02 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 137/439/23
провадження № 61-16246ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
(далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 95 108,08 грн.
Позов мотивований тим, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору б/н від 13 травня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який неодноразово змінювався банком у односторонньому порядку. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з «Умовами
та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені
на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідачка належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 31 січня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 95 108,08 грн, з яких: 6 952,7 грн -заборгованість за тілом кредиту, 87 121,64 грн - заборгованість за відсотками, 417,18 грн - заборгованість із пені, 616,56 грн - заборгованість із комісії.
Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1
на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором
№ б/н від 13 травня 2008 року, станом на 31 січня 2023 року, яка складається
із заборгованості за тілом кредиту 6 952,70 грн та 196,20 грн - у відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року рішення Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову скасовано.
Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками, пенею та комісією задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 13 травня 2008 року, яка складається з 87 121,64 грн - заборгованості за відсотками, 417,18 грн - заборгованості з пені, 616,56 грн - заборгованості з комісії. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
10 листопада 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Літинського районного суду Вінницької області
від 17 липня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку
з пропуском позовної давності.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги,
в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України, та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, у якій зазначити про наявність або відсутність у заявниці електронного кабінету, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності
або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти
(за наявності).
У січні 2024 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Таким чином, недоліки касаційної скарги усунені.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню.
За приписами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року у справі
№ 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується,
чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову в цій справі становить 95 108,08 грн, що станом на 01 січня 2023 року
не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн).
У касаційній скарзі заявниця посилався на те, що подана нею касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та має для неї виняткове значення.
Стосовно «виняткового значення» справи для заявника, то у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою,
що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.
Крім того, Верховним Судом вже сформовано правозастосовчу практику
в цій категорії справ.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявницею у касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства, а також
не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно
до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи
та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Касаційний перегляд судових рішень є екстраординарним, тобто таким,
що не відбувається у кожній справі.
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № Я (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію
та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи,
яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду
не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенції) до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес
де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), §37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), §32, від 02 листопада 2006 року, № 29182/03, «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) §29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).
Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справах «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; «Козліца проти Хорватії», § 33; «Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), №2611/07 та §54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07, «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), §48, від 02 жовтня
2012 року, № 32299/08).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження)
у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав
для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене у справі з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб і воно не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 17 липня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2023 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська