Справа № 447/2448/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1085/23 Доповідач: ОСОБА_2
30 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 447/2448/23 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва Стрийського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
заст. 336 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 12 вересня 2023 року,
Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 12 вересня 2023 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з часу приведення вироку до виконання.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, 24.04.2023, будучи військовозобов'язаним, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де за результатами огляду Миколаївської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженої протоколом № 77/1018 від 24.04.2023, його визнано придатним до проходження військової служби у військовий час та видано мобілізаційне розпорядження про виклик на 29.05.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою відправлення для проходження служби у лавах Збройних Сил України.
В порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, Указу Президента від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_5 29.05.2023, без поважних причин, до другого відділу (м. Миколаїв) ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження служби у лавах Збройних Сил України, в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ЗС, не прибув.
На вирок суду захисник ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, у якій просить вироку суду щодо ОСОБА_5 змінити та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що вирок суду в частині призначення ОСОБА_5 покарання є незаконним та необґрунтованим, оскільки призначене покарання не відповідає обставинам кримінального провадження та особі обвинуваченого через свою надмірну суворість.
Вважає, що, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд не в повній мірі врахував, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу винного, який раніше не судимий, вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав, щиро розкаюється, усвідомив протиправність своїх дій та зробив відповідні висновки на майбутнє, на спеціалізованих обліках не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_9 , 2012 року народження, має проблеми із здоров'ям, та у разі відбування покарання в обвинуваченого ОСОБА_5 такі проблеми можуть бути загострені у зв'язку із захворюванням обох очей (міопія середньої складності), внаслідок чого у ОСОБА_5 постійні головні болі та втома очей, а також астигматизм, який потребує постійного лікування.
Апелянт переконаний, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, при цьому діями (бездіяльністю) останнього істотної шкоди інтересам держави чи третіх осіб не заподіяно, і обвинувачений ОСОБА_5 не несе небезпеки для суспільства та оточуючих.
Окрім цього, захисник звертає увагу, що ОСОБА_5 не є особою, яка є фахівцем у галузі права та до кінця не розумів того, про що висловлював свою позицію у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки така позиція була продиктована діями сторони обвинувачення, яка наполягала, що він має в судовому засіданні висловлюватися так, а не інакше, та що останньому не потрібно залучати до кримінального провадження захисника.
Також, обвинуваченому не було відомо про право на звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_8 на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з вироку суду, судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 було здійснено на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог норм ч. 3 ст. 349 КПК України, допитав обвинуваченого, і за згодою усіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оскаржувались.
На підставі викладеного, колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оскаржувались і стосовно яких, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, докази не досліджувались.
Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ст. 336 КК України в апеляційній скарзі захисником також не оспорюється.
Що стосується покарання, з яким не погоджується апелянт, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст.ст. 65, 66 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обране з врахуванням особи винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює неофіційно на гуртівні будівельних матеріалів, має на утриманні неповнолітнього сина, відповідно до характеристики, виданої начальником організаційно-кадрової роботи та контрлю Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, скарги на ОСОБА_5 від сусідів та жителів міста не надходили, на психіатричному на наркологічному обліках не перебуває, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин які обтяжують покарання; та призначене в межах, санкції ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що скоєне ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, хоч є нетяжким злочином, проте вчинене в умовах воєнного стану під час збройної агресії РФ, що створює в очах суспільства враження безкарності, та те, що підстав передбачених законодавством на відстрочку від призову чи інших поважних причин останній не мав, в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації умисно проігнорував свій конституційний обов'язок щодо захисту Батьківщини, що свідчить про значну суспільну небезпечність самого злочину.
На думку колегії суддів, підстави для застосування щодо ОСОБА_5 при призначенні йому покарання положень ст. 75 КК України, як про це просить апелянт, відсутні.
Відповідно до п. 2, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вбачається, що судам висновки з усіх питань, пов'язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку, у тому числі щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ст. 75 КК України суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі, якщо з врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Щодо доводів апеляційної скарги про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, то, з врахуванням характеру протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 та його особи, обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 , апеляційний суд вважає, що звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням буде недостатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Стосовно покликання апелянта на те, що ОСОБА_5 притягується до кримінальної відповідальності вперше та у нього немає судимості, то колегія суддів зазначає, що вказані обставини не належать до переліку обставин, визначених ст. 66 КК України, як такі, що пом'якшують покарання особи. Відтак вказані дані, що характеризують особу винного, не можуть бути самостійною підставою для звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Втім, ці обставини, як і те, що обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітнього сина, а також стан його здоров'я, були враховані місцевим судом при призначенні обвинуваченому покарання у межах мінімальної межі санкції ст. 336 КК України.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що при призначені покарання обвинуваченому, необхідно враховувати виховну дію покарання, оскільки воно повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе покарання за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
А тому, підстав вважати, що призначене обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді 3 років позбавлення волі відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів й підстав для зміни вироку немає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, судом першої інстанції допущено не було.
Апеляційна скарга захисника не містить правових підстав для скасування чи зміни вироку, й колегія суддів визнає її необґрунтованою.
Вирок суду ухвалений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ВирокМиколаївського районного суду Львівської області від 12 вересня 2023 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4