05 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 619/4010/21
провадження № 61-1364ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя компенсації вартості 1/2 частки рухомого майна та доходів, отриманих відповідачем як фізичною особою-підприємцем,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому, з урахуванням заяв про уточнення та зменшення позовних вимог, просила: в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя - автомобіля Mercedes-Benz Aсtros 2532L, спеціальний вантажний фургон-рефрижератор, державний номерний знак НОМЕР_1 , синій, двигун НОМЕР_2 куб. см, 2004 року випуску, набутого під час шлюбу за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути з відповідача на її користь компенсацію за належну їй 1/2 частки вказаного автомобіля в розмірі 241 511,40 грн; у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя - доходів, які були отримані відповідачем як фізичною особою - підприємцем, але з використанням спільного майна подружжя - автомобіля Mercedes-Benz Aсtros 2532L, спеціальний вантажний фургон-рефрижератор, державний номерний знак НОМЕР_1 , стягнути з відповідача на її користь 1/2 частини чистого доходу відповідача, отриманого ним за період з жовтня по грудень 2019 року та за 2020 рік у розмірі 315 262,38 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 лютого 2017 року сторони уклали шлюб, під час перебування в якому придбали автомобіль Mercedes-Benz Aсtros 2532L, який є об'єктом спільної сумісної власності. Станом на час придбання автомобіля його вартість становила близько 18 000,00 дол. США, що за офіційним курсом Національного Банку України (далі - НБУ) станом на 09 серпня 2021 року складало 483 022,80 грн. З урахуванням рівних часток подружжя на спільне майно, позивачка просила стягнути на свою користь компенсацію 1/2 частки спірного автомобіля, яка складає 241 511,40 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення 1/2 частини чистого доходу відповідача мотивувала тим, що з урахуванням наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву актів виконаних робіт з використанням автомобіля Mercedes-Benz Aсtros 2532L за періоди: з жовтня по грудень 2019 року, та 2020 рік, загальний розмір чистого його доходу з відрахуванням сум податків та зборів, склав 630 524,75 грн. Таким чином 1/2 частини зазначеного доходу, який був отриманий відповідачем як фізичною особою - підприємцем, від використання спільного майна подружжя автомобіля Mercedes-Benz НОМЕР_3 становить 315 262,38 грн.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 05 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію вартості належної їй 1/2 частки автомобіля марки Mercedes-Benz Aсtros 2532L, спеціальний вантажний фургон-рефрижератор державний номерний знак НОМЕР_1 , синій, двигун НОМЕР_2 куб. см, 2004 року випуску, у розмірі 125 937,00 грн, припинивши на нього право спільної сумісної власності. У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя 1/2 частки чистого доходу відповідача, отриманого ОСОБА_2 як фізичною особою - підприємцем із використанням спільного сумісного майна подружжя автомобіля Mercedes-Benz Actros 2532L, спеціалізований вантажний фургон-рефрижератор, державний номерний знак НОМЕР_1 , за період з жовтня по грудень 2019 року та за 2020 рік, у розмірі 315 262,38 грн відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 259,42 грн.
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Ціна позову у справі № 619/4010/21 становить 556 773,78 грн (241 511,40 грн + 315 262,38 грн) та не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн, де 3 028,00 грн прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року).
Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов'язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Незгода із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 05 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя компенсації вартості 1/2 частки рухомого майна та доходів, отриманих відповідачем як фізичною особою-підприємцем відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник