Справа № 570/5539/23
номер провадження 1-кп/570/195/2024
(за клопотаннями захисників
про витребування та доступ до відомостей ЄРДР)
31 січня 2024 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Рівне в режимі відеоконференції кримінальне провадження у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 62022000000000713 від 13.09.2022 р. щодо обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. -27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 212 КК України; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за ч. 5 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за ч. 5 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України; ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364; ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України,
11.12.2023 р. захисники адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_20 звернулися до суду із клопотанням від 11.12.2023 р. про витребування з Офісу Генерального прокурора інформації, а саме: відомості із ЄРДР про рух кримінальних проваджень №62022000000000713 від 13.09.2022 р., № 32020060000000045 від 30.12.2020 р., № 62022000000000722 від 14.09.2022 р. та № 42021000000000393 від 23.02.2021 р. (т. 21 а.с. 124-131).
27.12.2023 р. судом вирішено розглянути вказане клопотання захисників після вирішення питання про підсудність.
08.01.2024 р. колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду відмовлено у направленні кримінального провадження із Рівненського районного суду Рівненської області до Житомирського районного суду Житомирської області.
17.01.2024 р. обвинувальний акт із додатками кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62022000000000713 від 13.09.2022 р. та судова справа надійшли до Рівненського районного суду Рівненської області та передані головуючому судді ОСОБА_1 для продовження розгляду.
31.01.2024 р. в судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_4 пітримав вказане клопотання від 11.12.2023 р. про витребування інформації із Офісу Герерального прокурора. Усі інші захисники та обвинувуачені підтримали доводи захисника адвоката адвокат ОСОБА_4 .
Також, 31.01.2024 р. в підготовчому судовому засіданні захисник адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням від 31.01.2024 р. про тимчасовий доступ до відомостей про рух, отримання і передачі кримінального провадження з електронної інформаційної системи Єдиного реєстру досудових розслідувань, що перебуває у володінні Офісу Генерального прокурора, а саме № 62022000000000713 від 13.09.2022 р., № 32020060000000045 від 30.12.2020 р., № 62022000000000722 від 14.09.2022 р. та № 42021000000000393 від 23.02.2021 р. (щодо тих же кримінальних проваджень, які вказані у згаданому клопотанні захисників адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_20 від 11.12.2023 року). Додатково зазначив, що отримання таких відомостей необхідне для обгрунтування інших клопотань по справі, в т.ч. щодо процесуальних строків у кримінальному провадженні. Усі інші захисники та обвинувуачені підтримали доводи захисника адвоката адвокат ОСОБА_6 .
Прокурор в судовому засіданні заперечив проти вказаних клопотань захисників. Зазначив, що витяг із ЄРДР са мпо собі не є доказом по справі, а лише містить інформацію про процесуальні рішення, які прийняті у кримінальному провадженні. Усі такі процесуальні рішення (які прийняті у кримінальних провадженнях, що вказані у клопотаннях захисників) долучено до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62022000000000713 від 13.09.2022 р. та усі захисники і обвинувачені з ними мали можливість ознайомитись під час виконання вимог ст. 299 КПК України. Вважає звернення захисників необгрунтованим та таким, що спрямоване на затягування строків розгляду справи.
Заслухавши вказані клопотання захисників, з'ясувавши обставини, із урахуванням доводів захисників, з якими погодились обвинувачені, беручи до уваги заперечення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів, перевірок; ініціювання проведення слідчий (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Системний аналіз положень ч. 1 ст. 86, частин 2 та 3 ст. 93 КПК України,ч. 1 ст 160 КПК України, вказує на те, що застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів (ч. 7 ст. 163 КПК України) під час отримання доступу до речей і документів може здійснюватися у випадках, якщо: 1) особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи; 2) речі та документи згідно зі ст. 162 КПК України містять охоронювану законом таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення. В інших випадках сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК України.
За п.15 ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться змагальність сторін та свобода в подані ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
Згідно із вимогами ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
У відповідності до ч.5 ст. 163 КПК України суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Згідно ч.6 ст.163 КПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
За умовами ж ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд встановлюють наявність або відсутність фактів, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
В той же час, у взаємозв'язку ст.ст.91, 92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні правопорушення, вид і розмір шкоди, тощо, а обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора, а у відповідних випадках на потерпілого.
З огляду на викладене, відомості, зазначені у клопотаннях захисників від 11.12..2023 р. та від 31.01.2024 р. - не є доказами в розумінні вимог ст.84, 91,92 КПК України.
Відтак, твердження захисників про те, що запитувана інформація сама по собі та в сукупності з іншими документами кримінального провадження має суттєве значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні, є необґрунтованим та не відповідає нормам КПК України щодо доказів і доказування.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 26.03.2019 (справа № 807/1456/17, провадження № 11-1460апп18) зазначила, що діяльність уповноважених службових осіб правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них.
Зважаючи на закріплене у ст.84, ч. 1 ст. 99 КПК України визначення, постанови прокурора щодо руху кримінального провадження підпадають під ознаки документа як джерела доказів.
Статтею 86 КПК України врегульоване питання допустимості доказів. Так, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів, яка полягає в тому, що суд досліджує докази безпосередньо (п. 16 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 23 КПК України).
Згідно з правилами ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення і жоден доказ не має наперед встановленої сили.
З наведеного вище вбачається, що доказом у кримінальному провадженні під час судового розгляду може бути виключно оригінал або дублікат відповідних постанов прокурора про передачу кримінального провадження чи матеріалів за підслідністю, об'єднання матеріалів досудових розслідувань, виділення досудового розслідування в окреме провадження, закінчення досудового розслідування, зупинення досудового розслідування, відновлення досудового розслідування, продовження строку досудового розслідування та інших, які сторона обвинувачення зобов'язана надати суду на стадії судового розгляду для встановлення законності вчинення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень на стадії досудового розслідування. Встановити достовірність постанов прокурора можливо шляхом безпосереднього дослідження цих постанов.
Як вбачається з наведеної вище Постанови Верховного Суду і правил розділу VI «Контроль та нагляд» Положення, відомості, наявні в ЄРДР, є похідними від процесуальних рішень прокурора. Такий висновок узгоджується із п. 4 зазначеного розділу, яким передбачено, що в разі встановлення фактів невідповідності внесеної до Реєстру інформації матеріалам кримінального провадження або її неповноти вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень. Тобто відомості, внесені до ЄРДР, не можуть бути використані для встановлення або спростування факту винесення або не винесення прокурором певного процесуального рішення у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що вказані захисників від 11.12..2023 р. та від 31.01.2024 р. не підлягаю задоволенню.
Керуючись ст. 9, 131, 132, 159-164, 166, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання захисників адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_20 від 11.12.2023 р. про витребування із Офісу Генерального прокурора відомостей із Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінальних проваджень №62022000000000713 від 13.09.2022 р., № 32020060000000045 від 30.12.2020 р., № 62022000000000722 від 14.09.2022 р. та № 42021000000000393 від 23.02.2021 р.
Відмовити в задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 від 31.01.2024 р. про надання тимчасового доступу до електронних інформаційних систем, що місяться у кримінальних провадженнях до Єдиного реєстру досудових розслідувань з кримінальних проваджень №62022000000000713 від 13.09.2022 р., № 32020060000000045 від 30.12.2020 р., № 62022000000000722 від 14.09.2022 р. та № 42021000000000393 від 23.02.2021 р., які перебувають у володінні і веденні Офісу Генерального прокурора.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1