Справа № 752/2023/24
Провадження № 1-кс/752/1081/24
31 січня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волгоград Волгоградської області РФ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні за № 12018010000000119 від 09.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України ,
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12017010000000054 від 27.10.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України. Клопотання погодив прокурор відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_8 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими слідчого управління ГУНП в АР Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12017010000000054 від 27.10.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наприкінці лютого 2014 року, більш точну дату та час в досудовим розслідуванням встановити не надалося можливим, на тимчасово окупованій території АР Крим створено не передбачене Конституцією та законами України збройне формування - так звана «Самооборона Криму», яке мало організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, озброєння вогнепальною зброєю, вибухівкою та мали на своєму озброєнні тяжке військове озброєння та військову техніку. У вище вказаному незаконному збройному формуванні (далі - НЗФ) визначено механізм вступу до його лав та порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності які полягали у здійсненні методами військових операцій та силової підтримки збройних сил Російської Федерації, придушення організованого опору «проукраїнсько» налаштованого населення на тимчасово окупованій території півострову Крим, примусової депортації населення з АР Крим, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили та матеріальних засобів, напади на підприємства, установи, організації, громадян, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких злочинів. Вказане НЗФ дислокувалось у різних населених пунктах та місцевостях півострову Крим та мало загальну координацію керівництва.
Так, із появою у АР Крим та м. Сімферополі у вищезазначений час непередбаченого конституцією та зоконами України НЗФ так званої «Самооборони Криму», ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою участі у його діяльності, будучи достовірно обізнаним, що останнє не відноситься до збройних формувань передбачених Законами України «про Збройні Сили України», «про Службу Безпеки України», «про Міліцію», «про Державну прикордонну службу України», «про Національну Гвардію України», «про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та іншими законодавчими актами України, якими передбаченого особливий порядок та умови створення і функціонування збройних формувань в України, знаходячись на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Сімферополі, після співбесіди з невстановленими у ході досудового слідства «ватажками» НЗФ «Самооборона Криму», ознайомившись з правилами поведінки, правами та обов'язками члена зазначеного збройного формування, а також їх злочинними намірами та планами, спрямованими на вище зазначені дії, дав свою згоду на їх дотримання та виконання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, добровільно вступив до непередбаченого Конституцією та законами України збройного формування «Самооборона Криму» на посаду «бійця».
У подальшому, на протягом березня 2014 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , будучи бійцем «так званої Самооборони Криму», разом з іншими невстановленими особами вказаного збройного формування, маючи на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову та іншу зброю, здійснював облогу Штабу Військово - Морських Сил України у м. Севастополі.
Крім того, на реалізацію злочинних намірів, ОСОБА_7 , продовжуючи протиправну діяльність, 19 березня 2014 року, діючи умисно, спільно з іншими особами зі складу «Самооборони Криму», виконуючи протиправні накази невстановлених осіб із числа «ватажків» зазначеного НЗФ, відповідно до розподіленої йому ролі, здійснював дії спрямовані на захоплення ІНФОРМАЦІЯ_2 розташованому за адресою: АДРЕСА_2.
05.07.2018 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
Слідчий зазначає, що на даний час підозрюваний ОСОБА_7 проживає та переховується на тимчасово окупованій території АР Крим, де і зареєстровано його місце проживання.
09.07.2018 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук.
Відповідно до рапорту працівника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі підозрюваний ОСОБА_7 державний кордон України та лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями Донецької, Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинав, що є достатньою підставою вважати, що ОСОБА_7 переховується на території Автономної Республіки Крим, яка окупована державою-агресором - російською федерацією.
Таким чином вищевказані факти свідчать, що підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органів досудового розслідування та суду на території Автономної Республіки Крим, яка окупована державою-агресором - російською федерацією, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Повістки про виклик ОСОБА_7 на 05.12.2023, 06.12.2023, 07.12.2023 опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 01.12.2023 за № 241 (7639), та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 31.11.2023.
Однак, 05.12.2023, 06.12.2023, 07.12.2023 підозрюваний ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явився, поважних причин неприбуття не повідомив.
Слідчий зазначає, що підставою для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтована підозра останнього у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України та наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зазначає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування.
На підставі зазначеного слідчий просить про задоволення клопотання.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити.
Захисник підозрюваного заперечив проти задоволення клопотання. Зазначив, що підозраОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не обґрунтована та не підтверджена належними доказами. Стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування. На підставі зазначеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Встановлено, що слідчими слідчого управління ГУНП в АР Крим та м. Севастополі здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12017010000000054 від 27.10.2017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.
