Справа № 159/228/24
Провадження № 1-кс/159/298/24
06 лютого 2024 року м. Ковель
Слідчий суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в матеріалах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12024030550000016 від 06.01.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Федорівка Барвінківського району Харківської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
- 11.05.2006 Барвінківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;
- 10.10.2006 Барвінківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190, ст. 69, ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;
- 25.11.2009 Барвінківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 190, ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 3 місяці;
- 14.11.2011 Первомайським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 3 місяці;
- 06.07.2011 Краснолиманським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців;
- 05.10.2015 Барвінківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці;
- 01.03.2017 Боровським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 3 місяці;
- 30.11.2018 Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
05.02.2024 до слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання слідчого СВ Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, щоОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи не зняту та непогашену судимість, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти власності.
Так, він, 26 грудня 2023 року у період часу з 17:30 год по 20:30 год, перебуваючи біля продуктового магазину по АДРЕСА_3 , в умовах воєнного стану, що діє на підставі Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», діючи повторно, реалізуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед марки «Sirius», належний потерпілій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вартістю 1759,33 грн, чим завдав потерпілій майнової шкоди на вказану суму.
Відомості про вказане кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4, 5 ст. 214 КПК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06січня 2024 року за № 12024030550000016 і розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених в клопотанні.
Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання, зазначив, що менш суворий запобіжний захід не може забезпечити виконання підозрюваним обов'язків.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у пред'явленій йому підозрі визнав, зазначив, що сприяє розкриттю кримінального правопорушення, заперечував проти клопотання про обрання йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вислухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06.01.2024 за № 12024030550000016, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
19.01.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Слідчий в своєму клопотанні зазначає, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є запобігання ризикам, які передбачені п. 1, п. 3 та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається на те, що останній перебуваючи на волі не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, що не забезпечить застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується також зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця події; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколом добровільної видачі; протоколом проведення слідчого експерименту; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; висновком експерта від 12.01.2024.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації дій підозрюваного, вважає, що наявні у провадженні докази свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено наявність ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв'язків, веде антисоціальний спосіб життя, не працює, а тому усвідомлюючи, що за вчинення ним інкримінованого злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, перебуваючи на волі, здатен легко залишити місце проживання та виїхати за межі Ковельського району та області і його місцеперебування буде встановити проблематично, що призведе до затягування процесуальних строків, прийняття процесуальних рішень під час досудового слідства та в суді.
Беззаперечних даних, які б виключали вказаний ризик, слідчим суддею на даний час не встановлено.
Таким чином, в діях підозрюваного ОСОБА_5 встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Натомість доводи сторони обвинувачення, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків та потерпілу, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає, що оскільки підозрюваний ОСОБА_5 не працює, на соціальному забезпеченні не перебуває, не займається суспільно-корисною діяльністю, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, за що судимість не знята і не погашена в установленому законом порядку та вчинив новий умисний злочин проти власності, то існує можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
При формуванні внутрішнього переконання слідчого, прокурора, слідчого судді, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятися від слідства й суду. Проте сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості. У цьому ключі послідовною та логічною є позиція Європейського суду з прав людини, яка зводиться до наступного: небезпека можливості переховуватися від правосуддя не може вимірюватися виключно на підставі суворості можливого вироку. Наявність підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є, звичайно, таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням утриманню під вартою. Небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявності такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув'язнення виявиться невиправданим.
Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вину у вчиненому злочині визнає.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Аналізуючи наведене, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, а саме у виді цілодобового домашнього арешту.
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до вимог ч. ч. 1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На підставі зазначеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 178, 182, 183, 184, 194 195, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в матеріалах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12024030550000016 від 06.01.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України задовольнити частково.
В обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 відмовити.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 2 (два) місяці, тобто до 04 квітня 2024 року включно.
Строк домашнього арешту обчислювати з моменту винесення ухвали, тобто з 06 лютого 2024 року.
На час дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та/або суду;
2) заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , цілодобово, щоденно на час дії запобіжного заходу;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що порушення покладених на нього слідчим суддею обов'язків може бути підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного мають право з'являтись в житло, під арештом в якому підозрюваний перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на підозрюваного зобов'язань.
Копію ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Ковельському РУП ГУНП у Волинській області для негайної постановки на облік підозрюваного ОСОБА_5 про що повідомити прокурора.
Контроль за виконанням ухвали під час досудового розслідування покласти на слідчого, а під час судового розгляду - на процесуальних прокурорів.
Строк дії ухвали рахувати з 06.02.2024 до 04.04.2024 включно.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1