31 січня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14968/22 (910/7059/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
за участю представників:
ТОВ «Регіональні ресурси» - Варес М.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023
у справі № 910/14968/22 (910/7059/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»
про визнання зобов'язань припиненими
в межах справи № 910/14968/22
за заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент»
про банкрутство.
У провадженні Господарського суду міста Києва на стадії розпорядження майном, введеній ухвалою суду від 08.02.2023, перебуває справа №910/14968/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (далі - ТОВ «Укрбуд Девелопмент», боржник).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" (далі - ТОВ "Регіональні ресурси", позивач) у межах справи про банкрутство звернулось до суду з позовом до ТОВ "Укрбуд Девелопмент" (відповідач) про визнання правовідносин за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги припиненими.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ "Регіональні ресурси" на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.09.2020 та акта приймання-передачі до вказаного договору від 15.09.2020 набув право вимоги до відповідача в розмірі 55 000 000,00 грн, що виникла на підставі договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №73-Ф від 05.07.2016.
В свою чергу, у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 88 від 12.04.2017 в розмірі 50 272 887,21 грн.
Враховуючи наявність між позивачем та відповідачем однорідних грошових зобов'язань, 01.07.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.
На переконання позивача, оскільки направлена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2022 не визнана недійсною, жодних заперечень щодо поданої заяви від відповідача не надходило, зобов'язання позивача перед відповідачем за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №88 від 12.04.2017 є припиненими.
Відповідач заперечував щодо задоволення позову з огляду на те, що позивачем не зазначено, яке його право порушене відповідачем та у чому полягає це порушення. Вважає, що заявлена позивачем вимога про визнання його зобов'язання перед відповідачем за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги припиненими, є неефективним способом захисту, оскільки є фактично вимогою про встановлення факту. Крім того, заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана в примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Фактичні обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанції
05.07.2016 між ТОВ "Укрбуд Девелопмент" та ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» укладено договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 73-Ф (далі - договір).
Згідно умов договору ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» надає ТОВ "Укрбуд Девелопмент" безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, яку відповідач зобов'язується повернути в повному обсязі у визначений договором строк (п. 1.1. договору).
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що сума фінансової допомоги за цим договором становить 500 000 000,00 грн.
Згідно п. 3.1 договору фінансова допомога надається строком до 04.07.2021.
07.07.2016 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 73-Ф від 05.07.2016 згідно якої п. 2.1. викладено в новій редакції, а саме: «Сума фінансової допомоги за цим Договором надається окремими частинами із лімітом заборгованості до 50000000,00 грн.».
Позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачам взятих на себе зобов'язань за договором у останнього утворилась заборгованість перед позичальником в розмірі 55 000 000,00 грн.
В подальшому, за умовами договору про відступлення права вимоги від 15.09.2020, укладеного між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» та новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіональні ресурси" (позивач), новий кредитор набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі 55 000 000,00 грн.
16.11.2020 на адресу відповідача направлено відповідне повідомлення про відступлення права вимоги.
Однак, вищезазначена заборгованість відповідачем погашена не була.
Разом з тим, 12.04.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 88, за умовами якого відповідач надає позивачу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, а позивач зобов'язується повернути її в повному обсязі у визначений договором строк (п. 1.1. договору).
Згідно п. 2.1 договору сума фінансової допомоги за цим договором становить 550000,00 грн.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що фінансова допомога надається строком до 12.05.2017.
19.04.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 88 згідно якої п. 2.1. викладено в новій редакції, а саме: « 2.1. Сума фінансової допомоги за цим Договором становить 52 660 000,00 грн».
Даною додатковою угодою змінено також пункт 3.1. договору та викладено його в наступній редакції: « 3.1. Фінансова допомога надається Стороною - 1 Стороні - 2 строком до 30 червня 2017 року».
Позивач зазначає, що за вказаним договором утворилась заборгованість у розмірі 50 272 887,21 грн.
