просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
06 лютого 2024 року м. Харків Справа № 913/439/23
Провадження №15/913/439/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116)
до Відділу освіти Білокуракинської селищної ради (вул. Паркова, буд. 33, смт Білокуракине Луганської області, 92200)
про стягнення 88 508 грн 50 коп.
Суддя Смола С.В.
Без повідомлення (виклику) представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») 05.12.2023 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Відділу освіти Білокуракинської селищної ради про стягнення заборгованості за поставлений природний газ за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» за грудень 2021 року в сумі 58 922 грн 15 коп., пені за період з 01.02.2022 до 31.07.2022 у сумі 8 701 грн 11 коп., 3% річних за період з 01.02.2022 до 31.08.2023 у сумі 2 794 грн 36 коп., інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по червень 2023 року в сумі 18 090 грн 88 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» з оплати поставленого природного газу.
Також відповідно до п.4.5 умов типового договору нарахована пеня за період з 01.02.2022 до 31.07.2022 у сумі 8 701 грн 11 коп. та згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України - 3% річних за період з 01.02.2022 до 31.08.2023 у сумі 2 794 грн 36 коп., інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по червень 2023 року в сумі 18 090 грн 88 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.
Ухвалою від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзивом від 29.12.2023, який поданий останнім через систему «Електронний суд», вимоги позову відхилив.
Зазначив, що позивачем не надано доказів своєчасного поінформування відповідача про фактичний обсяг спожитого газу у вказаний спірний період - грудень 2021 року, та про необхідність сплатити визначену й підтверджену суму.
Уважає, що додані до позову копії рахунку №1397 та реєстру рекомендованих відправлень від 15.01.2022 свідчать про повідомний характер документа, оскільки він складений одноособово позивачем і у ньому не вказано дату складання.
Також зазначив, що відповідно до інформації з сайту АТ «Укрпошта» у ході перевірки зазначеного поштового відправлення ініціалізується запис «Дані про відправлення трек-номер 0600014219312 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі» та надав відповідний скріншот.
Зазначив, що у нього відсутні документи (оригінали чи копії), які стосуються спірних правовідносин.
Указав, що позивачем був проігнорований досудовий порядок врегулювання спору.
Зазначив про наявність форс-мажорних обставин та послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.
Заперечив з посиланням на приписи ст.ст.614, 617 Цивільного кодексу України проти нарахування штрафних санкцій.
03.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, зареєстрована відділом документального забезпечення роботи суду 04.01.2024, у якій він зазначив, що отримання відповідачем інформації щодо поштових відправлень під час здійснення пошукового запиту на офіційному веб-порталі АТ «Укрпошта» 26.12.2023 виявилось неможливим через сплив строку.
З посиланням на приписи ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та постанову Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 зазначив, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не відповідає вимогам закону і регламенту і не може вважатися сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України.
Указав, що відповідні норми Закону України «Про публічні закупівлі» щодо проведення спрощеної процедури закупівлі у разі укладення договору з постачальником «останньої надії» не регулюють спірних правовідносин, натомість підлягають застосуванню положення п.2 ч.7 ст.3 указаного Закону.
Типовий договір постачання природного газу навіть за наявності обставин фактичного непідписання правочину, є укладеним, з огляду на наявність доказів фактичного споживання відповідачем природного газу у листопаді-грудні 2021 року.
Зазначив, що типовим договором, як і Правилами постачання природного газу (розділ VI), не передбачено складення актів приймання-передачі природного газу постачальником «останньої надії».
05.01.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він зазначив, що смт Білокуракине з початку березня 2022 року захоплено збройними військовими формуваннями держави агресора внаслідок чого захоплено та втрачено усе майно відділу освіти.
Указав, що за наявними у віданні установи бухгалтерськими даними та відновленими даними інформації із системи СДО клієнтів з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт казначейства - Казначейство» заявлена заборгованість відсутня та не обліковується.
З посиланням на приписи ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 уважає, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Частиною 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України «далі - ГПК України ) передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи -також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Відповідно до п.19 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
Згідно з п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Пунктом 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи та оприлюднює на своєму вебсайті: інструкцію з користування інформаційною платформою, а також витяги з нормативно-правових актів, пов'язаних із користуванням інформаційною платформою; контактні дані (прізвище, ім'я, по батькові, номери факсів та телефонів, електронні адреси) працівників оператора газотранспортної системи, які є відповідальними за працездатність інформаційної платформи та взаємодію з учасниками ринку природного газу, контактну інформацію та графік роботи служби підтримки інформаційної платформи; інформацію про центри сертифікації ключів, необхідних користувачам інформаційної платформи для забезпечення ними електронного цифрового підпису (ЕЦП) у випадках, передбачених цим Кодексом; іншу інформацію, передбачену цим Кодексом.
Таким чином, суб'єкти ринку природного газу (позивач і відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.
ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Відповідно до п.26 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 і від 09.12.2020 №1236» (далі - постанова КМУ №1102).
Пунктом 2 постанови КМУ №1102 визначено зобов'язання Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
У відповідності до положень п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
Відділ освіти Білокуракинської селищної ради є бюджетною установою в розумінні приписів Бюджетного кодексу України.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об'єми природного газу, спожитого відповідачем в листопаді та грудні 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до п.2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Ураховуючи викладене, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображення відомостей.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується, зокрема, листом оператора ГТС від 27.09.2023 №ТОВВИХ-23-13599 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00015CDFD00Z; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії» від оператора ГРМ.
Відповідно до п.1 розділу IV Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.3 ст.184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Пунктом 4.2 розділу IV типового договору передбачено, що об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГТС та доведені споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Ураховуючи викладене, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Суд бере до уваги, що вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01 грудня 2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов типового договору щоденно оприлюднювалась на сайті позивача, що підтверджується відповідною роздруківкою.
Факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у листопаді - грудні 2021 року в кількості 44,46078 тис. м3, а також і надання послуг з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС підтверджується листом оператора ГТС від 27.09.2022 №ТОВВИХ-23-13599 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00015CDFD00Z; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії» від оператора ГРМ.
Відповідно до п.4.3 типового договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Позивачем 16.12.2021 направлено відповідачу засобами поштового зв'язку рахунок на оплату №31126 на суму 746 941 грн 10 коп., що підтверджується відповідним списком згрупованих відправлень №12.12.2021-юріки6 та фіскальним чеком від 16.12.2021, а 15.01.2022 - рахунок №1397 на суму 58 922 грн 15 коп., що підтверджується відповідним списком згрупованих відправлень №14.01.2022 (юріки)Боженко та фіскальним чеком від 15.01.2022.
Відносно доводів відповідача щодо повідомленого характеру рахунку №1397 та реєстру рекомендованих відправлень від 15.01.2022 суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що отримання від позивача рахунку №31126 за спожитий у листопаді 2021 року відповідачем не оспорюється, претензій щодо його складання у нього не виникало та він був оплачений без заперечень та зауважень.
Відсутність дати складання рахунків №31126 та №1397 не впливає на правомірність їх складання, оскільки вони містять інформацію про розрахунковий період, кількість поставленого газу, одиницю виміру, ціну без ПДВ, загальну суму без ПДВ та з ПДВ, а отже складені у відповідності до умов типового договору та Правил постачання природного газу.
Сторонами не надано доказів, що ними встановлювався порядок направлення рахунків через електронний кабінет споживача, тому направлення позивачем указаних рахунків засобами поштового зв'язку відповідає положенням п.4.3 типового договору та свідчить про виконання постачальником відповідного обов'язку.
Отже з моменту надання позивачем відповідачеві рахунку на оплату в останнього в силу положень п.4.4 типового договору виник обов'язок його оплатити, а тому указані доводи відповідача судом відхиляються.
Відносно доводів відповідача про відсутність на сайті АТ «Укрпошта» інформації щодо поштового відправлення трек-номер 0600014219312, у якому було відправлено відповідний рахунок №1397 споживачу, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.3 п.107 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила) (у редакції станом на 26.12.2023) передбачено, що заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються в паперовій або електронній формі протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародними угодами про обмін поштовими переказами.
Суд зауважує, що на момент отримання відповідачем відповіді на його запит на сайті АТ «Укрпошта» (роздруківка від 26.12.2023) про стан поштового відправлення трек-номер 0600014219312 (дата відправлення - 15.01.2022) передбачений абз.3 п.107 Правил шестимісячний строк сплинув, а тому і отримана відповідь, що відповідні дані про зазначене поштове відправлення станом на 26.12.2023 відсутні.
Ураховуючи викладене, вказані доводи відповідача судом відхиляються.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У п.4.4 типового договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити рахунок наданий постачальником відповідно до п.4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Суд також зауважує, що перебування відповідача на тимчасово окупованій території не звільняє його від договірного обов'язку оплатити позивачу поставлений в грудні 2021 року природний газ.
Суд бере до уваги, що поставка газу відбувалась у листопаді - грудні 2021 року на загальну суму 805 863 грн 25 коп., проте відповідно до інформації, наданої АТ «Ощадбанк» на відповідний запит ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо контрагента - Відділ освіти Білокуракинської селищної ради, ідентифікаційний код 41445553, останнім у період з 01.11.2021 до 20.09.2023 сплачено позивачу 746 941 грн 10 коп., що відповідає розміру заборгованості за поставлений у листопаді 2021 року природний газ.
