ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.12.2023Справа № 910/15746/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-трейд»
про стягнення 1750114,44 грн,
Представники:
від позивача Гамарц О.С.
від відповідача Прусакова О.М.
До суду звернулося з позовом акціонерне товариство «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-трейд» про стягнення 1750114,44 грн за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Позовні вимоги обґрунтовані затриманням вагонів з вантажем на станції Трикратне Одеської залізниці у серпні 2022 року з вини відповідача, що зумовило нарахування відповідачу плати за зберігання вантажу у подвійному розмірі.
Суд своєю ухвалою від 10.10.2023 відкрив провадження у справі № 910/15746/23, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Відповідач позовні вимоги відхилив у повному обсязі. Відповідач зазначив, що застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу є підвищеною мірою відповідальності, яка застосовується за умови створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини. Диспозиція цієї норми пов'язує можливість застосування такої фінансово-господарської санкції саме зі створенням вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення внаслідок несвоєчасного вивантаження вантажів, які прибули на цю станцію (п. 22 постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 по справі N 908/1795/19). Оскільки позивач не надав жодного доказу на підтвердження виникнення ускладнень на станції Трикратне (413201) Одеської залізниці, які б стали підставою для застосування начальником станції підвищеної ставки збору, відповідач відмовився від підписання складених позивачем накопичувальних карток, вважаючи, що застосування двократного збору за зберігання вагонів не обґрунтоване.
Крім того відсутня вина відповідача у затримці вагонів. Так, вивантаження зернових вантажів відбувалось на під'їзній колії ПрАТ «Полтавське ХПП». У зв'язку з веденням Вознесенською районною військовою адміністрацією Миколаївської області комендантської години на території Вознесенського району з 23:00 до 05:00 (розпорядження № 77-р від 06.07.2022) ПрАТ «Полтавське ХПП» вимушено було припинити роботу на підприємстві у нічний час, що призвело до затримки вагонів на станції Трикратне (413201) Одеської залізниці, одержувачем, яких було ТОВ «Кернел-Трейд».
Відповідач заявив про застосування строку позовної давності. Відповідач вважає, що строки позовної давності спливли у відповідні дати серпня 2023 року, а позивач звернувся з позовом до суду у жовтні 2023 року.
Суд своєю ухвалою від 13.11.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи пояснення начальника станції Трикратне від 12.10.2023 № 1392, схеми колій станції Трикратне, витягу з ТРА станції Трикратне.
Одночасно позивач подав клопотання про поновлення строку на подання цих доказів.
Суд відмовив у прийнятті цих доказів (протокольна ухвала від 04.12.2023), оскільки розпочато розгляд справи по суті, а позивач не зазначено обставин, що є обґрунтованою підставою для поновлення строку на подання доказів на стадії розгляду справи по суті.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
25 лютого 2020 року акціонерне товариство (далі - АТ) «Українська залізниця» опублікувало на сайті «Центру транспортної логістики» АТ «Українська залізниця» (https://uz-cargo.com) типовий договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кернел-Трейд» шляхом направлення заяви до акціонерного товариства «Українська залізниця» про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) ініціювало приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 31454383/2020-002 від 20.03.2020.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (перевізник) своїм повідомленням від 24.03.2020 засвідчило прийняття від ТОВ «Кернел-Трейд» заяви про прийняття пропозиції (акцепту) щодо укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-31454383/2020-002 від 24.03.2020 (далі - Договір) та повідомило, що товариству з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (замовнику) відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п. 1.4 Договору).
Згідно з пунктами 2.1.4, 2.1.5 Договору на замовника покладено обов'язок сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором із сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язана із затримкою вагонів, контейнерів i вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України; оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника; та інше
Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Договору цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що виникають з правовідносин сторін за договором, становить один рік (п. 7.3 Договору).
Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з ч. 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу i пошти залізничним транспортом загального користування здійснюється на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, вiдправників i одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Обов'язки, права i відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ i громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджений (далi - Статут). Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу i пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 3 Статуту визначено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу i пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження i розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
За приписами ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що в разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 866/5087, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
У разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру (ч. 1 ст. 36 Статуту).
Згідно з пунктом 2.1 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Тарифне керівництво №1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, при виникненні на станції ускладнень, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), начальник залізниці має право збільшити ставку збору за зберігання вантажів до двократного розміру. Підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.
У серпні 2022 року на станцію Трикратне Одеської залізниці прибували вагони із зерновими вантажами для відповідача.
