Ухвала
Іменем України
05 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 175/5197/23
провадження № 51-592 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року,
встановив:
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року кримінальне провадження № 12021046440000247 стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які підозрювалися у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 125 КК України, було закрито у зв'язку зі звільненням підозрюваних від кримінальної відповідальності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, потерпіла ОСОБА_4 , оскаржила його в апеляційному порядку.
Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду ухвалою від 24 листопада 2023 року повернув апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, мотивуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження та особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку, а також не зазначає підстав поважності пропуску такого строку.
Не погоджуючись із зазначеними рішення судів попередніх інстанцій, потерпіла оскаржила їх у касаційному порядку.
На обґрунтування доводів своєї касаційної скарги потерпіла ОСОБА_4 зазначає, що підозрювана ОСОБА_5 в день закінчення строку давності притягнення її до кримінальної відповідальності, знову вчинила стосовно неї злочин, а тому суд першої інстанції, порушуючи вимоги ст. 49 КК України, закрив дане кримінальне провадження, не дочекавшись рішення по іншому кримінальному провадженню, відкритому за ст. 121 КК України.
Крім того, потерпіла також не погоджується і з рішенням суду апеляційної інстанції, який, на її переконання, безпідставно відмовив їй в апеляційному перегляді її скарги. При цьому зауважує, що вона була присутня лише на проголошенні вступної та резолютивної частин ухвали місцевого суду, а повний текст рішення суду першої інстанції вона так і не отримала, тому вважає, що апеляційна скарга була подана в розумні строки.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Тобто, у даному випадку, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала судді суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу потерпілої на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року, як таку, що була подана з пропущенням строку на апеляційне оскарження, та особа яка її подала не порушувала питання про поновлення такого строку.
З урахуванням зазначеного, доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_4 щодо незаконності ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 рокуне можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Що стосується доводів касаційної скарги потерпілої в частині незаконності ухвали судді Дніпровського апеляційного суду ухвалою від 24 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Зі змісту доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 , не погоджуючись з ухвалою місцевого суду про закриття кримінального провадження з підстав звільнення підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду ухвалою від 24 листопада 2023 року було повернуто апеляційну скаргу потерпілої на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України. Обґрунтовуючи своє рішення, суддя суду апеляційної інстанції послався на те, що:
- оскаржувану ухвалу суду першої інстанції було постановлено 17 жовтня 2023 року;
- відповідно до журналу судового засідання від 17 жовтня 2023 року та вступної частини судового рішення вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 була присутня в судовому засіданні під час проголошення оскаржуваної ухвали, змісту остаточного судового рішення та порядку і строку його оскарження;
- в матеріалах справи наявна розписка, складена власноруч потерпілою, відповідно до змісту якої ОСОБА_4 17 жовтня 2023 року отримала оскаржувану ухвалу суду першої інстанції;
- із апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду від 17 жовтня 2023 року потерпіла звернулась лише 14 листопада 2023 року, про що свідчить як власноруч поставлений підпис і дата складання скарги, так і штамп вхідної кореспонденції суду.
Таким чином суддя суду апеляційної інстанції дійшов висновку, що потерпіла звернулась із апеляційною скаргою на вказане судове рішення зі спливом строку апеляційного оскарження, передбаченого положеннями п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України. При цьому зауважив, що потерпіла питання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції не ставила, а також не зазначала підстав поважності пропуску такого строку, у зв'язку з чим, з огляду на положення, передбачені п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, наявні правові підстави для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18 (провадження № 51-6470 кмо 18), у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
При цьому зі змісту вказаної постанови Суду вбачається, що необізнаність заінтересованих осіб з мотивами прийнятого рішення, за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Отже, ураховуючи вищенаведене, а також те, що потерпіла ОСОБА_4 була присутня під час проголошення резолютивної частини ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року, проте апеляційну скаргу на вказане рішення подала лише 14 листопада 2023 року, тобто з порушенням семиденного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, визначеного у п. 2 ч. 2 ст. 395 КПК України, при цьому до своєї апеляційної скарги не додала клопотання про поновлення їй такого строку, то висновки судді суду апеляційної інстанції про необхідність повернення апеляційної скарги потерпілої, з підстав зазначених в ухвалі, повною мірою узгоджуються з положеннями п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, а тому касаційна скарга в частині незаконності ухвали судді Дніпровського апеляційного суду ухвалою від 24 листопада 2023 року задоволенню не підлягає.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Таким чином, за результатом перевірки доводів потерпілої ОСОБА_4 щодо оскарження ухвалиДніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням підозрюваних від кримінальної відповідальності та ухвали судді Дніпровського апеляційного суду ухвалою від 24 листопада 2023 року про повернення апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав, які б свідчили про необхідність задоволення касаційної скарги.
На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2023 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3