У свою чергу поставлений у грудні 2021 природний газ відповідач у відповідності до умов п.4.4 типового договору зобов'язаний оплатити до 31.01.2022, проте цього не зробив.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним типовим договором складає 58 922 грн 15 коп.
Відносно доводів відповідача щодо недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 положення частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч.1 ст. 4 ГПК України).
Відповідно до ст.19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
У даному випадку законом не передбачено обов'язковості досудового врегулювання спору між сторонами, як і не передбачено це типовим договором, укладеним між сторонами.
Ураховуючи викладене вказані доводи відповідача судом відхиляються.
Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ та послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС за грудень 2021 року у сумі 58 922 грн 15 коп.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.02.2022 до 31.07.2022 у сумі 8 701 грн 11 коп. суд зазначає наступне.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1, 3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Відносно доводів відповідача, що невиконання зобов'язань за договором є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин) і наявні підстави для звільнення від відповідальності, а також посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 суд зазначає наступне.
Так, відповідач послався, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
По перше, на момент настання граничних строків оплати за укладеним між сторонами типовим договором за зобов'язанням з оплати відповідачем поставленого в грудні 2021 року природного газу - 31.01.2022, територія смт Білокуракине Луганської області, де знаходиться відповідач, не була окупована, тому, на думку суду, вказані військові дії об'єктивно не могли завадити Відділу освіти Білокуракинської селищної ради своєчасно виконати свої зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого природного газу.
По друге, за змістом ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Аналогічні положення передбачені ст.218 ГК України.
Згідно з п.10.3 типового договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Суд зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин за типовим договором поставки природного газу, який укладений між сторонами у справі, як і не надано доказів повідомлення позивача про їх настання, з огляду на що вказані доводи відповідача судом відхиляються.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Ураховуючи викладене, вказані доводи відповідача та посилання на лист Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 судом відхиляються.
Отже, обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача є пеня за період з 01.02.2022 до 31.07.2022 у сумі 8 701 грн 11 коп.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.02.2022 до 31.08.2023 у сумі 2 794 грн 36 коп. та інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по червень 2023 року в сумі 114 968 грн 01 коп. суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, як про це зазначає відповідач.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22).
Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є 3% річних за період з 01.02.2022 по 31.08.2023 у сумі 2 794 грн 36 коп.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, суд зауважує наступне.
Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд зауважує, що визначення періоду прострочення, на який нараховуються 3% річних та інфляційні втрати є диспозитивним правом позивача.
Застосовуючи викладене до розрахунку позивача, суд зазначає, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» періодом прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого у грудні 2021 року природного газу для нарахування 3% річних визначено період з 01.02.2022 по 31.08.2023, проте при нарахуванні інфляційних втрат період прострочення визначено з лютого 2022 року по червень 2023 року, що є неправомірним, оскільки період прострочення для нарахування 3% річних та інфляційних втрат має бути єдиним.
На думку суду, позивачем свідомо вищезазначене проігноровано, оскільки у липні та серпні 2023 року мала місце дефляція.
З указаних підстав суд вважає наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат необґрунтованим.
Водночас суд вважає необхідним навести власний розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року, зроблений за допомогою програми «Ліга Закон»:
Строк оплатиСума заборгованості в грн.Період нарахування Інфляційних втратІндекс інфляції за весь період простроченняСума інфляційних втрат, грн
до 31.01.2022 (включно)58 922,15Лютий 2022 - серпень 2023128,116 557,11
Разом: 16 557,11
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є інфляційні втрати за період з лютого 2022 року по серпень 2023 року в сумі 16 557 грн 11 коп.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст.74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ураховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.129 ГПК України.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 - 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Відділу освіти Білокуракинської селищної ради задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділу освіти Білокуракинської селищної ради, вул. Паркова, буд. 33, смт Білокуракине Луганської області, 92200, ідентифікаційний код 41445553, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452, заборгованість у сумі 58 922 грн 15 коп., пеню в сумі 8 701 грн 11 коп., 3% річних у сумі 2 794 грн 36 коп., інфляційні втрати в сумі 16 557 грн 11 коп., судовий збір у сумі 2 109 грн 99 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позову відмовити.
4. Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452.
Відповідач: Відділ освіти Білокуракинської селищної ради, вул. Паркова, буд. 33, смт Білокуракине Луганської області, 92200, ідентифікаційний код 41445553.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено 06.02.2024.
Суддя Сергій СМОЛА