65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4351/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Арнаутова А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, пр.Берестейський, буд. 14) в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6.)
до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд.6)
про стягнення 1 988 735,60 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Тодорашко А.В. - самопредставництво;
від відповідача: Марченко Д.В. - самопредставництво.
1. Короткий зміст позовних вимог.
05.10.2023 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ", в якій просить суд стягнути з відповідача 1 928 588,20 грн заборгованості, 47 590,91 грн пені та 12 556,49 грн 3% річних, судові витрати.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.10.2023 відкрито провадження у справі № 916/4351/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
03.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, у якому останній просить суд зменшити розмір заявленої позивачем пені до 1000 грн.
Протокольною ухвалою від 06.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.12.2023 об 11:30.
Водночас, у період з 30.11.2023 до 07.12.2023 комп'ютерна мережа суду була відключена та здійснювалось відновлення бази даних Автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" на іншому серверному обладнанні у зв'язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду та здійсненням рандомної спам-розсилки фішингових повідомлень з вірусами серед державних установ, підприємств, установ, організацій і громадян.
Згідно з Наказом "Про введення особливого режиму роботи Господарського суду Одеської області" №46 від 07.12.2023 сектори суддів та відділи Господарського суду Одеської області, окрім залів судових засідань, відновили роботу в КП "ДСС" та електронній комп'ютерній мережі суду з 08.12.2023. При цьому розгляд справ у судових засіданнях відновлено з 15.12.2023.
Враховуючи вищенаведені обставини, ухвалою суду від 08.12.2023 призначено підготовче засідання по справі №916/4351/23 на "04" січня 2024 р. об 11:30.
13.12.2023 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення пені.
В судове засідання 04.01.2024 з'явився представник позивача. Відповідач до суду не з'явився.
Протокольною ухвалою від 04.01.2024 судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 24.01.2024 о 14:30.
В судове засідання 24.01.2024 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 24.01.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ).
Між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Виконавець) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (Замовник) було укладено договір про відшкодування витрат з розподілу електричної енергії № 25-Пп-ЧФ-23 від 03.02.2023.
Відповідно до п.1.1. договору ДП МТП "Чорноморськ" відшкодовує ЧФ ДП "АМПУ" витрати з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2374, за об'єктами ДП "МТП "Чорноморськ".
Відповідно до п. 4.1 укладеного договору розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число місяця).
Сторони погодились, що акт наданих послуг є документом, що підтверджує факт надання виконавцем послуг за даним договором замовнику. Прийом-передача акту наданих послуг та рахунку здійснюється сторонами шляхом передачі їх до канцелярії ДП "МТП "Чорноморськ" (п.4.3. договору).
Згідно з п.4.4. договору протягом дії договору розмір попередньої оплати складає 100% від вартості за надані послуги за попередній місяць. Протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку та акту наданих послуг, замовник здійснює остаточну оплату (різницю суми, між сплаченим авансовим платежем (попередньою оплатою) та фактично наданими послугами).
Для оплати вартості наданих у квітні-червні 2023 року послуг ЧФ ДП "АМПУ" було виставлено ДП "МТП "Чорноморськ" рахунки № Пр/2630 від 30.04.2023 на суму 581 621,86 грн (отримано 09.05.2023), № Пр/3181 від 31.05.2023 на суму 316 961,12 грн (отримано 09.06.2023), № Пр/3688 від 30.06.2023 на суму 208 808,30 грн (отримано 11.07.2023), № Пр/4291 від 31.07.2023 на суму 489 646,81 грн (отримано 11.08.2023), № Пр/4681 від 31.08.2023 на суму 331 550,11 грн (отримано 14.09.2023).
Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за вищезазначеними рахунками прийнято та підписано уповноваженою особою ДП "МТП "Чорноморськ" та засвідчено печаткою підприємства.
В порушення ст.193 ГК України, ст. 526, 610 ЦК України та умов договору, відповідачем вищезазначені рахунки до теперішнього часу не сплачено, у зв'язку з чим за Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" рахується заборгованість у сумі 1 928 588,20 грн.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі порушення замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує виконавцю пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, яка складає 47 590,91 грн.
Крім того, згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, які складають 12 556,49 грн.
З огляду на вищенаведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 928 588,20 грн заборгованості, 47 590,91 грн пені та 12 556,49 грн 3% річних, судові витрати.
