Справа № 569/22482/23
1-кс/569/28/24
04 січня 2024 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду
Рівненської області - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
заявника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Рівне скаргу ОСОБА_4 на рішення, дії та бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування,-
До слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_4 на рішення, дії та бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування.
Просить суд постанову слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 25.08.2023 року та 08.09.2023 року про відмову в задоволенні клопотання скасувати.
Слідчого Рівненського СВ Рівненського РУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 відвести від розслідування кримінального провадження за №1202318101010001914 від 29.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити керівнику органу досудового розслідування призначити іншого слідчого.
Прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 відвести від здійснення процесуального керівництва по кримінальному провадженню за №1202318101010001914 від 29.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України та доручити керівнику Рівненської окружної прокуратури призначити процесуального керівника іншого прокурора, який зможе забезпечити повну всебічність та об'єктивність розслідування.
Зобов'язати слідчого, прийняти заходи по усуненню та виправленню допущених порушень кримінально - процесуального законодавства , внести відповідні зміни, виправлення та неточності вчиненого кримінального правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 29.06.2023 року та доповнити їх даними про вчинення гр.. ОСОБА_7 злочинів, передбачених ч.4 ст.185 та ст..135 КК України та провести по ним розслідування.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_4 скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав у ній зазначених.
Прокурор в судовому засіданні заперечив з приводу задоволення скарги та зазначив, що скарга не обґрунтована та безпідставна.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
У п. 6 Узагальнень про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 9-49/0/4-17 від 12.01.2017 зазначено, що правова природа аналізованого виду проваджень, які здійснюються слідчим суддею, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку вирішення клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій, а й оцінки таких клопотань на предмет доцільності здійснення слідчих (розшукових) дій, що порушуються перед слідчим, зокрема це стосується доцільності проведення допиту. Таким чином, предметом судового контролю під час розгляду аналізованої категорії скарг є не лише прийняте слідчим, прокурором рішення стосовно задоволеного клопотання, а й дотримання інших процесуальних вимог щодо проведення відповідних слідчих (розшукових) дій, які ініціюються перед органами досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, дізнавачу, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
У ч. 5 ст. 40 КПК України зазначається, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Слідчим суддею встановлено, що постановою слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 25 серпня 2023 року задоволено частково клопотання потерпілого ОСОБА_4 в частині ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12023181010001914 від 29.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Крім того, постановою слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 08 вересня 2023 року в клопотанні потерпілого ОСОБА_4 кримінальному провадженні № 12023181010001914 від 29.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - відмовлено.
В обґрунтуванні своїх постанов від 25 серпня 2023 року та від 08 вересня 2023 року слідча СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, лейтенант поліції ОСОБА_5 вказала наступне:
На даному етапі досудового розслідування не виявлено жодних фактичних обставин, які могли б свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України ОСОБА_7 .
У рамках вказаного кримінального провадження 01 серпня 2023 року громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 було допитано в якості свідка.
В пункті 2 - відомості до ЄРДР № 12023181010001914 від 29.06.2023за ч.4 ст.185 КК України було внесені іншим слідчим на підставі першопочаткових даних.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В пункті 3-відповідно до ст. 198 Сімейного кодексу України «Підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина»: Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно ст. 8 Сімейного кодексу України «Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України»:
Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
В пункті 4,5,6 - на даний момент досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12023181010001914 від 29.06.2023, розпочатого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК Українитриває. У кримінальному провадженні проводяться всі необхідні та можливі слідчі (розшукові) дії направлені на збирання, перевірку та оцінку доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для розслідування та підлягають доказуванню.
В пункті 7 - згідно п.3 ч.2 ст.242 КПК України підставою для проведення експертизи є визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.
У зв'язку із тим, що в даному кримінальному провадженні підозру у вчиненні зазначеного правопорушення будь-якій особі не повідомлялось, провести експертизу з метою визначення психологічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності, не можливо.
Окрім того, об'єктами проведення експертизи є : підозрювані, стосовно яких в органі дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства тасуду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні, свідки і потерпілі, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін у їхньому психічному стані зі скоєними щодо них протиправними діяннями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю), позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність, позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу, про обґрунтованість установленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих щодо них медичних заходів, матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, відповідно якої проводиться експертиза.
Згідно ст.84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК).
Збирання доказів здійснюється у порядку ст. 93 КПК. Зокрема, сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч.3 ст.93 КПК).
Клопотання - це письмове звернення з проханням про виконання будь-яких процесуальних дій у кримінальному провадженні, визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй (ст. 220 КПК).
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст.84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК).
Згідно ч.1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;
6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;
7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Слідчий суддя погоджується з постановами слідчої слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, лейтенанта поліції ОСОБА_5 від 25 серпня 2023 року та від 08 вересня 2023 року та не вбачає підстав для їх скасування.
Пунктом 1 ч.1 ст.1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться законність, який означає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства п.2 ч.1 ст.7, ч.1 ст.9 КПК України.
Частинами 1, п.2 частини 2 ст.40 КПК України визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій; слідчий уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом.
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що згідно зі ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Таким чином саме на слідчого по вказаному кримінальному провадженні покладено обов'язок щодо вчинення чи не вчинення відповідних слідчих дій з огляду на їх достатність та необхідність по вказаному кримінальному провадженні, при цьому прокурор, здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Отже, слідчий має самостійно вирішити про необхідність проведення відповідних слідчих дій чи відмову у їх проведенні, з огляду на поставлені цілі кримінального провадження, належно мотивуючи такі відмови у випадку прийняття такого рішення.
Крім того, з приводу вимог скарги про відведення слідчого Рівненського СВ Рівненського РУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 від розслідування кримінального провадження за №1202318101010001914 від 29.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України та прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 від здійснення процесуального керівництва по кримінальному провадженню за №1202318101010001914 від 29.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Слідчим суддею встановлено наступне.
Відповідно ст. 77 КПК України прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони,заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Вищенаведена норма кримінально процесуального закону містить у собі вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого та прокурора у провадженні досудового розслідування кримінального провадження.
Згідно ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 75 79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
При розгляді даної заяви про відвід відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суддя застосовує як джерело права практику Європейського суду з прав людини.
Зокрема, оцінюючи доводи, викладені в заяві про відвід в їх сукупності та з урахуванням думки учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає висловлені ОСОБА_4 доводи щодо відводу слідчого Рівненського СВ Рівненського РУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 та прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 такими, що не ґрунтуються на вимогах ст.75 КПК України, тобто є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року), що застосовується при оцінці доказів.
Заяви ОСОБА_4 про відвід слідчого ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_6 , які можуть свідчити про упередженість у кримінальному провадженні №1202318101010001914 від 29.06.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України не обґрунтовані.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що заявником не доведено підстав заінтересованості або обставин з посиланням на докази, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості слідчого та прокурора в результатах даного кримінального провадження, тому, з врахуванням вимог ст. 80 КПК України, згідно якої відвід повинен бути вмотивованим, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення відводу слідчого Рівненського СВ Рівненського РУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 та прокурора Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 відсутні.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 303, 305-307, 309, 220 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на рішення, дії та бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1