31 січня 2024 року
м. Київ
Справа № 471/226/18
Провадження № 51-5602 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150170000366, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Новоукраїнка Кіровоградської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Згідно з висунутим обвинуваченням, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому місці у ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виник умисел на вимагання грошових коштів у їх знайомого ОСОБА_6 із застосуванням погроз вбивства та пошкодження його майна.
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 знали ОСОБА_6 тривалий час, були обізнані про його фінансовий стан, у зв'язку із чим вирішили вимагати у нього грошові кошти у сумі 100 тисяч доларів США, розуміючи реальну можливість їх отримати.
Для забезпечення вчинення злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_8 придбали транспортний засіб «Тойота Прадо» чорного кольору з реєстраційними номерними знаками « НОМЕР_1 », приготували камуфльовану форму з маскою для обличчя, пляшку із легкозаймистою запалювальною сумішшю, револьвер «Наган» заряджений бойовими припасами.
В подальшому ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , реалізовуючи свій злочинний умисел на автомобілі «Тойота Прадо» прибули в с. Ганнівка Братського району Миколаївської області, де чекали появи на вулиці ОСОБА_6 для оголошення вимоги надання грошових коштів.
15 вересня 2017 року приблизно о 08.00 год. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , перебуваючи в салоні автомобіля помітили ОСОБА_6 , який рухався один на власному автомобілі, після чого ОСОБА_9 , керуючи транспортним засобом, почав переслідувати автомобіль ОСОБА_6 .
Приблизно о 08.30 год. в полі, у межах с. Єлизаветівка Братського району Миколаївської області ОСОБА_9 заблокував подальший рух ОСОБА_6 та змусив зупинитись, після чого ОСОБА_8 , будучи одягненим у камуфльовану форму з маскою на голові, сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_6 , де, використовуючи як доказ своїх намірів револьвер «Наган», почав висловлювати на адресу ОСОБА_6 і його близьких родичів погрози вбивства та заподіяння каліцтва, а також, демонструючи пляшку із запалювальною горючою сумішшю, погрожував знищити шляхом підпалу його майно й повідомив вимогу надання грошових коштів у сумі 100 тисяч доларів США.
Під час вимагання грошових коштів ОСОБА_8 використав як підставу неіснуючий борг, який нібито виник у ОСОБА_6 під час здійснення господарської діяльності на посаді керівника ТОВ «Відродження». Усвідомлюючи реальну загрозу власному життю та здоров'ю, а також можливість пошкодження майна, ОСОБА_6 погодився виконати вимогу ОСОБА_8 щодо надання грошей.
Досягши бажаного результату, ОСОБА_8 узяв номер контактного телефону ОСОБА_6 , повідомив, що узгодить місце передачі грошей по телефону, та поїхав разом із ОСОБА_9 у невідомому напрямку.
01 жовтня 2017 року приблизно о 18.00 год. в с. Піддубне Новоукраїнського району Кіровоградської області, на території домоволодіння ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виготовили запалювальну суміш, яку вирішили використати для пошкодження майна ОСОБА_6 .
Цього ж дня, приблизно о 20.00 год., ОСОБА_8 на автомобілі під керуванням ОСОБА_10 , який був обізнаний про вимагання грошей у ОСОБА_6 , але у вчиненні злочину участі не приймав, прибув в с. Єлізаветівка Братського району Миколаївської області, де за допомогою раніше виготовленої запалювальної горючої суміші хотів пошкодити майно, розташоване в межах Фермерського господарства «Земля», але був помічений працівниками поліції, після чого втік у невідомому напрямку.
Крім того ОСОБА_8 у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці, придбав револьвер зразка 1895 року (системи Наган) № 5611, калібру 7,62 мм та вісімдесят один патрон.
Незаконно придбані патрони ОСОБА_8 приніс до свого місця проживання по АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу до проведення обшуку 02 жовтня 2017 року.
Незаконно придбані револьвер «Наган» калібру 7,62 мм із спорядженим п'ятьма патронами калібру 7,62 мм барабаном ОСОБА_8 незаконно зберігав у невизначеному досудовим розслідуванням місці та носив при собі до виявлення працівниками правоохоронних органів 01 жовтня 2017 року під час спроби його затримання близько 20 години в с. Єлизаветівка Братського району Миколаївської області, коли останній з метою уникнення кримінальної відповідальності викинув його на узбіччя та втік у невідомому напрямку.
Крім того ОСОБА_9 у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці придбав чотири предмети, які є основними комплектуючими частинами ручної осколкової наступальної гранати РГД-5 та ручної осколкової наступальної ударно-дистанційної гранати РГН, які при конструктивному поєднанні утворюють два вибухові пристрої промислового виготовлення військового призначення, що відносяться до бойових припасів, які приніс до свого місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу до проведення обшуку 02.10.2017 року, коли вони були виявлені і вилучені працівниками поліції.
Арбузинський районний суд Миколаївської області вироком від 13 вересня 2021 року визнав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, та виправдав їх на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку із недоведеністю вчинення ними кримінальних правопорушень.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 03 серпня 2023 року апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишив без задоволення, а оскаржуваний вирок - без змін.
Виправдовуючи ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , суд першої інстанції визнав недопустимими окремі докази з підстав, крім іншого, що у матеріалах кримінального провадження відсутнє рішення керівника органу досудового розслідування, яким станом на 19 вересня 2017 року у встановленому КПК України порядку керівник органу досудового розслідування уповноважив слідчих на здійснення досудового розслідування, й до 18 жовтня 2017 року досудове розслідування здійснювалось неуповноваженими слідчими.
Зокрема, у тому числі з цих підстав суд визнав недопустимими наступні докази: протокол огляду предмета від 16.10.2017 за результатами огляду мобільного телефону «Айфон 6S»; протокол огляду місця події від 01 жовтня 2017 року; протоколу огляду предмету від 02.10.2017 за результатами огляду телефону «NOKIA Х2»; протоколу огляду від 02.10.2017 за результатами огляду житла ОСОБА_10 ; протоколу огляду від 02.10.2017 року з фототаблицею за результатом огляду автомобіля ОСОБА_9 ; протокол слідчого експерименту від 06.10.2017 за участю підозрюваного ОСОБА_10 ;
Також суд визнав недопустимими доказами висновки експертів за результатами дослідження речей, вилучених під час оглядів, оскільки вони є похідними від доказів, які визнані судом недопустимими. Зокрема суд визнав недопустимими доказами висновки експертів № 570 від 23.11.2017, № 2351 від 11.01.2018 та № 569 від 09.10.2017.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 13 вересня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року у зв'язку з істотним порушенням вимог КПК України і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про визнання недопустимими частини доказів з тих підстав, що вони отримані неуповноваженими слідчими.
Зокрема вважає невірною оцінку судів про те, що наказ № 169 від 19.09.2017 «Про створення слідчо-оперативної групи для розкриття та розслідування злочину» не є процесуальним рішенням керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, що призвело до необґрунтованого, на думку представника, визнання недопустимими доказами протоколу огляду місця події від 01 жовтня 2017 року, протоколу огляду предмету - телефону «NOKIA Х2» від 02.10.2017, протоколу огляду житла ОСОБА_10 від 02.10.2017, протоколу слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_10 від 06.10.2017, а також висновків експертів № 570 від 23.11.2017, № 2351 від 11.01.2018 та № 569 від 09.10.2017.
Вважає, що наказ № 169 від 19.09.2017 «Про створення слідчо-оперативної групи для розкриття та розслідування злочину» відповідає всім вимогам до рішення про доручення здійснення досудового розслідування слідчому/групі слідчих.
Виправданий ОСОБА_8 подав заперечення на касаційну скаргу представника потерпілого і просив відмовити у її задоволенні. Указав на відсутність наміру брати участь у касаційному розгляді.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримав подану касаційну скарги частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За частиною 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до положень статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду є рішенням суду вищого рівня стосовно законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, яке перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим. Однак цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.
Виправдовуючи ОСОБА_8 і ОСОБА_9 суд першої інстанції вказав, що в матеріалах кримінального провадження відсутнє рішення керівника органу досудового розслідування, яким станом на 19 вересня 2017 року він уповноважив слідчих на здійснення досудового розслідування. При цьому суд вказав, що наказ від 19 вересня 2017 року № 169 «Про створення слідчо-оперативної групи для розкриття та розслідування злочину» (т. 1 а. с. 232) не є таким документом.
У зв'язку з цим суд визнав недопустимими, крім інших, доказами:
протокол огляду місця події від 01.10.2017 року (т. 1 а. с. 178-181), у якому зафіксовано огляд транспортного засобу ВАЗ 2101, в салоні якого виявлено та вилучено 12 пластикових пляшок заповнених рідиною з запахом бензину, в які поміщено відрізки тканини. В багажнику автомобіля виявлено та вилучено металеву каністру ємністю 20 л, заповнену рідиною із запахом бензину. На узбіччі в чагарниках виявлено та вилучено пістолет без маркування, в барабані якого виявлено та вилучено 5 набоїв. Також вилучено мобільний телефон «NOKIA» фіолетового кольору;
протокол огляду предмету - телефону «NOKIA Х2» від 02.10.2017 року (т. 1 а.с 185-186), у якому зафіксовано огляд виданого ОСОБА_10 телефону «NOKIA Х2», у якому містяться з'єднання з абонентом « ОСОБА_11 »;
протокол огляду житла ОСОБА_10 від 02.10.2017 (т. 1 а. с. 188-193), у якому зафіксовано огляд території домоволодіння ОСОБА_10 , де в господарській будівлі на стелі в щілині виявлено та вилучено автомобільні номери НОМЕР_1, при вході в будинок виявлена та вилучена пластикова каністра червоного кольору ємністю 10 л;
протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_10 від 06.10.2017 (т. 2 а. с. 43-55), у якому зафіксовано, що ОСОБА_10 вказав на територію свого домоволодіння в АДРЕСА_3 як на місце, куди приїздили ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та звідки вони на автомобілі ОСОБА_10 їздили у с. Ганнівка Братського району Миколаївської області, де оглянули магазин і будинок, та в с. Єлизаветівка, де оглянули територію фермерського господарства. Там ОСОБА_9 повідомляв, що вказані об'єкти «збудовані за його кошти». Приблизно через тиждень знову приїхали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , і вони знову їздили у с. Ганнівка та с. Єлизаветівка Братського району Миколаївської, де оглядали місцевість, а, коли повернулись, ОСОБА_9 дав йому стартовий пакет з сім-кртою з номером НОМЕР_2 . Під час слідчого експерименту ОСОБА_10 видав слідчому стартовий пакет без сім-карти до номера НОМЕР_2 . Також показав, що ОСОБА_9 передав йому на зберігання іноземні автомобільні номери.
Потім він показав місце, де 01.10.2017 року він з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за допомогою бензину, дизельного палива, матерчатої тканини та пляшок зробили запалювальну суміш та поклали її до його автомобіля. Видав лійку, яку вони використовували. Після цього ОСОБА_10 показав, як вони з ОСОБА_8 проїхали до с. Єлизаветівка до території фермерського господарства;
похідний від указаних вище доказів висновок експерта № 570 від 23.11.2017 (т. 2 а. с. 97-102), відповідно до якого наданий на експертизу один предмет, вилучений 01.10.2017 року під час огляду автомобіля ВАЗ 2101, є вогнепальною зброєю - револьвером зразка 1895 року (системи Наган) №5611, калібру 7,62 мм, який придатний до стрільби. Надані на експертизу п'ять предметів, вилучених 01.10.2017 року під час огляду автомобіля ВАЗ 2101, є 7,62-мм патронами до револьверу «Наган», виготовлені промисловим способом призначені для револьвера зразка 1985 року (системи Наган), а також можуть використовуватись з револьвером «Pieper». Крім того ці патрони можуть бути використані для стрільби з переробленої вогнепальної зброї або ж зброї відповідного калібру, виготовленої саморобним способом;
висновок експерта № 2351 від 11.01.2018 (т. 2 а. с. 196-201), відповідно до якого надані на експертизу в 12 полімерних пляшках рідини та залишки рідини в полімерній каністрі, вилучені 01.10.2017 року під час огляду автомобіля ВАЗ 2101, представляють собою суміш світлих нафтопродуктів бензинових та солярових фракцій;
висновок експерта№ 569 від 09.10.2017 (т. 2 а. с. 134-139), відповідно до якого револьвер, вилучений 02.10.2017 року під час огляду автомобіля, до вогнепальної зброї не належить, а є револьвером «EKOL PYTHON 2,5» № НОМЕР_3 , калібру 4 мм (Флобер), призначеним для тренувальної стрільби. Предмети у кількості 8 шт., надані на експертизу, до боєприпасів не належать, а є довгими патронами Флобера кільцевого запалення калібру 4 мм, призначеними для тренувальної стрільби.
Визначивши, крім інших, зазначені докази недопустимими, суд дійшов загального висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Не погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, прокурор та представник потерпілого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Представник потерпілого у скарзі в контексті доводів про неправильну оцінку змісту і значення наказу № 169 від 19 вересня 2017 року «Про створення слідчо-оперативної групи для розкриття та розслідування злочину» зазначав, що КПК України не містить імперативних приписів щодо конкретної форми рішення керівника органу досудового розслідування про доручення здійснення досудового розслідування слідчому (групі слідчих), і ухвалення керівником органу досудового розслідування письмового наказу, яким визначено слідчих, уповноважених на здійснення досудового розслідування конкретного кримінального провадження, не суперечить вимогам ст. 39 КПК України і є достатнім для наділення слідчого відповідними повноваженнями (т. 6 а. с. 130-132).
Прокурор також у апеляційній скарзі зазначав про безпідставність висновків суду про відсутність у справі документів, які підтверджують повноваження слідчих на здійснення досудового розслідування (т. 6 а. с. 105-128).
Спростовуючи доводи апеляційних скарг в цій частині, суд апеляційної інстанції формально погодився з позицією суду першої інстанції щодо оцінки наказу № 169 від 19 вересня 2017 року «Про створення слідчо-оперативної групи для розкриття та розслідування злочину», вказавши, що цей документ не має усіх необхідних реквізитів.
Зі змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК України слідує, що визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував про можливість визначення слідчого, групи слідчих документом, який хоч і має іншу назву ніж «постанова», але містить всі необхідні дані, які зазначаються у постанові (посаду особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання документа, підстави для його складання (статті 39, 214 КПК України), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР), а невідповідність самої лише назви документа не змінює його суті (справи № 991/722/21, № 461/7741/16-к, № 663/3293/20).
Однак, апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України належним чином не перевірив указані вище доводи апелянтів в контексті практики Верховного Суду, обмежився посиланням на відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.
Зокрема апеляційний суд не навів належних мотивів на обґрунтування того, чому він не бере до уваги документ, за змістом якого, крім іншої інформації, у кримінальному провадженні за номером № 12017150170000366 за підписом начальника СВ Братського ВП ГУНП в Миколаївській області майора поліції ОСОБА_12 слідчими зазначені сам ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є істотними, оскільки могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку з чим вбачається передчасним висновок суду про недоведеність вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
За таких обставин касаційну скаргу представника потерпілого потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду - скасувати на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, надати на всі доводи відповіді й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідатиме положенням статей 370, 419 КПК України.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3