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" проти зменшення розміру пені заперечує, виходячи з наступного:
1) період прострочення оплати рахунків є значним;
2) відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а лише зазначено про скрутне матеріальне становище;
3) посилання відповідача на те, що останній має збиток та не мав можливості виконати грошові зобов'язання жодним чином не є доказом винятковості випадку в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, адже за період з 22.07.2022 по 18.07.2023 (період дії "зернової угоди") відповідачем здійснено 32 процедури закупівель товарів, робіт та послуг лише на суми, які перевищують 1 млн. грн. кожна, на загальну суму більше 160 млн. грн, що свідчить про отримання останнім доходу та здійснення видатків за укладеними договорами;
4) посилання відповідача на значну заборгованість контрагентів перед відповідачем за звітний період в жодному разі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки виникнення такої заборгованості ще раз доводить те, що показники діяльності підприємства безпосередньо залежать від ефективності діяльності його менеджменту та раціонального використання державних грошових коштів. Крім того, “Інформація щодо суми дебіторської заборгованості станом на 30.09.2023” подана до суду з клопотанням 03.11.2023, тобто більш ніж через місяць після виникнення останньої суми заборгованості, що доводить її невідповідність та неналежність в якості доказу як за період виникнення заборгованості за рахунками, зазначеними в позові - за квітень-серпень 2023 року;
5) твердження відповідача про відсутність у позивача збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строків виконання грошового зобов'язання не відповідає дійсності;
6) посилання відповідача на обставини непереборної сили є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено, що порушення зобов'язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили, і тому не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.
3.2. Доводи Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ".
Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" посилається на ст. 233 ГК України та лист ТПП України від 28.02.2022, зазначаючи про дію форс-мажорних обставин, та звертає увагу суду на те, що відповідач є портовим оператором та належить до сфери транспортних підприємств, основним завданням якого є обробка вантажів та суден, а настання такого форс-мажору, як воєнний стан, внаслідок якого відбулося закриття акваторій портів та кордонів, постійні обстріли та відсутність вантажопотоку, а також вихід країни-агресора із т.з. "Зернової угоди (ініціативи)" унеможливили виконання відповідачем своїх зобов'язань, в тому числі здійснення вчасної оплати за договором.
У рамках дії "Зернової угоди" відбулось часткове строкове (на 120 днів) відновлення виробничої діяльності відповідача виключно для обробки зернових вантажів, втім, остання припинила свою дію вже 18.07.2023, а фактично блокування роботи угоди почалося з 15.06.2023.
Відтак, керівництву підприємства невідомо, чи буде відновлено дію угоди та на який строк, що унеможливлює спрогнозувати відновлення економічної стабільності підприємства та подальше вчасне виконання своїх зобов'язань за договорами.
Водночас, відповідач зауважує, що позивачем не було понесено збитків (матеріали справи не містять жодних доказів щодо понесений таких збитків), а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності ДП "АМПУ" або її Чорноморської філії.
Окрім того, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 та зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи майновий стан підприємства, зумовлений дією форс-мажорних обставин - блокуванням морського порту Чорноморськ та відсутність вантажопотоку внаслідок військової агресії, а також, враховуючи відсутність будь-яких доказів понесення збитків внаслідок допущеного з боку ДП "МТП "Чорноморськ" порушення грошових зобов'язань, незначність прострочення виконання, істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, з метою недопущення погіршення фінансового стану ДП "МТП "Чорноморськ", останній просить суд зменшити нараховану позивачем пеню до 1 000 грн.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
03.02.2023 між Державним підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Чорноморськ) (Виконавець) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (Замовник) укладено договір про відшкодування витрат з розподілу електричної енергії № 25-Пп-ЧФ-23 (т.1, а.с.14-20), відповідно до п.1.1 якого замовник відшкодовує виконавцю витрати з розподілу (передачі) електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2374 за об'єктами замовника.
Згідно з п.1.2 договору замовник оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії згідно з умовами розділу 3 цього договору відповідно до додатку 1 "Порядок формування витрат, пов'язаних з розподілом електричної енергії", який є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається виконавцем та споживається замовником на межі балансової належності об'єктів замовника, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 09 грудня 2020 року №2374 та з урахуванням вимог цього договору.
Відповідно до п. 2.2 договору послуги з розподілу електричної енергії здійснюється за фактом їх надання, згідно поданого виконавцем та узгодженого замовником акту розподілу електричної енергії.
Пунктом 2.4 договору передбачено, що погоджений сторонами акт розподілу електричної енергії є підставою для формування виконавцем акгу наданих послуг за розрахунковий період.
Згідно з п.3.1. договору ціною цього договору є вартість відшкодування витрат з розподілу (передачі) електричної енергії на об?єкт (об?єкти) замовника.
Відповідно до п.3.2 договору загальна ціна даного договору становить 8 183 232,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 1 363 872,00 грн.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що тариф на послуги згідно Постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1804 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "ДТЕК Одеські Електромережі" із застосуванням стимулюючого регулювання", на період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно) становить 1 136,56 грн/МВт год (без урахування податку на додану вартість). Порядок формування витрат, пов?язаних з розподілом електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються у додатку 1 даного договору.
Згідно з п. 4.1. договору розрахунковим періодом є календарний місяць (з першого по останнє число місяця).
Відповідно до п.4.2 договору протягом 7-ми робочих днів після закінчення розрахункового періоду виконавець складає акт наданих послуг з зазначенням фактичних обсягів та вартості наданих замовнику послуг за даним договором та формує рахунок.
Як вбачається з п. 4.3. договору сторони погодились, що акт наданих послуг є документом, що підтверджує факт надання виконавцем послуг за даним договором замовнику. Прийом-передача акту наданих послуг та рахунку здійснюється сторонами шляхом передачі їх виконавцем до канцелярії замовника.
Замовник зобов'язаний не пізніше 5 робочих днів після отримання акту наданих послуг повернути виконавцю підписаний та засвідчений власною печаткою належний йому екземпляр акту або, у разі наявності підстав, надати свої мотивовані зауваження. У разі невиконання замовником зазначеного зобов?язання, акт наданих послуг вважається прийнятим без зауважень і має силу документу, підписаного замовником. При цьому, у разі неотримання замовником акту наданих послуг з його вини, належний йому екземпляр, надсилається виконавцем на поштову адресу замовника рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом поштового відправлення.
У п. 4.4 договору встановлено, що протягом 10 банківських днів з дня підписання договору замовник забезпечує внесення одноразового авансового платежу (попередню оплату у розмірі 681 936,00 грн з ПДВ, що є передплатою за надані виконавцем послуги у першій місяць дії договору. Передплата вноситься на підставі виставленого рахунку. Протягом дії договору розмір попередньої оплати складає 100 % від вартості за надані послуги за попередній місяць. Протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку та акту наданих послуг, замовник здійснює остаточну оплату (різницю суми, між сплаченої авансовим платежем (попередньою оплатою) та фактично наданими послугами) та крім цього сплачує аванс, що становить 100% від вартості послуг виконавця за попередній розрахунковий місяць.
Згідно з п. 7.2 договору в разі порушення замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує виконавцю пеню в розмірі 50% облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що сторона, для якої стало неможливим виконання зобов?язань за даним договором, повинна в письмовій формі повідомити іншу сторону про настання таких обставин негайно, але не пізніше 10 робочих днів з моменту їх настання з доданням документів, що підтверджують факт настання таких обставин. У випадку ненадання сторонами документальних підтверджень щодо настання таких обставин, сторони втрачають права посилатися на вищезгадані обставини.
Відповідно до п.11.1 договору, цей договір набирає чинності з 01.01.2023 і діє по 31.12.2023, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов?язань по договору.
Згідно з п.13 договору додатком №1 до договору є Порядок формування витрат, пов?язаних з розподілом електричної енергії, який міститься у матеріалах справи (т.1 а.с.21).
В матеріалах справи наявні рахунки № Пр/2630 від 30.04.2023 на суму 581 621,86 грн, № Пр/3181 від 31.05.2023 на суму 316 961,12 грн, № Пр/3688 від 30.06.2023 на суму 208 808,30 грн, № Пр/4291 від 31.07.2023 на суму 489 646,81 грн, № Пр/4681 від 31.08.2023 на суму 331 550,11 грн (т.1 а.с.22, 27, 32, 37, 42).
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу у квітні 2023, травні 2023, червні 2023, липні 2023 та серпні 2023 послуги на суму 581 621,86 грн, 316 961,12 грн, 208 808,30 грн, 489 646,81 грн та 331 550,11 грн відповідно, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг № Пр/2630 від 30.04.2023 (т.1 а.с.23), № Пр/3181 від 31.05.2023 (т.1 а.с.28), № Пр/3688 від 30.06.2023 (т.1 а.с.33), № Пр/4291 від 31.07.2023 (т.1 а.с.38), № Пр/4681 від 31.08.2023 (т.1 а.с.43).
В матеріалах справи наявні листи Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" від 09.05.2023 (т.1, а.с.24), від 08.06.2023 (т.1, а.с.29), від 10.07.2023 (т.1 а.с.34), від 11.08.2023 (т.1 а.с.39) та від 13.09.2023 (т.1, а.с.44), відповідно до яких позивач просив відповідача розглянути і підписати акти, повернути один екземпляр акту до ЧФ ДП "АМПУ", а також здійснити перерахування коштів згідно рахунків у повному обсязі, зокрема, відповідно до договору про відшкодування витрат з розподілу електричної енергії № 25-Пп-ЧФ-23.
Відповідачем підписання актів наданих послуг не заперечується, отримання рахунків не спростовано, доказів оплати наданих послуг не надано.
5. Позиція суду.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 1, 2, 3 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, договір про відшкодування витрат з розподілу електричної енергії № 25-Пп-ЧФ-23 від 03.02.2023, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд вважає доведеним факт надання позивачем послуг, обумовлених договором.
В свою чергу, оскільки належних доказів, які підтверджують оплату ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ" наданих за актами № Пр/2630 від 30.04.2023 (т.1 а.с.23), № Пр/3181 від 31.05.2023 (т.1 а.с.28), № Пр/3688 від 30.06.2023 (т.1 а.с.33), № Пр/4291 від 31.07.2023 (т.1 а.с.38), № Пр/4681 від 31.08.2023 (т.1 а.с.43) послуг на загальну суму 1 928 588,20 грн, відповідачем згідно приписів ст.74, 76-77 ГПК України, суду не надано, а вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Чорноморськ) в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на викладене, враховуючи положення п.7.2 договору, а також відсутність оплати наданих послуг, суд вважає правомірним нарахування позивачем відповідачу пені.
Досліджуючи наданий позивачем розрахунок суми пені, суд доходить висновку про його обґрунтованість, з огляду на що позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені у сумі 47 590 грн є обґрунтованими.
Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, суд вказує наступне.
Так, норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 1 000 грн суд, враховуючи дискреційність повноважень суду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає наступне.
Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав зменшення суми пені, суд не приймає до уваги посилання останнього на скрутне фінансове становище, адже скрутне фінансове становище не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню.
Наявність заборгованості контрагентів перед відповідачем також не може бути визнано винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.
При цьому, сторонами у п. 7.2 договору погоджено, що в разі порушення замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує виконавцю пеню в розмірі 50% облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відтак, господарський суд також приймає до уваги, що за умовами договору позивачем нараховано розмір пені у чотири рази менше допустимого розміру, передбаченого ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України (подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня).
Крім того, суд також враховує, що жодного платежу на погашення заборгованості за надані послуги відповідачем за тривалий час з момент виникнення зобов'язання з оплати не здійснено, а також бере до уваги, що позивач та відповідач є господарюючими суб'єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.
Щодо доводів Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" щодо невиконання зобов'язань за укладеним договором через настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військової агресії РФ проти України, суд зазначає наступне.
Обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору. Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати. При цьому, суд зауважує, що лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1, на який відповідач посилається у відзиві, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.
Крім того, суд враховує неповідомлення відповідачем в письмовій формі іншу сторону про настання відповідних обставин в порядку п.9.2 договору, а також те, що укладення договору та надання послуг мало місце вже після початку введення воєнного стану, тобто вже за наявності обставини, на яку відповідач посилається як на форс-мажорну.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши методологію здійснення розрахунків 3% річних, наданих позивачем, суд дійшов висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства, а відтак приймає їх за основу при винесенні рішення та задовольняє відповідні вимоги щодо у визначеній позивачем сумі 12 556, 49 грн.
Враховуючи задоволення судом позовних вимог, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд.6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, пр.Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 38728418) заборгованість у сумі 1 928 588 /один мільйон дев'ятсот двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят вісім/ 20 коп., пеню у сумі 47 590 /сорок сім тисяч п'ятсот дев'яносто/ грн 91 коп., 3% річних у сумі 12 556 /дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість/ грн 49 коп., судовий збір у сумі 23 864 /двадцять три тисячі вісімсот шістдесят чотири/ грн 82 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05 лютого 2024 р.
Суддя Ю.М. Щавинська