Враховуючи наявність між позивачем та відповідачем однорідних грошових зобов'язань, 01.07.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою повідомлено про наступне:
- зобов'язання ТОВ "Регіональні ресурси" перед ТОВ "Укрбуд Девелопмент" в розмірі 50 272 887,21 грн, які виникли на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 88 від 12.04.2017 є припиненими повністю;
- зобов'язання ТОВ "Укрбуд Девелопмент" перед ТОВ "Регіональні ресурси" в розмірі 55 000 000,00 грн. основного зобов'язання, які виникли на підставі договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 73-Ф від 05.07.2016, право вимоги яких належить ТОВ "Регіональні ресурси" на підставі укладеного з ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» договору про відступлення права вимоги від 15.09.2020 та акту приймання-передачі до вказаного договору, є припиненими - частково, а саме на суму 50 272 887,21 грн;
- заборгованість ТОВ "Укрбуд Девелопмент" перед ТОВ "Регіональні ресурси" за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 73-Ф від 05.07.2016 після зарахування зустрічних однорідних вимог становить 4 727 112,79 грн.
З метою отримання судового захисту свого інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов'язків у відносинах з відповідачем шляхом визнання припиненим зобов'язання, ТОВ "Регіональні ресурси" було подано відповідний позов до Господарського суду міста Києва в рамках справи про банкрутство ТОВ "Укрбуд Девелопмент".
Стислий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2023 позов задоволено; визнано припиненими зобов'язання ТОВ "Регіональні ресурси" перед ТОВ "Укрбуд Девелопмент" за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 88 від 12.04.2017.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки заява про зарахування не оскаржена та не визнана недійсною і позивач реалізував своє право на зарахування зустрічних однорідних вимог з відповідачем, то зобов'язання позивача перед відповідачем за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №88 від 12.04.2017 є припиненими.
Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про неефективність обраного позивачем способу захисту з урахуванням висновків Великої Палати Верхового Суду у постанові від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, в якій досліджувалось питання судового захисту шляхом визнання припиненим зобов'язання. За наслідками розгляду Велика Палата Верхового Суду погодилась з ефективністю такого способу захисту, вказавши, що особа має право на судовий захист свого інтересу у правовій визначеності щодо прав і обов'язків у правовідносинах з відповідачем шляхом визнання припиненим зобов'язання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ "Укрбуд Девелопмент" звернулося з апеляційною скаргою.
Стислий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2023 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду щодо правильного визначення позивачем способом захисту (звернення з позовом про визнання зобов'язань припиненими), який може бути застосований виходячи з конкретних обставин цієї справи, та який є ефективним для захисту порушеного інтересу позивача у правовій визначеності стосовно належного виконання ним зобов'язань за укладеними договорами.
Водночас, висновки суду першої інстанції по суті спору та заявлених позовних вимог апеляційний суд визнав помилковими, зробленими без дослідження всіх фактичних обставин, що входять до предмету доказування та мають значення для правильного розгляду спору між сторонами.
Вказавши про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування грошових вимог ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" до відповідача, право вимоги яких в подальшому перейшло до позивача, апеляційний суд виснував про недоведеність позивачем в даному випадку наявності грошового зобов'язання (заборгованості) ТОВ "Укрбуд Девелопмент" перед ТОВ "Регіональні ресурси" за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 73-Ф від 05.07.2016 та, як наслідок, статусу кредитора у розумінні статті 601 ЦК України.
Апеляційний суд вказав про відсутність підстав для прийняття доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу платіжних доручень, які підтверджують факт перерахування ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" грошових коштів на користь ТОВ "Укрбуд Девелопмент" за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №73-Ф від 05.07.2016, як додаткових доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки позивачем не зазначено об'єктивних обставин та не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
ТОВ «Регіональні ресурси» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням поданих доповнень, просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023, рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2023 залишити в силі.
В обґрунтування правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 19.10.2022 у справі №910/14224/20, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 стосовно застосування положень статті 204 ЦК України щодо правомірності правочину.
Позивач вважає, що апеляційним судом було невірно застосовано приписи статі 601 ЦК України та статей 202, 203 ЦК України, та не взято до уваги висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування вказаних норм, викладені у постановах від 14.07.2020 у справі № 43/75-15/7-6, від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, адже в рамках цієї справи не розглядалось питання задоволення заяви про залік однорідних зустрічних зобов'язань або спірності зобов'язань, який вже відбувся та оскаржений не був. На розгляді суду було питання застосування наслідків такого заліку у вигляді припинення зобов'язань.
Скаржник наголошує, що боржник не подавав зустрічного позову або в будь-який інший спосіб не оскаржував окремо ні договори від 05.07.2016, від 15.09.2020, ні заяву про зарахування зустрічних однорічних вимог, що у відповідності до частини 1 статті 204 ЦК України робить вказані правочини правомірними, такими, що створюють правові наслідки.
За відсутністю рішення про визнання правочинів недійсними, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем статусу кредитора у позивача та вийшов за межі позовних вимог, досліджуючи обставини виникнення зобов'язань (їх погодження) за вказаними правочинами, зарахування грошових коштів на рахунки, правомірність відступлення тощо.
Позиція інших учасників справи
ТОВ "Укрбуд Девелопмент" подано відзив, в якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі № 43/75-15/7-б вважає недоречними, оскільки стосуються зовсім інших обставин, за який існували підстави здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог з метою припинення зобов'язань.
Позиція Верховного Суду
Розгляд клопотань
Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Регіональні ресурси" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №910/14968/22(910/7059/23) та призначено до розгляду на 17.01.2024 о 11-30 год.
17.01.2024 від ТОВ «Укрбуд Девелопмент» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з оголошеною о 10:28 год. у місті Києві повітряною тривогою та не можливістю розпочати судове засідання призначене на 11:30 год. та необхідністю бути присутнім в інших судових засіданнях, призначених на 17.01.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2024 задоволено клопотання ТОВ «Укрбуд Девелопмент», відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ «Регіональні ресурси» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №910/14968/22 (910/7059/23) на 31.01.2024 о 10:15 год.
В судове засідання 31.01.2024 з'явився представник ТОВ «Регіональні ресурси» адвокат Варес М.О.
Від представника ТОВ «Укрбуд Девелопмент» адвоката Теплюка В.С. через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю з'явитися у призначене судове засідання через хворобу.
Колегія суддів у судовому засіданні 31.01.2024, порадившись на місці та з'ясувавши позицію представника ТОВ «Регіональні ресурси» , з огляду на те, що участь у судовому засіданні представників учасників справи обов'язковою не визнавалась, а також те, що судове засідання у справі вже відкладалось за клопотанням ТОВ «Укрбуд Девелопмент», правова позиція якого викладена у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях щодо доповнень до касаційної скарги, зважаючи на відсутність причин, через які касаційний суд не може розглянути цю справу на підставі встановлених фактичних обставин справи та ухвалити рішення в судовому засіданні, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У справі, що розглядається, предметом позову є вимоги про визнання припиненим зобов'язання за договором позики за заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.07.2022.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом частини 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов'язання, для цього (припинення зобов'язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.
Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.
У разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов'язань такими, що припинилися у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Верховний Суд у складі суддів об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 сформував наступні правові висновки щодо застосування статті 601 ЦК України та статей 202, 203 ГК України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначила, зокрема, таке: - безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором (пункт 47 постанови); - за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним (пункт 48 постанови); - заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (пункт 49 постанови); - наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника (пункт 50 постанови); - наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (пункт 51 постанови).
У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частинами 1, 2 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Отже, саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, якими він обґрунтовує підстави позову (про визнання зобов'язань такими, що припинилися у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог).
У справі, що переглядається, суди встановили, позивач звертаючись з позовом вказав, що на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.09.2020 та акта приймання-передачі до вказаного договору від 15.09.2020 набув право вимоги до відповідача в розмірі 55 000 000,00 грн., що виникла на підставі договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 73-Ф від 05.07.2016.
Згідно пункту 3 Договору про відступлення права вимоги від 15.09.2020, право вимоги від Первісного Кредитора до Нового Кредитора переходить в момент підписання цього Договору. Відповідно до Акта прийому-передачі права вимоги за Договором про відступлення права вимоги від 15.09.2020, Первісний кредитор, на умовах Договору про відступлення права вимоги від 15.09.2020 передав, а Новий кредитор прийняв право вимоги в обсязі та на умовах, що існує на момент підписання Акта за дебіторською заборгованістю до Боржника, яким є ТОВ «Укрбуд Девелопмент'в сумі 55 000 000,00 гривень, що виникла на підставі Договору безвідсоткової фінансової допомоги №73-Ф від 05.07.2016.
Договір від 15.09.2020 та акт приймання-передачі прав вимоги від 15.09.2020 долучені до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.
В свою чергу, у позивача наявна заборгованість перед відповідачем за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 88 від 12.04.2017 в розмірі 50 272 887,21 грн.
Враховуючи наявність між позивачем та відповідачем однорідних грошових зобов'язань, 01.07.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, докази чого долучені до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.
Отже позивач реалізував своє право на зарахування зустрічних однорідних вимог з відповідачем за договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 88 від 12.04.2017.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що заява позивача про зарахування відповідачем не оскаржена, в матеріалах справи відсутні докази визнання її недійсною, а відтак в силу приписів статті 204 ЦК України щодо правомірності правочину, породжує правові наслідки.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, вдавшись до дослідження обставин виникнення зобов'язань зазначив, що позивачем не доведено наявності грошового зобов'язання (заборгованості) ТОВ "Регіональні ресурси" перед ТОВ "Укрбуд Девелопмент" за Договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №88 від 12.04.2017. А боржник, в свою чергу, заперечував наявність у нього зобов'язань перед ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги.
Колегія суддів звертає увагу, що в постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду зазначено, зокрема, що "заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
У рамках даної справи, позивач звернувся з позовом саме про визнання правовідносин за договором позики припиненими. Свої вимоги позивач обґрунтовує зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі відповідної заяви від 01.07.2022, а також укладеними правочинами, зокрема договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 73-ф від 05.07.2016 та договором про відступлення права вимоги від 15.09.2020. Підстави виникнення зобов'язань (їх погодження сторонами), зарахування грошових коштів на рахунки, правомірність відступлення права вимоги не є предметом розгляду у цій справі, адже, як виснував Верховний Суд, вони перевіряються судом при вирішенні спору визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Суд апеляційної інстанції вказаного не врахував, ототожнивши вимоги про визнання зобов'язань припиненими з вимогами про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог, розглядаючи який суди мають перевіряти підстави виникнення зобов'язань (їх погодження сторонами) з огляду на доводи та заперечення сторони проти таких вимог чи їх розміру, незгоду з проведеним зарахуванням тощо, тобто апеляційний суд вдався до дослідження питання, які не ставилися сторонами в межах даного спору.
Поза увагою апеляційного суду залишились суперечлива поведінкам відповідача (боржника), який в межах справи про визнання зобов'язання припиненим за отриманою ним заявою позивача, з одного боку заперечує наявність у нього зобов'язань перед ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, водночас не подавав зустрічного позову або в будь-який інший спосіб не оскаржував договір № 73-Ф від 05.07.2016, договір від 15.09.2020 про відступлення прав вимоги чи заяву від 01.07.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Водночас, наведені позивачем доводи були оцінені судом першої інстанції, в результаті чого суд дійшов висновку, що відповідачем у цій справі не підтверджено належними, допустимими, вірогідними та достовірними доказами його твердження щодо спірності вимог, які були означені позивачем у заяві. Доказів того, що на даний час існує спір про оскарження ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" договорів, на підставі яких виникли зобов'язання (їх погодження сторонами), зарахування грошових коштів на рахунки, правомірність відступлення права вимоги та її розміру відповідачем не надано.
Статтею 204 ЦК України внормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 43/75-15/7-б наведена правова позиція, яка стосується дієвості такого правового механізму як зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі правомірної (дійсної і не оскарженої) заяви про зарахування, а саме, що не оскаржена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог припиняє зобов'язання між сторонами. Сам факт правомірності такої заяви породжує для сторін правові наслідки у вигляді припинення зобов'язань.
Тобто, правочини, які стали підставою для припинення зобов'язань між сторонами у нашій справі залишаються правомірними (чинними) і не оскаржувалися, породжують для позивача та відповідача правові наслідник у вигляді наявності зустрічних вимог та їх припинення шляхом зарахування.
Таким чином, встановивши, що заява від 01.07.2022 про зарахування зустрічних однорідних вимог не була визнана недійсною, що у відповідності до частини 1 статті 204 ЦК України робить вказаний правочин правомірним, а отже таким, що створює для сторін правові наслідки, що було вірно встановлено судом першої інстанції у цій справі.
Водночас, дійшовши висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, на думку колегії суддів, не спростував висновків суду першої інстанції, та в порушення статті 277 ГПК України не довів невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Відповідно до статті 269 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінки доводам позивача, викладеним у відзиві на апеляційну, не навів ні зміст аргументів позивач, ні відповідного обґрунтування на їх відхилення.
Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
Крім того, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руіс Матеос проти Іспанії", якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду.
Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідає.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на обґрунтоване рішення.
У справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя.
У зазначеному аспекті доцільно також послатись і на висновок Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії" та "Месроп Мовсесян проти Вірменії"), згідно з яким право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною права на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
На підставі наведеного Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).
З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи частково обґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональні ресурси» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №910/14968/22 (910/7059/23) скасувати.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2023 у справі №910/14968/22(910/7059/23) залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Картере В.І.