ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.01.2024Справа № 910/6565/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2», м. Київ
до Міністерства юстиції України, м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ
про скасування наказу,
Представники сторін:
від позивача: Ісаєнко О.В.;
від відповідача: Мазій К.О.;
від третьої особи: Глущенко А.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2» (далі - ТзОВ «Лівий берег 2»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст/відповідач) про скасування наказу Міністерства юстиції України №75/5 від 13.01.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №75/5 від 13.01.2022 «Про задоволення скарги» Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким скасовані: рішення №44501183, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В. від 10.12.2018 та рішення №44891364 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. від 28.12.2018. Зокрема, порушення полягають у тому, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся зі скаргою до Мін'юсту України із пропуском встановленого у 60 календарних днів строку із часу прийняття оскаржуваних рішень, а також скарга у Мін'юсті перебувала на розгляді більше ніж 90 днів. Крім того, позивач вказує на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного наказу ТзОВ «Лівий берег 2» позбавлено права власності на нерухоме майно, яке набуто на законних підставах.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.05.2023 позовну заяву ТзОВ «Лівий берег 2» залишив без руху, встановив позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.
12.06.2023 до суду від ТзОВ «Лівий берег 2» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 24.07.2023.
04.07.2023 до канцелярії суду від Мін'юсту надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що державним реєстратором Прошкіним О.В. прийнято рішення №44501183 із порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також абз. 1 п. 12, абз. 1 п. 14, п. 41, п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, що стало підставою для його скасування. Похідне рішення №44891364, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за позивачем, прийняте внаслідок проведення незаконних реєстраційних дій державним реєстратором Прошкіним О.В., відповідно також підлягає скасуванню.
Щодо строків звернення зі скаргою Мін'юст зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів із дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Щодо доводів позивача про розгляд скарги понад встановлений законом строк, відповідач зазначає, що строк розгляду скарги впливає лише на права та законні інтереси скаржника, а не позивача, більше того, таке формальне порушення не тягне за собою наслідки недійсності акту.
24.07.2023 до канцелярії суду Міністерство юстиції України подало клопотання про відкладення розгляду справи.
24.07.2023 суд відклав підготовче засідання на 04.09.2023.
15.08.2023 до канцелярії суду позивачем подано клопотання, в якому ТзОВ «Лівий берег 2» просить залучити до участі у справі третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віту Володимирівну та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради; поновити строк на подання клопотання про витребування доказів та витребувати у Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» додаткові докази, а саме: копії статутних документів (копії статуту, положення, тощо), які визначають повноваження засновника - Київської міської ради, копії матеріалів реєстраційної справи щодо рішення від 10.12.2018 №44501183, прийнятого державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним Олександром Васильовичем, а також витребувати у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни копії матеріалів реєстраційної справи щодо рішення від 28.12.2018 №44891364, прийнятого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.09.2023 залучив до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (далі - Департамент/третя особа) та відклав підготовче засідання на 25.09.2023.
25.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання.
25.09.2023 суд відклав підготовче засідання на 30.10.2023.
26.09.2023 до канцелярії суду від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення.
30.10.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.12.2023.
04.12.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів разом із відповідним клопотанням, в якому зокрема, просить суд: витребувати у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) копії матеріалів реєстраційної справи щодо рішення від 28.12.2018 №44891364, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй Вітою Володимирівною, що передані до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
04.12.2023 до канцелярії суду від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 04.12.2023 суд, дослідивши подані клопотання позивача та заслухавши пояснення представника третьої особи, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів із підстав необґрунтованості та оголосив перерву у судовому засіданні до 29.01.2024.
29.01.2024 до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
29.01.2024 у судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.
Зокрема, представник ТзОВ «Лівий берег 2» у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник Міністерства юстиції України проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.12.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В. прийнято рішення від №44501183 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за Сарановою Надією Василівною зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме, нежитлову будівлю літ. Б загальною площею 25,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, 19, додаткові відомості: навіс літ. «Б», вбиральня літ. «Б1», про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №29343923.
У подальшому, згідно із актом приймання-передачі майна до статутного капіталу ТзОВ «Лівий берег 2» від 20.12.2018 ОСОБА_1 передала, а позивач прийняв до статутного капіталу АЗК, нежитлову будівлю літ. «Б», загальною площею 25,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, проспект Визволителів, будинок 19.
На підставі цього акту приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2018 №44891364, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №29707366.
29.07.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою №057031-18585 на вказані вище рішення державного реєстратора від 10.12.2018 №44501183 та приватного нотаріуса від 28.12.2018 №44891364.
Наказом Міністерства юстиції України №75/5 від 13.01.2022 скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено у повному обсязі, зокрема, скасовано рішення від 10.12.2018 №44501183, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В., а також від 28.12.2018 №44891364, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.