Оскільки вантажний фронт відповідача був зайнятий через несвоєчасне вивантаження раніше поданих вагонів, АТ «Укрзалізниця» затримало 99 вагонів з вантажем відповідача на станції призначення Трикратне з покладенням відповідальності за таку затримку на відповідача, про що складено акти загальної форми ГУ-23 (№ 46 від 10.08.2022, № 49 від 11.08.2022, № 53 від 12.08.2022, № 56 від 13.08.2022, № 57 від 13.08.2022, № 60 від 14.08.2022, № 64 від 16.08.2022, № 67 від 17.08.2022, № 70 від 18.08.2022, № 71 від 18.08.2022, № 75 від 19.08.2022, № 78 від 20.08.2022 та № 79 від 20.08.2022) на віднесення відповідальності вантажовласника ТОВ «Кернел-Трейд» на початок затримки/на кінець затримки.
У зв'язку з ускладненнями у роботі станції, пов'язаних із несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів одержувачами (експедиторами), директор регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» збільшив розмір збору за збереження вантажів до двократного розміру (накази від 08.08.2022 № М-05/Н-667, № М-05/Н-668, № М-05/Н-669; від 09.08.2022 № М-05/Н-670, № М-05/Н-671; від 10.08.2022 № М-05/Н-672; від 14.08.2022 № М-05/Н-678, № М-05/Н-679, № М-05/Н-680).
На підставі актів загальної форми ГУ-23, з урахуванням вищевказаних наказів про збільшення розміру збору за збереження вантажів до двократного розміру, позивач сформував накопичувальні картки ф. ФДУ-92 14080022, 1408002, 14080024, 14080025, 14080026, 16080027, 17080028, 17080029,18080030,19080031, 20080032, 21080033, 23080034, 23080035 на загальну суму 1750114,44 грн.
Вантажовласник відмовився підписувати накопичувальні картки (листи від 18.08.2022, від 22.08.2022 та від 23.08.2022).
Як зазначено вище начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів.
Застосування двократного розміру збору за зберігання вантажу є підвищеною мірою відповідальності, яка застосовується за умови створення вантажоодержувачем ускладнень на станції призначення з його вини.
Правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).
Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який виданий всім кого це стосується, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Форс-мажорними обставинами визнається обставина (дія чи подія), що спричинили неможливість виконання договірних зобов'язань у обумовлений сторонами строк. Ці обставини є юридичними фактами, що спричинили неможливість виконання договірних зобов'язань, і для настання яких необхідна наявність певних умов: виникнення після укладення договору; неможливість виконання зобов'язання у період їх існування; закріплення, як правило, таких обставин у договорі як таких, що звільняють від виконання зобов'язання.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Відповідач не надав доказів неможливості виконання зобов'язання у встановлені строки внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Президент України своїм Указом від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, який передбачає, що на період дії воєнного і надзвичайного стану продовжуються загальні і спеціальні строки позовної давності установлені статтями 257-259 ЦК України .
Отже, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 ЦК України продовжуються на строк його дії.
При вирішенні питання позовної давності суд керується правовими висновками, наведеними у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/11949/20 від 18.06.2021. Об'єднана палата зазначила, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Положенням статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 названого Кодексу до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік. Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Приписами частини першої статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Що ж до перевезення вантажів залізницею, то відповідно до статті 136 СЗ України позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обмеження. Частиною п'ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909 та статтею 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Отже, статті 134, 136 СЗ України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. СЗ України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, і останні зміни до зазначених статей СЗ України вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973. Господарський кодекс України прийнятий 16.01.2003 і набрав чинності з 01.01.2004, і статтею 315 цього Кодексу передбачено певні особливості обчислення позовної давності за договором перевезення; він також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення позовної давності. Відтак положення статей 134, 136 СЗ України слід застосовувати у системному зв'язку з положеннями статті 315 ГК України таким чином, що позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на пропозицію позивача або з дня закінчення строку, встановленою частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на пропозицію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності у розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга та третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника. При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, у межах якого особа має право звернутися до суду, не може починатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору. Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у постановах від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 10.09.2019 у справі № 905/2303/18.
Отже, враховуючи наведені правові висновки, позивач звернувся з позовом у межах позовної давності.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовольнити позов акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (провулок Шевченка Тараса, буд. 3, м. Київ, 01001, код 31454383) на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, 03150, код 40075815) 1750114,44 грн боргу, 21002,00 грн судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складений 06.02.2024.
Суддя С. А. Ковтун