29 січня 2024 року
м. Київ
справа № 466/2622/22
провадження № 51-5987км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12012150030000019.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12012150030000019 від 29 листопада 2012 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі п. 31 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв'язку з не встановленням осіб, які вчинили кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_6 ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року оскаржив у апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 липня 2023 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить судові рішенняскасувати і призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що:
· суд першої інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження за п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки в ході досудового розслідування були встановлені особи, причетні до вчинення кримінальних правопорушень;
· місцевий суд розглянув справу за його відсутності, при цьому належним чином не повідомив його про дату, час і місце судового засідання; наголошує, що матеріали провадження не містять журналу судового засідання та технічного запису;
· стороною обвинувачення не було виконано низку ухвал слідчих суддів, що вплинуло на з'ясування обставин щодо переривання перебігу строківдавності та встановлення істини у справі, а також не було внесено відомості до ЄРДР за результатами низки експертиз у цьому кримінальному провадженні з метою приховування скоєного щодо нього злочину;
· суд апеляційної інстанції не звернув увагу на вказані порушення і зробив помилковий висновок про те, що жодна із ухвал слідчих суддів у цьому кримінальному провадженні не містить рішення про внесення за його заявою відповідних відомостей у ЄРДР;
· апеляційний суд розглянув справу за відсутності частини матеріалів кримінального провадження;
· судом апеляційної інстанції порушено ч. 3 ст. 404 КПК України;
· оскаржені судові рішення не відповідають вимогам статті 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримала вимоги касаційної скарги, просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати .
Потерпілий подав клопотання про проведення судового засідання за його відсутності.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність як засада кримінального провадження відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України полягає у тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст. 25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Пунктом 31 ч. 1 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим усіх зібраних та перевірених доказів.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, у провадженні СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області перебували матеріали кримінального провадження № 2012150030000019 від 29 листопада 2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст.367, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, розпочатого за фактом заволодіння шляхом шахрайства та підробки документів належними ОСОБА_6 зернозбиральними комбайнами в період 2006 - 2008 років.
Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, отже відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України строк його давності складає 10 років.
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 358, ч.1 ст. 190 КК України є кримінальними проступками, санкція яких передбачає покарання у виді обмеження волі (згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності 3 роки).
Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України, згідно ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строк їх давності складає 3 роки.
Матеріалами справи підтверджується, що 02 травня 2022 року прокурор Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_8 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з клопотанням про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12012150030000019 від 29 листопада 2012 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК України.
За результатами судового розгляду місцевий суд дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 31ч. 1 ст. 284 КПК України, пославшись на те, що у ході проведення досудового розслідування особа, яка вчинила зазначені кримінальні правопорушення не встановлена, відповідно повідомлення конкретній особі про підозру в порядку, визначеному п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, не оголошувалось, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений ст. 49 КК України, за вчинення цих кримінальних правопорушень закінчився.
Потерпілий ОСОБА_6 ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року оскаржив у апеляційному порядку. При цьому зміст більшості доводів апеляційної скарги, що є фактично аналогічними доводам касаційної скарги, зводилися до безпідставного закриття судом першої інстанції кримінального провадження за п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК України
Апеляційний суд погодився з таким рішенням місцевого суду, зазначивши, що ухвала суду першої інстанції є законною, належним чином обґрунтованою та вмотивованою.
Однак, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів суду касаційної інстанції такий висновок вважає передчасним з огляду на таке.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи. В свою чергу суд, під час вирішення питання про закриття кримінального провадження, має враховувати чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України) (див. постанови Верховного Суду від 25 серпня 2021 рокув справі№ 142/536/20, від 29 червня 2022 року в справа № 725/3569/21, від 07 червня 2023 року в справі№ 545/51/22).
Однак, як вбачається з клопотання прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК України, у ньому не відображено, що потерпілий зазначає про конкретних осіб, які причетні до вчинення цих кримінальних правопорушень, а також не зазначені відомості, які саме слідчі дії було проведено органами досудового розслідування, що не дало можливості судам дати обґрунтовану оцінку того, чи було здійснено слідчим належні заходи по збиранню та дослідженню доказів в порядку, визначеному статтями 91 - 94 КПК України, чи проведено в достатньому обсязі слідчі дії, а отже, чи є обґрунтованим клопотання прокурора про закриття кримінального провадження.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2021 року (справа № 466/8070/14-к), яка наявна у матеріалах справи (а.с. 97 - 99), було частково задоволено скаргу потерпілого ОСОБА_6 на бездіяльність прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова та слідчого СВ відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП України у Львівській області в межах кримінального провадження № 12012150030000019, яка полягала у нерозгляді клопотань потерпілого від 08 червня 2021 року та від 09 червня 2021 року, якими він порушував питання, зокрема, щодо повідомлення про підозру особам, яких встановлено за результатами проведених експертиз.
Вказаним рішенням слідчого судді зобов'язано слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП України у Львівській області ОСОБА_9 , у відповідності до вимог ст. 220 КПК України розглянути клопотання від 08 червня 2021 року та від 09 червня 2021 року.
Однак, як убачається з оскаржуваної ухвали місцевого суду від 06 травня 2022 року, вирішуючи питання про закриття кримінального провадження за п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК України, відповідної оцінки щодо виконання чи невиконання вищезазначеної ухвали слідчого судді судом надано не було, на що не звернув уваги й суд апеляційної інстанції.
Водночас погоджуючись з рішенням місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення щодо нього конкретними особами, про недотримання органом досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження.
При цьому апеляційний суд не звернув належної уваги, зокрема, і на наявні у матеріалах справи Договір купівлі-продажу транспортного засобу № С-1381-6 (а.с. 18) та висновки судово-почеркознавчих експертиз (а.с. 89-95, 114-116), на які потерпілий посилався у своїй апеляційній скарзі.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати такою, що відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.
Варто зауважити, що за приписами ч. 2 ст. 314 КПК України, підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.
Як вбачається із матеріалів провадження, після надходження до суду клопотання прокурора про закриття кримінального провадження від 03 травня 2022 року, ухвалою Шевченківськогорайонного суду м. Львовавід 05 травня 2022року було призначено підготовче судове засідання на 06 травня 2022 року (а. п. 22).
Проте, вході дослідження матеріалів провадження будь-яких відомостей щодо повідомлення потерпілого ОСОБА_6 про час та місце проведення підготовчого судового засідання, колегією суддів не встановлено.
Таким чином, під час розгляду провадження суди першої і апеляційної інстанцій допустили порушення вимог кримінального процесуального закону, які є істотними, оскільки ставлять під сумнів законність і обґрунтованість постановлених судових рішень, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування таких рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, з огляду на що, колегія суддів не перевіряє інших доводів касаійної скарги.
Під час нового розгляду в суді першої інстанції необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК України, за наслідком якого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 433, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 06 травня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3