05.07.2018 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, яке опубліковано на офіційному сайті Національної поліції України від 05.07.2018.
09.07.2018 підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук.
Відповідно до рапорту працівника ВКП ГУНП в АР Крим та м. Севастополі підозрюваний ОСОБА_7 державний кордон України та лінію розмежування з тимчасово окупованими територіями Донецької, Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинав, що підтверджується матеріалами справи.
Вказані обставини надають підстави вважати, що ОСОБА_7 переховується від органів досудового розслідування та суду на території Автономної Республіки Крим, яка окупована державою-агресором - російською федерацією, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Встановлено, що повістки про виклик ОСОБА_7 на 05.12.2023, 06.12.2023, 07.12.2023 опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 01.12.2023 за № 241 (7639), та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 30.11.2023, що підтверджується долученими до матеріалів справи відомостями.
Однак, 05.12.2023, 06.12.2023, 07.12.2023 підозрюваний ОСОБА_7 до органу досудового розслідування не з'явився, поважних причин неприбуття не повідомив, що свідчить про те, що останній переховується від органу досудового розслідування.
Отже, орган досудового розслідування вжив усіх можливих та необхідних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Щодо обґрунтованості підозри.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтована підозра», при оцінці цього питання слід звернутись до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», наголошується, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, є доведеною, тобто зазначені у клопотанні слідчого обставини і додані до нього матеріали кримінального провадження у своїй сукупності підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, щоОСОБА_7 міг вчинити зазначений вище злочин.
Підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_7 вчинив зазначене кримінальне правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження, зокрема копії: протоколу допиту свідка, протоколу впізнання особи за фотознімками, протоколу огляду, інших відомостей, долучених до клопотання.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дійОСОБА_7 , виходячи з наявних у слідчого судді матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчиненняОСОБА_7 вищезазначеного кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Згідно положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюванийОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України є обґрунтованим з таких підстав.
ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, який у відповідності до положень ст.12 КК України, є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Як встановлено вище, ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування, в зв'язку з чим постановою слідчого від 09.07.2018підозрюваного оголошено у розшук.
Матеріали клопотання переконливо вказують на наявність обставин, які свідчать про ухилення ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя, враховуючи тяжкість та характер злочину у вчинені якого підозрюєтьсяОСОБА_7 , обставини вчинення інкримінованого йому злочину, особу підозрюваного, не виключає, що підозрюваний,усвідомлюючи міру покарання, яка може бути призначена у разі визнання його винуватим, будучи не ізольованим від суспільства, він буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Прокурором також обґрунтовано наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), необхідність подальшого збирання доказів, зважаючи на обізнаність підозрюваного щодо деяких даних про учасників кримінального провадження, останній, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснити спроби впливу на свідків з метою зміни наданих показань, що в подальшому виключить надання ними правдивих і повних показань під час досудового розслідування і судового розгляду.
При цьому ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.
Отже, на даний час існує загроза того, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором обґрунтовано наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини даного кримінального провадження, а також відомості про те, що підозрюваний перебував в лавах незаконного збройного формування, що підтримувалось російською федерацією, останній може у подальшому бути задіяний у здійсненні збройної агресії відносно України. Отже, на переконання слідчого судді, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, є доведеним.
Разом з тим, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи сторони обвинувачення про існування ризиків того, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 2, 4 частини 1 статті 177 КПК України, оскільки, окрім формального посилання у змісті клопотання на наявність цих ризиків, будь-яких доводів в обґрунтування можливості ОСОБА_7 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в ході розгляду клопотання прокурором наведено не було. У зв'язку з цим слідчий суддя вважає недоведеним наявність ризиків, передбачених пунктами 2, 4 частини 1 статті 177 КПК України.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченогоч. 2 ст. 260 КК України, який у відповідності до положень ст. 12 КПК України, є тяжким злочином, та доведених стороною обвинувачення трьох ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, на даному етапі кримінального провадження, обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя у відповідності до статей 177, 178 КПК України враховує тяжкість покарання за інкриміноване діяння, зважає на відомості про те, що ОСОБА_7 оголошений у розшук, та вважає наявними підстави для обранняОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для запобігання його подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на викладене клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 32, 110, 131, 132, 176-178, 183-184, 193, 194, 206, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніше ніж через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного повинен розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1