Справа № 446/1455/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1253/23 Доповідач: ОСОБА_2
01 лютого 2024 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №12023141420000124 від 24 травня 2023 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою АДРЕСА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
апеляційну скаргу скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 ,
вироком Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_6 , будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України воєнного стану згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану», Закону України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану», розуміючи про обов'язок передбачений ст. 65 Конституції України, будучи військовозобов'язаним, отримавши 19.04.2023 повістку про виклик, без поважних на те причин, не прибув 21.04.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_2 на відправлення в складі команди № НОМЕР_1 для проходження військової служби.
Так, відповідно до облікової картки ОСОБА_6 маючи військове звання рядовий, будучи військовозобов'язаним відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також відповідно до довідки за результатами медичного огляду визнаний придатним за станом здоров'я для проходження військової служби згідно з Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в збройних силах України», 19 квітня 2023 року перебуваючи у приміщенні вищевказаного центру був належним чином повідомлений про час, дату та місце прибуття для відправки до військової частини для проходження військової служби, про що засвідчив своїм особистим підписом в розписці.
Однак, ОСОБА_6 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого протиправного діяння, реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув 21 квітня 2023 року до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований по АДРЕСА_3 , в подальшому написав власноручно заяву про відмову проходити військову службу згідно мобілізації, внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Не погоджуючись із вироком суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року в частині призначеного покарання змінити. Визнати його, ОСОБА_6 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити його, ОСОБА_6 , від відбування основного покарання з випробуванням - іспитовим строком в 1 рік та відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на нього відповідні обов'язки.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України є обґрунтованими та ним не оспорюються, проте призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі правопорушника, оскільки його виправлення та перевиховання можливе без відбування призначеного покарання.
Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано обставину, що пом'якшувала його покарання - щире каяття, оскільки факт його щирого каяття у вчиненні кримінального правопорушення мав місце як під час проведення досудового розслідування так і під час судового розгляду даного кримінального провадження. Зазначає, що він щиро розкаявся у вчиненому та критично засуджує власну поведінку. Крім того, зазначає, що він раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, наголошує на наявності двох обставин, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, які б обтяжували покарання.
Звертає увагу, що судом першої інстанції безпідставно було не враховано обставину про те, що він сповідує віру «Нове покоління», яка забороняє брати участь у бойових діях, яка хоч і не є поважною підставою для відмови від призову за мобілізацією для захисту України, однак визначає спосіб його життя та значною мірою пояснює його мотиви.
Крім того, звертає увагу, що скоєний ним злочин, відноситься до категорії нетяжких.
Вважає, що його згода на судовий розгляд кримінального провадження за скороченою судовою процедурою теж є тією істотною обставиною, яка свідчить про те, що він самокритично поставився до скоєного злочину, зробив належні висновки своєї протиправної поведінки і остаточно прийняв рішення щодо становлення на шлях виправлення і недопущення вчинення злочинів в майбутньому.
Апелянт стверджує, що суд взагалі не розглянув об'єктивно питання щодо застосування положень статті 75 КК України та не обгрунтував неможливість застосування такої.
Заслухавши доповідача, виступи учасників судового процесу, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, апеляційний суд не проводить їх детальний аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирок суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання ОСОБА_6 колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 65 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом'якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Крім того, за правилами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Реалізація даної норми становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності вказують на можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Вважаючи обґрунтованим визнання судом першої інстанції обставин, які характеризують особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, колегія суддів погоджується з видом і розміром призначеного покарання обвинуваченому, оскільки таке призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.
Що ж стосується звільнення від відбування покарання з випробуванням, то за змістом ст. 75 КК України, законодавець надав суду дискреційні повноваження у визначенні можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням і суд вправі прийняти таке рішення лише тоді, коли з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного йому покарання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, при визначенні виду і розміру покарання обвинуваченому за вчинені кримінальні правопорушення, в повній мірі взяв до уваги усі обставини, які характеризують особу обвинуваченого і дійшов до вірного висновку, що виправлення ОСОБА_6 без реального відбування призначеного судом покарання є неможливим.
Суд першої інстанції дійшов до вірного переконання про те, що матеріали кримінального провадження та поведінка обвинуваченого у судовому засіданні, на думку суду, не вказують на наявність щирого каяття, так як обвинувачений не те що не проявляв будь-якого жалю щодо вчиненого, а навіть жодного разу не згадав про каяття, натомість просив лише суворо його не карати.
Обвинувачений в своїх доводах зазначає, що суд першої інстанції не врахував факт того, що він сповідує віру «Нове покоління», яка забороняє брати участь у бойових діях та визначає спосіб його життя, проте даний факт жодним належним чином не був підтверджений під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції вірно вказав, що обвинувачений є особою працездатного віку, не має будь-яких захворювань, не має на утриманні жодних осіб, однак не працює, не займається волонтерською діяльністю чи допомогою внутрішньо-переміщеним особам, матеріали справи не місять жодних відомостей про те, що обвинувачений за весь цей час вчиняв будь-які дії задля допомоги Збройним Силам України, які б були відмінними від військової служби.
Тому, враховуючи вид кримінального правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_6 притягується до відповідальності та яке відноситься до кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації, та враховуючи загальну ситуацію в країні, яка знаходиться в умовах воєнного стану, апеляційний суд повністю погоджується із твердженням суду першої інстанції про абсолютну байдужість обвинуваченого як до вичиненого ним діяння, так і до ситуації загалом. Колегія суддів вважає законним і обгрунтованим висновок про те, що, при таких обставинах, застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_6 не буде справедливим та домірним до вчиненого ним кримінального правопорушення, а такого роду рішення може бути сприйняте як можливість уникнення від конституційного обов'язку громадян, щодо захисту Вітчизни, який передбачений у ст. 65 Конституції України.
Таким чином апеляційні доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, у зв'язку з чим такі до задоволення не підлягають.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.
За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення та вважає вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_6 законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 06 листопада 2023 року щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4