Обґрунтовуючи суду позовні вимоги, ТзОВ «Лівий берег 2» вказує на те, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пропущено строк для подання скарги на рішення від 10.12.2018 №44501183 та від 28.12.2018 №44891364, а також на порушення відповідачем встановленого законом строку на розгляд такої скарги.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПКУкраїни.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерству юстиції України надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128).
Судом вище встановлено, що 29.07.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою №057031-18585 на рішення від 10.12.2018 №44501183, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В., а також від 28.12.2018 №44891364, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.
Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, ця скарга мотивована тим, що реєстрація права власності Саранової Н.В. на об'єкт нерухомого майна, а саме: АЗК, нежитлову будівлю літ. «Б», що розташований за адресою: проспект Визволителів, 19 у Дніпровському районі м. Києва, відбулася всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки Київська міська рада, як повноважний орган розпорядження землями територіальної громади міста Києва, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:66:170:0001, на якій знаходиться таке нерухоме майно, не приймала.
Також Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначав, що внаслідок проведення первісної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 зі встановленими порушеннями, підлягає скасуванню і рішення приватного нотаріуса про реєстрацію за позивачем права власності, як похідне.
Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши скаргу Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердила висновок від 05.10.2021, яким рекомендувала скаргу задовольнити.
Зокрема, вказаним висновком встановлено, що державному реєстратору Прошкіну О.В. під час реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 не було надано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Так, відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок №1127) визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законам України та Порядком № 1127.
Пунктами 1, 2, 4, 7 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
- під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;
- виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).
Частиною 1 ст. 18 вказаного Закону також передбачено, що порядком проведення державної реєстрації прав є:
- прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
- виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
- встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
- перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
- прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
- відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
- формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
- видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом ті іншими нормативно-правовими актами (ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Частиною 1 пункту 41 Порядку №1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Разом із тим, всупереч вказаним вимогам Порядку №1127 для реєстрації об'єкта нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. Б, що розташований за адресою: проспект Визволителів, 19 у Дніпровському районі м. Києва, заявником не було надано державному реєстратору ані документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, ані документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, це підстава для відмови в державній реєстрації прав. Також, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями є підставою для відмови у державній реєстрації прав. За наявності підстав для відмови у державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
За таких обставин, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у державній реєстрації права власності Саранової Н.В. на спірний об'єкт нерухомого майна, проте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В. прийнято рішення від 10.12.2018 №44501183, що суперечить приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Більше того, вказані дії державного реєстратора призвели до подальшої незаконної перереєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТзОВ «Лівий берег 2» внаслідок передання такого майна до статутного капіталу останнього.
При цьому, хоча для реєстрації права власності ТзОВ «Лівий берег 2» на спірне нерухоме майно подання документів, передбачених п. 41 Порядку №1127, і не вимагалося, проте первісно здійснена незаконна реєстрація права власності ОСОБА_1 на це майно нівелює твердження позивача про правомірність прийняття приватним нотаріусом рішення від 28.12.2018 №44891364.
Щодо строку на подання Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) скарги на рішення державного реєстратора та приватного нотаріуса, суд зазначає таке.
Частиною 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент звернення зі скаргою) передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Із пояснень Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вбачається, що до Київської міської ради надійшла заява ТзОВ «Лівий берег 2» від 09.07.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки на проспекті Визволителів, 19 у Дніпровському районі міста Києва, за результатами розгляду якої із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.07.2021 Департаменту стало відомо про здійснення оскаржуваних реєстраційних дій.
При цьому, судом встановлено, що 29.07.2021 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою №057031-18585, тобто через два дні з моменту отримання витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак, строк для оскарження реєстраційних дій Департаментом не пропущено.
Щодо розгляду відповідачем скарги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) понад встановлений строк, суд зазначає наступне.
Пунктом 4 Порядку №1128 передбачено, що розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян».
Так, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»).
Водночас, суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, суд вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 у справі №826/15358/17.
Ураховуючи наведене, суд погоджується із доводами Міністерства юстиції України про те, що незначне перевищення строку розгляду скарги не є суттєвим порушенням і не може впливати на правомірність прийнятого відповідачем рішення.
Більше того, суд зазначає, що строк розгляду скарги впливає лише на права та законні інтереси скаржника, при цьому порушення строку розгляду скарги у сфері державної реєстрації у даному випадку ніяким чином не порушують права та законні інтереси позивача.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського у постанові від 18.07.2023 у справі № 910/21532/21 в аналогічних спірних правовідносинах.
Отже, за вказаних обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2», що має наслідком відмову у задоволенні позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 145, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівий берег 2» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 06.02.2024.
Суддя В.В. Бондарчук