05 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 572/35/22
провадження № 61-6934св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2022 року у складі судді Довгого І. І. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Хилевича С. В.,
Короткий зміст вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що з 25 лютого 2011 року вона працює на посаді телефоніста у виробничому структурному підрозділі «Сарненська дистанція сигналізації та зв'язку» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця».
26 листопада 2021 року вона отримала лист-ознайомлення № 1 про обов'язкове профілактичне щеплення від COVID-19.
09 грудня 2021 року її було відсторонено від роботи згідно наказу № 100/Ос без збереження заробітної плати.
Наказ про відсторонення її від роботи вважає незаконним та таким, який підлягає негайному скасуванню, оскільки він грубо порушує основоположне конституційне її право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним і скасувати наказ № 100/Ос про відсторонення від роботи від 08 грудня 2021 року, який виданий АТ «Українська залізниця», та стягнути середній заробіток за час відсторонення від роботи з 09 грудня 2021 року до дня поновлення на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають, серед іншого, працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ від 04 березня 2015 року № 83. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов'язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством. Чинним законодавством не передбачено обов'язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв'язку з відмовою або ухиленням від проведення обов'язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби Covid-19.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що роботодавець правомірно тимчасово обмежив право на працю ОСОБА_1 .
Позивач не звільнений з роботи, а був правомірно, тимчасово відстороненим з огляду на суспільні інтереси.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення у справі ухвалено без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 та постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 750/14822/21.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин не застосовано положення статті 28 Конституції України, статті 281 ЦК України, статті 8 Закону України «Про лікарські засоби», статей 29, 42-45 розділу ХІІІ Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», частини 6 статті 12 3акону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 вересня 2009 року № 690 щодо виключної добровільної участі в медичних дослідах (клінічних випробуваннях) щеплень проти COVID-19, проігноровано положення частини 1 статті 7, абзац 4 частини другої, частину шості статі 9-2 Закону України «Про лікарські засоби», наказу Міністерства охорони здоров'я від 24 грудня 2020 року № 3018 та порушено норми процесуального права.
Разом з тим, заявник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 7, абзац 4 частини другої, частину шості статі 9-2 Закону України «Про лікарські засоби», наказу Міністерства охорони здоров'я від 24 грудня 2020 року № 3018 у подібних правовідносинах.
Провадження у суді касаційної інстанції
22 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2022 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Позиція та висновки Верховного Суду
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2023 рокупризначити до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська