ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21768/23
провадження № 2/753/1569/24
05 лютого 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Сирбул О.Ф., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інтфляційних втрат,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення 3% річних та інтфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.06.2016 відповідач позичив у неї грошові кошти в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується розпискою відповідача про одержання коштів. 13.07.2017 позивач направила відповідачу поштою письмову вимогу про повернення боргу в строк до 23.07.2017, однак відповідач ухилився від її одержання.
У лютому 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 753/2166/18 було задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 200 000,00 грн., судові витрати в розмірі 2 352,40 грн., а всього 202 352,40 грн.
Постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2019 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_2 вказаної суми боргу. Станом на 23.11.2023 судове рішення не було виконане відповідачем. Відповідачем сплачено борг у загальному розмірі 18 646,35 грн. Таким чином сума боргу відповідача за рішенням суду станом на 23.11.2023 становить 183 706,05 грн. Позивач розраховує 3% річних та інфляційні нарахування за період 29.07.2017 по 23.11.2023.
Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, розмір грошового зобов'язання відповідача за час прострочення виконання рішення суду складає: 43 992,48 грн. - 3% річних та 158 486,10 грн. -інфляційних нарахувань, а всього 202 478,58 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2023 провадження по справі відкрито, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ст. 279 ЦПК України).
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02.07.2018 у справі № 753/2166/18 задоволено позов ОСОБА_1 , стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 200 000,00 грн., судові витрати в розмірі 2 352,40 грн., а всього 202 352,40 грн. (а.с. 19).
Постановою старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.06.2019 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_2 вказаної суми боргу (а.с. 20).
Станом на 23.11.2023 судове рішення не було виконане відповідачем.
Відповідачем сплачено борг у загальному розмірі 18 646,35 грн., що підтверджується довідкою з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 21).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
За правилами ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що: "у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань".
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Верховного Суду від 06.08.2018 по справі №361/7939/2015ц вказано, що суд в оцінці обґрунтованості вимог позивача виходить з того, що зволікання відповідача з виконанням рішення суду, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов'язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
З огляду на викладені висновки Верховного Суду, які відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України враховуються судом щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення у вигляді сплати штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України.
Судом встановлено, що вищевказане рішення суду відповідач не виконав, заборгованість не виплатив, протилежного останньою жодними доказами спростовано не було.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року №6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Таким чином, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
Позивач зазначає, що прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем порушує її майнові права та інтереси, а тому з відповідача на її користь підлягає стягненню 3% річних від простроченої суми боргу за період з 29.07.2017 по 23.11.2023.
Враховуючи, що відповідачем не виконується рішення Дарницького районного суду м.Києва від 02.07.2018, яким вже було задоволено позовні вимоги, позивач не позбавлений права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум за невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 3 % у розмірі 43 992,48 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Позивач зазначає, що у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з відповідача на його користь підлягає сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 29.07.2017 по 23.11.2023.
Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, наведеного позивачем, суд погоджується з розрахунком, який відповідає вимогам закону, а тому вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь інфляційних втрат у сумі 158 486,10 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідачем не надано доказів щодо спростування заявленої суми заборгованості, в тому числі не здобуто таких доказів під час розгляду справи.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався представник позивача у позовній заяві, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 024,79 грн., дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інтфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) 3% річних у розмірі 43 992,48 грн., інфляційні нарахування у розмірі 158486,10 грн., а всього 202 478,58 (двісті дві тисячі чотириста сімдесят вісім) гривень п'ятдесят вісім копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 024,79 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складений 05.02.2024.
Суддя: