02 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 630/136/23
провадження № 61-16827св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», Акціонерне товариство «Таскомбанк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС», Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегого»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 20 червня 2023 року у складі судді Зінченка О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», Акціонерного товариства «Таскомбанк», Приватного фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», акціонерного товариства «Таскобанк» (далі - АТ «Таскобанк»), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СК «ТАС»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегого» (далі - ТОВ «Мегого») про захист прав споживачів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15 березня 2021 року уклав із ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладено кредитний договір, за умовами якого отримав кредит у розмірі 248 336,26 грн на строк 48 місяців.
Вказував, що під час укладення договору кредитодавець вніс до його змісту платежі з обов'язком укладення відповідних договорів на супровідні послуги, від яких він не мав права відмовитися, чим порушено принцип свободи договору.
Зазначав, що кредитодавець ввів його в оману, нав'язавши йому послуги, в яких він не мав потреби та які погіршили його фінансове становище, як обов'язкові умови отримання кредиту. Він не має фінансово-економічної та юридичної освіти і не міг орієнтуватися у юридичних позиціях при укладенні договору.
Обов'язковість укладення договорів на супровідні послуги не передбачена паспортом кредиту, суперечить вимогам закону та його волевиявленню.
Збитки за цими послугами (супутні послуги) склали 32 756,85 грн, а тому сторона, що застосувала обман при укладенні договору, має відшкодувати йому цю суму у подвійному розмірі - 65 513,70 грн, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн з одночасним визнанням всіх правочинів недійсними.
Окрім того, він не підписував Умови отримання фінансових кредитів ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», на які міститься посилання у пункті 2.1. кредитного договору, та не визнає редакції цих Умов, розміщеної на сайті товариства. Отже, кредитний договір в частині Умов отримання фінансових кредитів, укладений з недотриманням письмової форми, є нікчемним.
Також зазначав, що уклав оспорюваний кредитний договір під впливом тяжкої обставини, а саме необхідності погашення заборгованості за попереднім кредитним договором від 08 квітня 2020 року у розмірі 214 979,41 грн, несплата якої тягне нарахування штрафів, пені, неустойки, що теж є підставою для недійсності правочину.
20 вересня 2021 року право вимоги за кредитним договором відступлене АТ «Таскомбанк» на підставі договору факторингу.
Крім цього, посилався на те, що й кредитний договір від 08 квітня 2020 року № 6224647722 та супутні до нього договори укладені із аналогічними порушеннями та також під впливом тяжкої обставини - фінансова залежність від товариства за кредитним договором від 08 листопада 2019 року № 6284294377, заборгованість за яким склала 171 757,98 грн, та погрози застосування штрафних санкцій. У паспорті кредиту від 08 квітня 2020 року також було зазначено, що платежі за додаткові та супутні послуги відсутні. Однак кредитодавець включив до умов кредитного договору платежі за страхування. За цим договором його збитки склали 25 713,22 грн, тобто вартість супутніх послуг, тому сторона, що застосувала обман при укладенні договору, має відшкодувати йому цю суму у подвійному розмірі - 51 426,44 грн та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 25 000,00 грн з одночасним визнанням всіх правочинів недійсними.
Порушення його прав призвели до душевних страждань, необхідності додаткових витрат на відновлення становища, додаткових зусиль щодо нормалізації життя, внаслідок чого у нього погіршились самопочуття та стан здоров'я, у зв'язку з чим він має право на відшкодування моральної шкоди.
Посилаючись на наведене та уточнивши свої вимоги, позивач просив:
визнати кредитний договір № 6224647722, укладений 08 квітня 2020 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», недійсним;
визнати договір страхування життя позичальника № 6224647722-С, укладений 08 квітня 2020 року між ним та ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» та ним, недійсним;
застосувати наслідки недійсності договору страхування життя позичальника № 6224647722-С, укладеного 08 квітня 2020 року між ним та ПрАТ «Страхова компанія «ТАС», стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» на його користь грошову суму у розмірі 24 263,22 грн;
визнати договір страхування життя за програмою «ТАС «Підтримка» № 6224647722-ЛО, укладений 08 квітня 2020 року між ним та ПрАТ «Страхова компанія «ТАС», недійсним;
застосувати наслідки недійсності договору страхування життя за програмою «ТАС «Підтримка» № 6224647722-ЛО, укладеного 08 квітня 2020 року між ним та ПрАТ «Страхова компанія «ТАС», стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» на його користь грошову суму у розмірі 800,00 грн;
визнати договір страхування № 6224647722-KMZ, укладений 08 квітня 2020 року між ним та ПрАТ «Страхова група «ТАС», недійсним;
застосувати наслідки недійсності договору страхування № 6224647722-KMZ, укладеного 08 квітня 2020 року між ним та ПрАТ «Страхова група «ТАС», стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на його користь грошову суму у розмірі 650,00 грн;
визнати кредитний договір від 15 березня 2021 року № 1295297604, укладений між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», недійсним;
визнати угоду, укладену 15 березня 2021 року між ним та ТОВ «Мегого», недійсною;
застосувати наслідки недійсності угоди, укладеної 15 березня 2021 року між ним і ТОВ «Мегого», стягнути з ТОв «Мегого» на його користь грошову суму у розмірі 1 188,00 грн;
визнати договір страхування життя позичальника № 1295297604-С, укладений 15 березня 2021 року між ним та ПрАТ «Страхова компанія «ТАС», недійсним;
застосувати наслідки недійсності договору страхування життя позичальника № 1295297604-С, укладеного 15 березня 2021 року між ним і ПрАТ «Страхова компанія «ТАС», стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» на його користь грошову суму у розмірі 30 368, 85 грн;
визнати договір страхування життя за програмою «ТАС «Підтримка» № 1295297604-ЛО, укладений 15 березня 2021 року між ним і ПрАТ «Страхова компанія «ТАС», недійсним;
застосувати наслідки недійсності договору страхування життя за програмою «ТАС «Підтримка» № 1295297604-ЛО, укладеного 15 березня 2021 року між ним і ПрАТ «Страхова компанія «ТАС», стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» на його користь грошову суму у розмірі 1 200,00 грн,
стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» на його користь на відшкодування завданих йому внаслідок застосування обману під час укладення кредитного договору від 15 березня 2021 року № 1295297604 збитків у подвійному розмірі, грошову суму 115 640,14 грн та 50 000,00 грн на відшкодування завданої обманом моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 20 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів, застосування наслідків їх недійсності та відшкодування шкоди. Суд зазначив, що оспорюваний кредитний договір, а також інші договори, оплата за виконання яких була, в тому числі, включена до призначення кредиту, позивач уклав та підписав добровільно і виконував до звернення з цим позовом. Як на момент підписання договорів, так і в ході їх виконання позивач не ставив питання про їх нікчемність, недійсність тощо.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Люботинського міського суду Харківської області від 20 червня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішення суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для скасування. Суд зазначив, що перед укладенням кредитних договорів
ОСОБА_1 був ознайомлений з їх умовами, зокрема, сукупною вартістю кредитів та цільовим призначенням коштів. Тобто, позичальник усвідомлював, які суми коштів йому надаються у кредит, і висловив бажання отримати саме ці суми, додаткових вимог щодо умов договорів не заявляв.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції..
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20, від 03 серпня 2022 року в справі № 156/268/21, від 16 липня 2019 року в справі № 910/5906/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Зміст оспорюваних кредитних договорів явно свідчить, що кредитодавець вніс до них положення про укладення договорів про надання супровідних страхових та комунікаційних послуг, що, у свою чергу, паспорт кредиту не вимагав. Таким чином суди безпідставно зробили висновок про не доведення обставин, які підтверджені безпосередньо змістом кредитних договорів.
Інші доводи учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Люботинського міського суду Харківської області цивільну справу № 630/136/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», Акціонерного товариства «Таскомбанк», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС», Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегого» про захист прав споживачів.
Зупинено дію постанови Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 08 квітня 2020 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір, за яким отримав кредит у розмірі 197 471,20 грн строком на 48 місяцівзі сплатою 2,99 % щомісячно та 11,99% річних.
Пунктом 1.4 договору визначено, що, підписавши цей договір, позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами: отримувач: ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» - сума 171 757,98 грн, призначення платежу - погашення поточної заборгованості за діючим кредитним договором від 08 листопада 2019 року № 6284294377; отримувач: ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» - сума 24 263,22 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування від 08 квітня 2020 року № 6224647722-С; отримувач: ПрАТ «Страхова група «ТАС» - сума 650,00 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування від 08 квітня 2020 року № 6224647722-KMZ; отримувач: ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» - сума 800,00 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування № 6224647722-ЛО від 08 квітня 2020 року.
Пунктом 2.1. зазначеного договору передбачено, що всі інші умови кредитного договору викладені у паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» в редакції від 17 січня 2020 року, що розміщені на сайті товариства, та з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору і до яких приєднується, підписавши цей договір.
Також ОСОБА_1 підписав паспорт кредиту № 4647722 , яким передбачено, що йому надається кредит у розмірі 197 471,20 грн на 48 місяців зі сплатою 2,99 % щомісячно та 11,99% річних, а також передбачені пеня і штраф за порушення умов договору та графік повернення кредиту. Вказано, що платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов'язкові для укладення договору/отримання кредиту, зокрема, послуги страховика, відсутні.
08 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» укладений договір страхування життя позичальника № 6224647722-С, за яким внесена страхова сума 24 263,22 грн, та договір страхування життя за програмою «ТАС Підтримка» № 6224647722-ЛО, за яким внесена страхова сума 800,00 грн.
У вказаних договорах страхування ОСОБА_1 підтвердив, що інформація, передбачена частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», була надана йому страховиком та забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Крім того, 08 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ПрАТ«Страхова група «ТАС» укладено договір добровільного страхування майна та фінансових ризиків ТАС - захист № 6224647722-KMZ, за яким сплачено страховий платіж у розмірі 650,00 грн.
15 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» кредитний договір № 1295297604, за умовами якого отримав кредит у розмірі 248 336,26 грн строком на 48 місяців.
За пунктом 1.4 договору позичальник доручає кредитодавцю виплатити/сплатити, за рахунок отриманого кредиту, такі суми грошових коштів за наступними реквізитами: отримувач: ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» - 214 979,41 грн, призначення платежу - погашення поточної заборгованості за діючим кредитним договором від 08 квітня 2020 року № 6224647722; отримувач: ТОВ «Мегого» - 1 188,00 грн, призначення платежу - оплата за пакет послуг «Кіно і ТБ. Оптимальна» на 12 місяців за рахунок кредиту від 15 березня 2021 року № 1295297604; отримувач: ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» - сума 30 368,85 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування від 15 березня 2021 року № 1295297604-С; отримувач: ПрАТ «Страхова компанія «ТАС»» - сума 1 200,00 грн, призначення платежу - оплата страхового платежу за договором страхування від 15 березня 2021 року № 1295297604-ЛО; отримувач: ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» - сума 600,00 грн, призначення платежу - оплата за електронний ключ доступу до додатку «SUPPORT.UA», SU1295297604 від 15/03/2021.
Пунктом 2.1. вказаного договору передбачено, що всі інші умови кредитного договору викладені у паспорті кредиту та в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» в редакції від 04 січня 2021 року, що розміщені на сайті товариства, з якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких приєднується, підписавши цей договір.
Також ОСОБА_1 підписав паспорт кредиту № 5297604 , яким передбачено, що йому надається кредит у розмірі 248 336,26 грн на 48 місяців, зі сплатою 3% щомісячно та 0,01% річних, а також передбачено штраф за порушення умов договору та графік повернення кредиту. Вказано, що платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов'язкові для укладення договору/отримання кредиту, зокрема, послуги страховика, відсутні.
15 березня 2021 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС» укладено договір страхування життя позичальника № 1295297604-С, за яким внесена страхова сума 30 368,85 грн, та договір страхування життя за програмою «ТАС Підтримка», за яким внесена страхова сума 1 200,00 грн.
За змістом вказаних договорів ОСОБА_1 підтвердив, що інформація, передбачена частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», була надана йому страховиком та забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Згідно з квитанціями від 22 лютого 2022 року № 15059434 та № 15059779 ОСОБА_1 вносив кошти на погашення заборгованості за кредитним договором від 15 березня 2021 року № 1295297604 у розмірі 95 000,00 грн та 18 000,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20, від 03 серпня 2022 року в справі № 156/268/21, від 16 липня 2019 року в справі № 910/5906/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України)
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 сформульовано висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
У частині першій статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що перед укладенням оспорюваних кредитних договорів ОСОБА_1 був ознайомлений з їх умовами, зокрема сукупною вартістю кредитів та цільовим призначенням коштів.
Зміст цих договорів свідчить про те, що із загальної суми кредиту частина спрямовується на погашення заборгованості ОСОБА_1 за попередніми договорами, а частина - на оплату страхових платежів, пакету послуг ТОВ «Мегого» та за електронний ключ доступу. З такими умовами договорів позичальник ознайомився та погодився, про свідчать його власноручні підписи.
Встановивши, що спірні кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на час укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо їх умов, не відкликав своєї згоди на їх укладення, за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договорів до кредитора не звертався, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов загалом правильного висновку про відсутність підстав для визнання вказаних договорів недійсними.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що позивач не довів, що при укладенні оспорюваних кредитних договорів дії відповідача суперечили його волевиявленню, як іншої сторони договору, а також наявності умислу у діях банку щодо введення його в оману відносно обставин, які мали істотне значення при укладенні договорів.
При цьому, суди надали належну правову оцінку доводам позивача щодо несправедливих умов кредитних договорів та обману позичальника щодо їх дійсних умов. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів, зводяться до переоцінки доказів, яким суди, відповідно до покладених на нього процесуальних повноважень, надали обґрунтовану оцінку.
Позивач також не довів, що договорищодо супутніх послуг, про які не вказано в паспортах кредитів,, оплата за якими була включена до призначення наданих кредитів, є супутніми та додатковими послугами у розумінні статті 20 Закону України «Про споживче кредитування», зважаючи на те, що витрати на такі послуги безпосередньо включені до тіла кредиту.
Суди, серед іншого, установили, що й оспорювані договори страхування ОСОБА_1 підписав добровільно та в них міститься застереження, що такі послуги йому не нав'язані.
Оскільки суди не встановили обставин, які б давали підстави для визнання недійсними договорів кредиту та страхування, тому відсутні підстави для задоволення похідних вимог щодо застосування наслідків недійсності договорів та відшкодування збитків.
Висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо недослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах та у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Інші аргументи касаційної не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року зупинена дія постанови Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження, то дія зазначеного судового рішення на підставі статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 20 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.
Поновити дію постанови Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун