акту приймання-передачі послуг від 27.09.2023;
-копія опису наданих у вересні 2023 року послуг за договором про надання правової (правничої допомоги) від 01.06.2023 № 01-06/23 від 20.09.2023;
-копія листа ОСОБА_1 від 27.09.2023.
У вказаних клопотаннях адвокат Калініченко Б.І., посилаючись на долученні: договір про надання правової допомоги, акти приймання-передачі послуг та описи наданих послуг, відповідно до приписів ч. 8 ст. 141 ЦПК України, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесенні останнім витрати на правову допомогу, у розмірі 15 750,00 грн, а також гонорар успіху у розмірі 56 346,50 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача проти заяви заперечував, посилаючись на те, що витрати на правничу допомогу заявлені позивачем необгрунтовані та суперечать принципам відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема адвокатом Калініченко Б.І. не надано доказів жодних оплат за надану правничу допомогу, зокрема квитанції, платіжної інструкції на оплату послуг.
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд доходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою доДержавного підприємства «Центр забезпечення Управління справами Апарату Верховної Ради України» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у повному обсязі.
Під час ухвалення рішення у справі, судом не було вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, оскільки представник позивача, посилаючись на приписи ч. 8 ст. 141 ЦПК України просив надати додатковий час для надання доказів понесення судових витрат і вирішити питання стягнення судових витрат у додатковому рішенні.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та потім, у встановлений законом строк подасть суду докази витрат на правову допомогу.
Відповідно до п. 1.1 договору від 01.06.2023 № 01-06/23 про надання правової (правничої) допомоги адвокат бере на себе зобов'язання за плату (гонорар) в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати необхідну правову допомогу клієнту щодо представництва його інтересів у Дарницькому районному суді м. Києва, Київському апеляційному суді, Верховному Суді.
При цьому вказаним договором не конкретизується справа, у рамках якої адвокат надає позивачу правову допомогу. Тому суд вважає, що при укладенні договору правової допомоги ОСОБА_1 та адвокат Калініченко Б.І. досягли згоди щодо представництва інтересів ОСОБА_1 , зокрема, справі про стягнення на користь позивача компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Пунктом 4.1. договору сторони визначили розмір грошових коштів, що сплачується замовником, а саме 1 500 грн за одну годину роботи адвоката.
З огляду на наявні у матеріалах справи акти приймання-передачі послуг та описи наданих послуг у рамках договору, суд приходить до висновку, що адвокат Калініченко Б.І. при наданні послуг позивачу, витратив 10,5 годин роботи.
Отже розмір гонорару, що має сплатити адвокату Калініченку Б.І. позивач становить 15 750,00 грн.
Водночас, п. 4.2 договору сторони визначили, що у разі отримання клієнтом ( ОСОБА_1 ) позитивного ефекту, зокрема, винесення судового рішення на його користь, позивач, зобов'язаний сплатити адвокату Калініченку Б.І. гонорар успіху, у розмірі 20% від суми, що була стягнута (отримана) ОСОБА_1 .
З огляду на те, що рішенням від 27.09.2023 на позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі та стягнуто на його користь 97 343,16 грн - компенсації за невикористану відпустку та 184 389,36 грн - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 20 % від загальної суми стягнення, становить 56 346,50 грн.
Правомірність включення «гонорару успіху» до розміру судових витрат, узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
Водночас, суд приймає до уваги лист ОСОБА_1 від 27.09.2023 до адвоката Калініченка Б.І., в якому посилаючись на складне фінансове становище, просить відстрочити сплату гонорару успіху до січня 2024 року.
Суд вважає, що відсутність доказів оплати послуг з правової допомоги, або не проведення такої оплати до винесення судового рішення, щодо визначення розміру судових витрат, може обмежити права позивача на захист та на отримання правової допомоги, що має ознаки дискримінації за майновим станом і буде суперечити висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
Тому відсутність у матеріалах справи доказів повної чи часткової оплати за надані послуги адвокатом Калініченком Б.І. не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви про компенсацію витрат на правову допомогу.
Крім того, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, та зважаючи на повне задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов до висновку про те, що заява адвоката Калініченка Б.І. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Керуючись ст.ст. 133-137, 141, 270, 272, 273, 354 ЦПК України суд -
Заяву адвоката Калініченко Б.І. в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр забезпечення Управління справами Апарату Верховної Ради України», про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр забезпечення Управління справами Апарату Верховної Ради України», про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Державного підприємства «Центр забезпечення Управління справами Апарату Верховної Ради України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 750,00 грн. та гонорар успіху у розмірі 56 346,50 грн.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: