02 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 369/17256/21
провадження № 61-17589ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2022 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, роз'яснено вимоги щодо сплати судового збору.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року залишено без змін.
11 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, заявнику необхідно зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету та надати докази сплати судового збору.
У січні 2024 року, на виконання вимог ухвали, ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої додано касаційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року та квитанцію про сплату судового збору.
Вивчивши касаційну скаргу та матеріали, які надійшли на усунення недоліків, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід повернути особі, що її подала, з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з правилами частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Аналіз змісту частини другої статті 44 ЦПК України дає підстави для висновку, що перелік дій, які суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
У процесуальних правовідносинах, намагаючись донести свою думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. Вказані дії є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє, і суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства.
Подібні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 07 листопада 2019 року у справі №9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 17 листопада 2022 року у справі № 822/5962/15.
Верховний Суд звертає увагу, що учасник справи повинен користуватися процесуальними правами виключно в межах завдань цивільного судочинства, сприяючи суду у здійсненні правосуддя. Якщо такий учасник вчиняє процесуальну дію з іншою метою, зокрема образити, принизити учасників судового процесу, їхніх представників, суд, висловити власні негативні емоції на їхні дії та рішення, він виходить за межі змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій.
Вирішуючи питання прийнятності заяв у справі «Ржегак проти Чеської Республіки», заява № 67208/01, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що такі висловлювання заявника, як «…Ваш славний Суд підтвердив злочини комуністичного режиму і комуністичних трибуналів…», «Ваш Cуд... ліквідує основні права людини!», «…коли я знаю, що Ваш славний Суд наповнений агентами спецслужб колишньої Чехословаччини та Радянського Союзу…», є неправдивими, недоречними та виявом неповаги до суду - як до його членів, так і до суду як інституції.
Згідно з практикою ЄСПЛ заяву можна відхилити з огляду на зловживання правом на її подання відповідно до частини третьої статті 35 Конвенції, лише за те, що вона була свідомо обґрунтована неправдивими фактами, незалежно від того чи використовуються в ній образливі висловлювання (справа «Варбанов проти Болгарії», рішення від 5 жовтня 2000 року, заява № 31365/96, пункт 36, («Акдівар та інші проти Туреччини»), рішення від 16 серпня 1996 року, Звіти про Судові рішення та ухвали («Reports of Judgments and Decisions») 1996-IV, с. 1210-1211, пункти 53-54).
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які не притаманні для написання ділових документів, відображають зневажливе ставлення заявника до суддів та до судової гілки влади загалом, а також надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, яка не стосується прав, свобод та інтересів позивача, є виявом очевидної неповаги та не спрямована на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.
Верховний Суд вважає, що вислови заявника переходять межі нормальної, допустимої та легітимної критики, є недоречними та становлять неповагу на адресу суддів, які брали участь у розгляді справи, зокрема суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області та Київського апеляційного суду, крім того, заявник надає особисту характеристику суддям, що є неприпустимим при оформленні будь-яких заяв, звернень, адресованих суду, зокрема й касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, зокрема і у разі зловживання таким правом на звернення до суду.
Згідно з частиною третьою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити цю скаргу без розгляду або повернути її.
За таких обставин, Верховний Суд визнає подання цієї скарги виявом неповаги до суду та допущення ОСОБА_1 зловживання процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню, а відтак і наявність підстав для повернення його касаційної скарги на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 44, 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних та відшкодування моральної шкоди повернути особі, що її подала.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Петров