Справа №712/5264/23
Провадження № 1-кп/712/268/24
про продовження запобіжного заходу
06 лютого 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2, ч.3 ст.436-2 КК України,
В провадженні Соснівського районного суду м.Черкаси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2, ч.3 ст.436-2 КК України.
Прокурором до суду подано клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. Клопотання обґрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому з метою запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, враховуючи тяжкість покарання, прокурор просив задовольнити клопотання та продовжити запобіжний захід. В обґрунтування наявності вищенаведених ризиків прокурор також вказав, що правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , в умовах воєнного стану має особливо небезпечний характер. ОСОБА_7 , будучи раніше засудженою за підтримку агресії рф проти України, не розкаялась у вчиненому, а продовжила злочинну діяльність, в тому числі надавала допомогу рф, тому існує ризик продовження її злочинної діяльності у співучасті з іншими невстановленими особами.
Захисник та обвинувачена заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши, що клопотання прокурора є необґрунтованим, до нього не додано доказів на підтвердження ризиків, що були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу. ОСОБА_7 вказала, що вона має мати похилого віку та сина, які потребують її допомоги та догляду; також вона бажає працювати і допомагати фінансово сину. За вказаних обставин, обвинувачена просили змінити запобіжний захід на домашній арешт у нічний ча доби, вказавши, що ОСОБА_7 має на праві оренди житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_7 закінчується 11 лютого 2024 року.
Водночас, завершити судове провадження до спливу строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо.
У зв'язку з воєнною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан терміном на 30 днів, а також запроваджено заходи правового режиму воєнного стану. Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ст.178 КПК України, суд враховує те, що кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_7 , згідно зі ст.12 КК України, віднесене до особливо тяжких злочинів, що загрожує обвинуваченій, за умови доведеності її вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна.
Вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 23.05.2022, зміненим ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09.08.2022 у справі №712/2951/22, ОСОБА_7 було засуджено за ч.1 ст.111-1 КК України, за ч.3 ст.436-2 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України, до остаточного покарання у виді 5 років позбавлення волі та позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, строком на 10 років; на підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк терміном на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Таким чином, ОСОБА_7 є раніше судимою особою за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, проти миру, та нині у період воєнного стану обґрунтовано підозрюється у вчиненні таких злочинів, відтак, може вчинити інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також, тяжкість покарання може спонукати ОСОБА_7 переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, та здійснювати вплив на свідків, експерта у кримінальному провадженні. На обґрунтування ризику можливого переховування обвинуваченої від правосуддя, суд надає оцінку особі обвинуваченої, яка тяжкими захворюваннями не страждає, є незаміжньою, на утриманні дітей не має, офіційно не працевлаштована.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що існують достатні підстави для продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи захисника ОСОБА_6 та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу суд вважає необґрунтованими, з огляду на безальтернативність запобіжного заходу згідно з ч.6 ст.176 КПК України. Посилання захисника та обвинуваченої щодо наявності у ОСОБА_7 постійного місця проживання суд оцінює критично, та зазначає, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_7 на праві оренди чи у власності житла, де можна було би відбувати домашній арешт.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої судом, на даному етапі, не встановлено та обвинуваченою не доведено.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Керуючись ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає обвинуваченій ОСОБА_7 розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки остання обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 177-178, 183, 194, 331, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора Черкаської обласної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 06 лютого 2024 року по 06 квітня 2024 року включно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 о
ОСОБА_3