Справа № 703/5763/23
2/703/296/24
06 лютого 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Прилуцького В.О.
секретаря судового засідання Дегтярь Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (збитків), завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди,-
встановив:
22 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. 09 січня 2024 року представником Позивача, адвокатом Лук'яненко Г.О., подано заяву про зменшення позовних вимог на суму сплаченої Відповідачем франшизи у розмірі 2 600,00 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 червня 2023 року вул. Перемоги у м. Сміла внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 «Правил дорожнього руху» відбулося зіткнення транспортних засобів внаслідок чого був пошкоджений автомобіль марки «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 належний ОСОБА_1 . Вважає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля ОСОБА_3 з вини відповідача була заподіяна матеріальна та моральна шкода. Посилається на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була забезпечена договором страхування у ПРАТ «Страхова компанія АСКО ДС», страховий поліс № ЕР/209819474, в якому визначено, що ліміт страхової відповідальності (страхове відшкодування) за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 гривень і франшиза становить 2 600,00 гривень. Вказує, що в порядку досудового врегулювання спору, відповідно до приписів ст. 16 ЦПК України страховою організацією було добровільно відшкодовано матеріальну шкоду у зв'язку із пошкодженням автомобіля, розмір страхового відшкодування за спричинення матеріальної шкоди, визначений страховою організацією становить 127 400,00 гривень. Посилаються на те, що матеріальна шкода завдана ОСОБА_2 полягає у збитках спричинених фізичним знищенням автомобіля, а її наявність матеріальної шкоди підтверджується копіями Постанови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05.09.2023 по справі №703/3083/23, полісу №ЕР/209819474, протоколів №1 і №2 огляду КТЗ від 27.07.20223 (оригінали знаходяться у ПрАТ СК «АСКО ДС»), звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу (вих. №50177) від 08.08.2023, звіту №253 про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані від 11.08.2023, довідок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 10.11.2023 №A3QCD3NVAT24T5S4 та №NF94HD340PA0EES5, листа ПрАТ СК «АСКО ДС» від 03.10.2023 №350. Вказує, що згідно зі звітами про оцінку ринкова вартість автомобіля до ДТП становила 248 103,00 гривень, залишкова вартість досліджуваного автомобіля після ДТП становить 93 523,38 гривень. Тому вважають, що матеріальна шкода заподіяна ОСОБА_2 у зв'язку із пошкодженням автомобіля становить 24 579,62 гривень (248 103,00 - 93 523,38 - 127 400,00 - 2 600,00 = 24 579,62). Позивачка у позові посилаються на те, що моральна шкода заподіяна позивачці проявилась втому, що внаслідок пошкодження майна вона не може користуватись автомобілем, у неї виникли додаткові труднощі у зв'язку із необхідністю придбати інший автомобіль, вона перенесла психологічний стрес, моральну шкоду оцінює в розмірі 30 000,00 гривень.
Позивачка просить стягнути з відповідача: за пошкодження транспортного засобу 24 579,62 грн. та 30 000,00 грн. за заподіяну моральну шкоду, а також просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі: 1 073,00 грн. судовий збір, 6 000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді від 28 листопада 2023 року відкрито провадження по справі та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 09 січня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явились, до суду представник позивачки надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивачки.
Відповідач, в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву вказав, що позовні вимоги визнає частково: заперечує у повному розмірі щодо стягнення на користь позивачки ОСОБА_1 коштів на відшкодування майнової шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та визнає 3 000,00 грн. моральної шкоди. Вважає, що звіти зроблені суб'єктами оціночної діяльності не можуть бути використані у якості доказів у даній справі, суд може встановити розмір заподіяної шкоди лише на підставі висновку експерта; Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження моральної шкоди на суму 30 000,00 грн.; позивачем не дотримано вимог глави 8 ЦПК України при звернені до суду з позовом, а тому у стягненні судових витрат слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у їх сукупності, врахувавши позицію сторін, викладену письмово, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст.15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Судом встановлено, що близько 14 год. 45 хв. 29 червня 2023 року в м. Сміла по вул. Перемоги, керуючи автомобілем «Rover 75» д.н.з НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не був уважним, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, на мокрій ділянці дороги не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив вимоги пунктів 2.3 б, 11.3, Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, тому постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05.09.2023 у справі №703/3083/23 ОСОБА_2 визнано винним та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу. Дана постанова суду набрала законної сили 19 вересня 2023 року.
Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП є підтвердженою.
Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку від 08 серпня 2023 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику після ДТП колісного транспортного засобу BMW 330ХD д.р.н. НОМЕР_1 дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження (29.06.2023) становить 248103 грн. Відповідно до звіту №253 про оцінку ринкової вартості колісного транспортного засобу в пошкодженому стані від 11 серпня 2023 року (об'єкт оцінки - КТЗ BMW 330ХD д.н.з. НОМЕР_1 ), виконаного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , ринкова вартість автомобіля у пошкодженому стані становить 93 523,38 грн.
Будь - яких доказів, які б викликали сумнів у повності, ясності, правильності звітів про оцінку, чи доказів, пов'язаних з недостатньою професійною кваліфікацією суб'єктів оціночної діяльності, Відповідачем надано не було, а тому суд вважає їх обґрунтованим і таким, що не суперечать матеріалам справи, та може бути взятим до уваги судом при ухваленні рішення.
Цивільно-правова відповідальність відповідача, ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу марки «Rover 75» д.н.з НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія АСКО ДС (поліс №ЕР/209819474 від 30.06.2022).
10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування у розмірі 127 400,00 грн., що підтверджується довідками АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 10.11.2023 №A3QCD3NVAT24T5S4 та №NF94HD340PA0EES5, а також листом ПрАТ «СК АСКО ДС».
Сторона відповідача, покликаючись у відзиві на позовну заяву на звіт суб'єкта оціночної діяльності, в частині визначення вартості залишків пошкодженого автомобіля, не має заперечень щодо вартості автомобіля до ДТП у визначеному експертом розмірі 248 103,00 грн., який береться за основу судом при ухваленні рішення.
Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22. 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказала, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц).
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу від шкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
У випадку фізичного знищення транспортного засобу потерпілому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).
Тобто, якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №755/7666/19,а також у постановах від 21.12.2022 справа № 369/13458/20; від 09.11.2022 справа № 366/2985/19; від 09.11.2022 справа № 497/470/2021 та інших.
Таким чином суд дійшов висновку, що на відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді, підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24 579,62 грн., виходячи із такого розрахунку: 248 103,00 грн. (розмір майнової шкоди, визначений позивачем на підставі звіту про оцінку) - 93 523,38 грн. (залишкова вартість автомобіля) - 127 400,00 (сума страхового відшкодування, виплачена страховою компанією) - 2 600,00 грн. (сплачена франшиза) = 24 579,62 грн.
Твердження відповідача щодо недоведеності розміру завданої шкоди є безпідставними, оскільки він не спростував наведені позивачкою розрахунки розміру завданої шкоди, власних належних експертних висновків не надав.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому, суд звертає увагу, що сама по собі відсутність згоди відповідача із розміром заявлених до відшкодування збитків (без спростування належними доказами та надання власних обґрунтованих розрахунків) не може слугувати підставою для звільнення його від обов'язку відшкодувати завдану шкоду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Верховний Суд 23.10.2019 в постанові у справі № 917/1307/18 розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Крім того, у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди з відповідача, оскільки, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, йому було завдано моральних страждань, які ним оцінені в розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
При цьому, статті 16 і 23 ЦК України та зміст права на відшкодування моральної шкоди в цілому як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права, дають підстави робити висновок про те, що компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (Постанова Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521 /16-ц).
Суд погоджується з доводами позивача, що належний йому автомобіль був його основним засобом пересування, в той час як, його пошкодження в ДТП завдало йому душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, він зазнав незручностей, а проведення ремонту пошкодженого автомобіля перевищує вартість автомобіля на момент ДТП.
При цьому, при визначенні розміру моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».
Визначаючи розмір моральної шкоди по даній справі, суд враховує, що в результаті неправомірних дій та порушення ПДР України відповідачем позивачу дійсно було завдано моральних, емоційних та душевних страждань.
З урахуванням вище наведеного, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, враховуючи характер правопорушення відповідача, який є таким, що завдав позивачу моральної шкоди, яка є суттєвою, відповідає обставинам справи, між тим, виходячи із засад розумності, об'єктивності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода підлягає зменшенню та підлягає до стягнення у розмірі 20000 грн., що, на думку суду, з урахуванням наявних у справі доказів, є співмірним та достатнім відшкодуванням завданих позивачці моральних страждань, у зв'язку із вчиненням відповідачем дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч.1 ст.141 та п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Відповідно до ст.137, 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених позовних вимог, суд стягує з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 5 777,23 грн. понесених по справі судових витрат, що підтверджені документально, зокрема понесені витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду, понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката у частковому співвідношенні від задоволеної суми позовних вимог.
Таким чином, з огляду на викладене вище, виходячи із фактичних обставин справи, умов чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами підлягає в порядку ст. 141 ЦПК України, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 876,43 грн. та витрати на професійно правничу допомогу у розмірі 4 900,80 грн.
Керуючись ст. ст. 77-81, 141,259, 263, 264, 265, 268, 352, 355 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 майнову шкоду у розмірі 24 579 грн. 62 коп., у відшкодування моральної шкоди 20000 грн., судовий збір в сумі 876 грн. 43 коп. та витрати на професійно правничу допомогу у розмірі 4 900 грн. 80 коп., а всього 50356 грн. 05 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: В. О. Прилуцький