ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2024Справа № 910/14539/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Міністерства оборони України
до Дочірнього підприємства державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРОБОРОНСЕРВІС"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість"
про стягнення 31687900,00 грн
за участю представників:
від позивача: Подольський В.Г.
від відповідача: Моргун І.Ю.
від третьої особи: Шевченко Б.В.
РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ.
Короткий зміст позовних вимог.
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРОБОРОНСЕРВІС" про стягнення 31687900,00 грн штрафних санкцій, з яких 22815288,00 грн - пеня та 8872612,00 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 509/4/22/14 від 05.09.2022 в частині строків поставки товару.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14539/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 19.10.2023.
12.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95%.
12.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 заяву Дочірнього підприємства державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "УКРОБОРОНСЕРВІС" про залучення до участі у справі третьої особи задоволено, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість", відкладено підготовче засідання у справі № 910/14539/23 на 09.11.2023.
20.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказу.
25.10.2023 від відповідача надійшли докази направлення третій особі документів по справі.
02.11.2023 від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.
07.11.2023 від позивача через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив.
У підготовчому засіданні 09.11.2023 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 23.11.2023.
17.11.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
20.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надішли письмові пояснення по справі.
У підготовчому засіданні 23.11.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.12.2023.
14.12.2023 у місті Києва неодноразово оголошувалась повітряна тривога.
14.12.2023 суд ухвалив відкласти судове засідання по суті на 20.12.2023.
У судовому засіданні по суті 20.12.2023 позивач заявив про початок нарахування штрафних санкцій з 14.02.2023.
Протокольною ухвалою від 20.12.2023 оголошено перерву в судовому засіданні по суті на 25.01.2024.
У судовому засіданні 25.01.2024 представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження до розгляду справи у подібних правовідносинах об'єднаною палатою.
Суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
У судовому засіданні 25.01.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив задовольнити клопотання про зменшення штрафних санкцій на 95%.
У судовому засіданні 25.01.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов укладеного між сторонами державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 509/4/22/14 від 05.09.2022 здійснив попередню оплату товару.
Однак відповідач, в порушення умов договру, товар не поставив, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 31687900,00 грн штрафних санкцій, з яких 22815288,00 грн - пеня та 8872612,00 грн - штраф.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що під час розрахунку штрафних санкцій було враховано надані відповідачем підтвердження щодо настання форс-мажорних обставин. Будь-які інші докази щодо наявності форс-мажорних обставин з 14.02.2023 позивачу не надавались.
Також позивач не отримував будь-яких матеріалів, що могли б підтвердити спроби відповідача виконати контракт, зокрема шляхом залучення інших співвиконавців.
Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
У письмових поясненнях позивач зазначив, що нарахування та обов'язок сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару не пов'язане з фактом повернення попередньої оплати, а нарахування штрафних санкцій не припиняється після повернення попередньої оплати.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив посилаючись на такі обставини:
- на виконання умов контракту, укладеного з позивачем, відповідач уклав з Компанією "Mildat Sp. Z.o.o" зовнішньоекономічний контракт, однак під час виконання своїх зобов'язань у Компанії "Mildat Sp. Z.o.o" виникли обставини непереборної сили, що призвели до порушення виконання зобов'язань компанії перед відповідачем, а відповідача перед позивачем;
- на підтвердження настання у відповідача форс-мажорних обставин відповідач отримав Сертифікат № 3000-23-0623 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);
- 17.05.2023 відповідач отримав від позивача претензію, у якій останній просив повернути суму попередньої оплати, яку було повністю повернуто 07.06.2023, та відповідно припинено зобов'язання з поставки товару, що свідчить про неправомірність нарахування штрафних санкцій відповідачем до 12.08.2023;
- стягнення у повному розмірі штрафних санкцій призведе до блокування господарської діяльності підприємства з огляду на те, що таке стягнення створить додаткове значне фінансове навантаження на відповідача та дестабілізує його роботу.
До відзиву на позовну заяву відповідачем додане клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95%.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що нарахування штрафних санкцій за період з 07.06.2023 по 12.08.2023 є неправомірним, а відповідач з об'єктивних причин не мав можливості знайти іншого постачальника.
Позиція третьої особи.
Третя особа заперечила проти задоволення позовних вимог з таких підстав:
- відповідачем виконана вимога позивача про повернення попередньої оплати;
- неможливість здійснення поставки відповідачем підтверджена належними доказами;
- поведінка позивача є суперечливою, оскільки позивач висунув вимогу про стимулювання відповідача до виконання зобов'язання, попри доведення факту форс-мажорних обставин.
Також третя особа зазначили про наявність правових підстав для зменшення штрафних санкцій.
05.09.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Дочірнім підприємством державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - Державним підприємством "УКРОБОРОНСЕРВІС" (виконавець) укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 509/4/22/14 (далі - контракт), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений у специфікації (Додаток № 1 до контракту) що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти її та оплатити такий товар.
Відповідно до п. 2.1 контракту орієнтовна вартість товару на момент укладання контракту без урахування податку на додану вартість становить 126 751600,00 грн.
У п. 2.6 контракту сторони погодили, що відповідно до підпункту 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі до 97% від орієнтовної вартості товару за контрактом на строк не більше як на три місяці з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки товару , зазначеного у специфікації.
Згідно з п. 3.1 контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п. 3.4 контракту).
Виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації, та надати замовнику документи згідно з п. 2.5 контракту (п. 4.1 контракту).
Згідно з п. 7.2 контракту за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Відповідно до п. 10.1 контракту (в редакції додаткової угоди № 3 від 22.02.2023) контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 30.04.2023.
Згідно з погодженою сторонами Специфікацією товару, що поставляється за державним контрактом, термін постачання товару - до 10.12.2022.
16.09.2022 на виконання умов контракту позивач здійснив попередню оплату товару на суму 122949052,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 509/6/22.
12.01.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією від 11.01.2023 вих № 1/14 про сплату штрафу та пені за прострочення терміну поставки товарів.
Листом від 20.02.2023 відповідач повідомив позивача, що ним отримано сертифікат Київської торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини № 3000-23-0623, відповідно до якого форс-мажорні обставини настали 21.11.2022 та є триваючими станом на 13.02.2023.
03.04.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією від 31.03.2023 вих № 9/14 про сплату штрафу та пені за прострочення терміну поставки товарів.
В подальшому претензією від 08.05.2023 № 14/4 позивач, з посиланням на те, що станом на 08.05.2023 відповідач не поставив товар, а термін дії контракту закінчився 30.04.2023, просив повернути попередню оплату та сплатити нараховані штрафні санкції.
Відповідач повернув позивачу суму попередньої оплати, що підтверджується платіжними інструкціями № 3124 від 31.05.2023 на суму 109644972,87 грн та № 3348 від 07.06.2023 на суму 13304079,13 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем встановлених у контракті строків поставки товару, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 22 815288,00 грн пені за період з 14.02.2023 по 12.08.2023 та 8872612,00 грн штрафу.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 509/4/22/14 від 05.09.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, згідно з погодженою сторонами Специфікацією товару, що поставляється за державним контрактом, термін постачання товару - до 10.12.2022.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів виконання відповідачем обов'язку з поставки товару матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Позивачем на підставі п.7.2. договору здійснено нарахування пені у сумі 22 815288,00 грн за період з 14.02.2023 по 12.08.2023 та 8872612,00 грн штрафу.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Як встановлено судом вище, у п. 7.2 контракту сторони погодили, що за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що він є не вірним, з огляду на таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Після пред'явлення покупцем продавцю вимоги про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом від 08.05.2023 № 14/4, в якому просив терміново повернути попередню оплату.
Вказаний лист отриманий відповідачем 17.05.2023.
Таким чином, у зв'язку з надсиланням позивачем листа про повернення суми попередньої оплати у відповідача припинився обов'язок поставити позивачу товар та виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти у розмірі здійсненої попередньої оплати.
При цьому, суд зазначає, нормами законодавства позивача наділено правом у випадку здійснення попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, відмовитись від договору в частині поставки товару та вимагати повернення попередньої оплати
У такому випадку з моменту відмови покупця від поставки товару та вимоги повернути попередню оплату - обов'язок продавця поставити товар припиняється
За наведених обставин, оскільки у відповідача припинився обов'язок поставляти позивачу товар у зв'язку із зверненням позивача про повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку, що позивач має право нараховувати пеню за прострочення поставки товару до 17.05.2023 (дата, коли волевиявлення позивача про повернення попередньої оплати доведено до відповідача), тобто до дати, після якої виник обов'язок з повернення коштів.
Таким чином, за перерахунком суду, здійсненим за період з 14.02.2023 (дата початку розрахунку, визначена позивачем (уточнена в судовому засіданні) по 17.05.2023 (дата отримання відповідачем листа про повернення суми попередньої оплати), розмір пені за прострочення виконання відповідачем обов'язку з поставки товару за контрактом становить 11787898,80 грн. Пеня у розмірі 11027389,2 грн заявлена позивачем необґрунтовано.
Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання з поставки товару понад 30 днів, позивач обґрунтовано на підставі пункту 7.2. контракту здійснив нарахування штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого товару, що становить 8872612,00 грн.
Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, то суд зазначає таке.
Відповідно до п. 7.3 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове або повне) або неналежне виконання зобов'язань за цим контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання контракту та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання контракту (аварія, катастрофа, стихійне лихе тощо).
Згідно з п. 7.4 контракту сторона, що не може виконувати свої зобов'язання за контрактом внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у 1 абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої п. 7.2 цього контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого ТПП України та/або регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідач зазначає, що листом від 30.11.2022 повідомив позивача про те, що отримав лист від іноземного постачальника щодо складнощів на міжнародному ринку та неможливості поставки товару у строк.
Матеріали справи не містять доказів направлення вказаного листа.
Сторони долучили до матеріалів справи Сертифікат №3000-23-0623 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким Київська торгово-промислова палата засвідчила існування форс-мажорних обставин за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №509/4/22/14 від 05.09.2022: неможливість здійснення поставки внаслідок виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор) на території країни виробника - контрагента постачальника - польської компанії "Mildat Sp z.o.o" (Республіка Польща, м. Варшава), засвідчених листом Польської Палати Виробників Продукції Оборонного Призначення (Республіка Польща, м. Варшава) від 28.01.2023 № L Dz.0014/SK/2023/R, дата настання - 21.11.2022, дата закінчення - тривають на 13.02.2023.
З розрахунку штрафних санкцій, наданих позивачем, вбачається, що позивач не здійснював нарахування штрафних санкцій за період, який зазначено в Сертифікаті №3000-23-0623 як період дії форс-мажорних обставин - з 21.11.2022 по 13.02.2023.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, оскільки невиконання контрагентом боржника свого обов'язку не є обставиною, яка звільняє боржника від відповідальності, враховуючи, що Сертифікат ТПП встановлює дату закінчення форс-мажорних обставин - тривають станом на 13.02.2023, оскільки після 13.02.2023 відповідач не повідомляв позивача про те, що форс-мажорні обставини тривають, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафних санкцій з 14.02.2023.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 95%, суд зазначає таке.
Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України викладено Верховним Судом у постановах, зокрема від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду(п. 7.42 постанови Верховного Суду від 19.01.2024 у cправі № 911/2269/22).
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).
У зв'язку з викладеним Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Як зазначає відповідач, він, як і позивач, має безпосереднє відношення до оборонної сфери країни, є підприємством оборонно-промислового комплексу, основним напрямком діяльності якого є реалізація державних інтересів України у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військо-технічного та спеціального призначення.
Враховуючи, інтереси обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин невиконання ним договірних зобов'язань з поставки, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, враховуючи діяльність відповідача, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов'язання, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства (справедливість, добросовісність, розумність), суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 80 % від обґрунтованого їх розміру. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 774 522,40 грн штрафу та 2 357 579,76 грн пені, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги частково.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Міністерства оборони України, а саме в частині стягнення 1 774 522,40 грн штрафу, 2357579,76 грн пені.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за вимоги, розмір яких визнаний суд обґрунтованим (без урахування зменшення).
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРОБОРОНСЕРВІС" (02093, місто Київ, вулиця Зеленого Отамана, будинок 3-А, ідентифікаційний код 21552117 ) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) 1 774 522,40 грн (один мільйон сімсот сімдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять дві гривнi 40 копійок) штрафу, 2357579,76 грн (два мільйона триста п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 76 копійок) пені та 309 907,66 грн (триста дев'ять тисяч дев'ятсот сім гривень 66 копійок) судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 06.02.2024.
Суддя С.О. Турчин